Гаразд, я таки дозрів до цієї посади. Після 3716 дзвінка з питанням "а чи буде війна?", я зрозумів, що простіше один раз написати, ніж відповідати кожному. Почнемо з того, що війна й так триває вже 8 років. Але багато хто не відчуває її через те, що війни немає в їхньому житті, в інформаційному полі та в щоденному порядку.
Читайте також: Вибір України у війні з РФ: між Ізраїлем та Фінляндією
Відпочинок у Єгипті чи Буковелі у житті є, а війни немає. Похід у кіно на новий блокбастер є, а зведення з фронту немає. Вечеря у ресторані чи шашлики на природі є, а збору допомоги для фронту немає. А ще є похід у музей, до театру, на футбол чи читання книг, але немає всього того, що нагадує про те, що наші воїни щодня перебувають під обстрілом і ризикують здоров'ям чи життям захищаючи право всіх нас на все перераховане вище.
У моєму житті це все є. І відпочинок, і шашлики, і кіно, і передача допомоги для фронту, і опір російським інформатакам, і все інше. Так, все це у моєму житті з 2014 року. І я живу у постійному очікуванні повномасштабної війни. Я її дуже не хочу. Але вона більш ніж ймовірна.
У 2014 році мало хто вірив, що Кремль захопить Крим і частину Донбасу, добре озброїть сепаратистів і перекине в Україну свої війська, попередньо знявши з них розпізнавальні знаки, а також вбиватиме українців і системно проводитиме в Україні ІПСО. А все так і сталося. Тому я вірю в реальність повномасштабної війни, розв'язаної Кремлем.
Але я бачу інше. Немає причин стверджувати, що війна стовідсотково буде.
По периметру України зібрано великі сили ворога. Але цих сил явно замало для повноцінної успішної операції із захоплення України. І тут ключове слово "УСПІШНИЙ". Більше того, ці сили не забезпечені всім необхідним для початку тривалих активних бойових дій на нашій території.
Але не треба мене запитувати, звідки я це знаю. Просто повірте, що це більш ніж надійна інформація. Я більше тижня щодня контактую з офіцерами розвідки, Генштабу та збройних сил України. І вони якраз спокійні і не панікують. Хоча саме їм та їхнім підопічним доведеться захищати Україну у разі ескалації ситуації. І вони впевнені у своїх силах. А ще вони нагадують, що свого часу Кремль не зміг перемогти Чечню, яка менша за Чернігівську область. То що говорити про їхню можливість перемогти Україну? Порив вони можуть організувати, але це не дасть їм перемоги, зате забезпечить десятки тисяч трун до Москви, Пітера, Рязані, Грозного, Є-бурга та інших міст РФ. Тому не панікуйте. Це важливо. Не панікувати!
Є так звана "Військова доктрина Герасимова". Ця доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту, а військові дії ставить в один ряд із політичними, економічними, інформаційними та іншими невоєнними діями. Доктрина стала відомою після публікації статті Герасимова "Цінність науки у передбаченні" у виданні "Військово-промисловий кур'єр" у лютому 2013 року та подальших дій Росії щодо України, що повністю збігаються з тезами цієї доктрини.
Загалом це опис тієї самої гібридної війни, яку з 2014 року веде проти України Кремль. Так ось, у ній є все те, що сьогодні ми бачимо – створення паніки в інформаційному просторі, хакерські атаки на інфраструктуру, психологічний тиск через масове хибне мінування та концентрацію сил на кордоні, тиск на економіку та енергошантаж, дискредитація лідерів громадської думки та формування страхів у населення, а також багато іншого.
Знайомо? Так, усе це Кремль реалізує у протистоянні з Україною. Але запам'ятайте головне, якщо у вашій голові вже живе паніка і російські танки вже у ваших думках в'їхали до Києва, то значить ФСБ та ГРУ досягли своєї мети. Тому головне не панікувати та вірити в нашу армію.
А вона є. І вона сьогодні набагато сильніша і досвідченіша, ніж у 2014-му. До того ж є близько 300 000 атошників із досвідом утилізації окупантів. Величезна кількість зброї на руках та у схронах. Плюс активно формуються сили тероборони. А що це означає? Що нами подавляться. Ось це має домінувати у вашій голові. Інакше російські спецслужби вас уже перемогли.
Читайте також: Партизани на мотоциклах: чим важлива мобільність загонів тероборони
Хоча хтось може сказати, що постійно жити в очікуванні війни дуже важко. Тяжко, але можливо. Подивіться на Ізраїль. Вони живуть у такому стані вже понад 70 років.
В Ізраїлі у мене є близький друг Мишко Левін. Мишко має маленький бізнес. Він учитель водіння. Але якщо завтра почнеться війна і вороги нападуть на Ізраїль, Мишко піде захищати свою державу. А ще у Миші є два сини Яша та Дудик. І вони теж підуть під рушницю. І Едік, чоловік моєї двоюрідної сестри, візьме тавор у руки і одягне форму. Просто вони не мають іншої країни, а свою вони втрачати не хочуть. Поїхати вони звичайно можуть. Але це точно не їхній вибір. І я знаю, що говорю. Отож і я нікуди не поїду. Це моя країна. І я захищатиму Україну.
Не треба панікувати. Треба тверезо дивитись на речі та розуміти, що відбувається. Так, загроза є. Але це ще не стовідсоткова гарантія, що повноцінна війна буде. Особливо, якщо ворог розуміє, що він не добився паніки, легкої прогулянки в нього не буде, а перемогти і тримати Україну під контролем він не зможе.
І пам'ятайте, що ніхто, крім нас самих, Україну не захистить. Союзники дадуть нам зброю і накладуть санкції на Кремль, але ми будемо воювати самі. Треба бути готовим захистити свою сім'ю, свій будинок, своїх друзів та близьких, свої міста та села, свою Україну! І свої життя.
Світ поважає і зважає на тих, хто виявляє силу і характер. Значить, будемо такими. І не панікуйте. Адже це безперспективно і не має нічого доброго. Як то кажуть: попереджений – значить озброєний. Ви тепер озброєні. Як мінімум, інформаційно. Ось і діліться цією інформацією з оточуючими і сійте в оточуючих впевненість у своїх силах. Тому що перемога починається саме із цього. І з віри до Збройних Сил України!
Читайте також: Україна залишається кісткою у горлі у РФ, але нинішня українська влада може "здати" країну
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою