Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган таки підписав план президента росії путіна щодо перетворення Туреччини на російський газовий хаб, який стане відправною точкою для подальшого експорту російського газу до кінцевого споживача. Виступаючи в турецькому парламенті в середу, Ердоган оголосив, що погодився об’єднати зусилля з президентом росії для будівництва газового хабу для постачання газу до Європи, акцентуючи увагу на тому, що Туреччина отримала життєво важливу можливість, погодившись на вказану пропозицію.
Читайте також: Диктатори-профани: у Ердогана та Путіна однакові біди в економіці
"Європейські країни зараз шукають, де взяти постачання природного газу, - сказав він. - Слава Богу, у Туреччини немає такої проблеми. Сподіваюся, незабаром ми станемо хабом природного газу".
Варто зауважити, що минулого тижня путін заявив, що газ буде перенаправлено через Туреччину з трубопроводів Nord Stream, розташованих на дні Балтійського моря, які були пошкоджені вибухами минулого місяця. Відомо, що росія вже постачає турецькому газопроводу Турецький потік по дну Чорного моря. росія транспортує газ через трубопроводи "Блакитний потік" і "Турецький потік", а російський газовий гігант "Газпром", як відомо, прагне збільшити свою пропускну здатність "Турецького потоку" ще на 31,5 мільярда кубометрів на рік. Кремль визнає, що трубопровід має обмежену додаткову потужність.
Однак, за словами професора міжнародних відносин Сенем Айдін-Дузгіт зі стамбульського Університету Сабанчі, до того моменту, коли будуть створені нові потужності, Європа, швидше за все, матиме альтернативні постачання.
Відповідно до матеріалів "Voice of America", у середу прес-секретар президента Туреччини Ібрагім Калін висловив позицію відповідно до якої можна дійти висновку, що пропозиція путіна про створення хабу поступила в той момент, коли Анкара має наміри позиціонувати себе як альтернативу російським енергоносіям для Європи.
Калін заявив: "Пропозиція Путіна дуже важлива. Якщо Європа шукає альтернативи російському газу, вона може знайти її у двох місцях: через трубопровід з Азербайджану, що пролягає через Туреччину, і можливий іранський газ у майбутньому, знову ж таки використовуючи турецькі трубопроводи".
Чому ця пропозиція надійшла від росії в той момент, коли Туреччина зіткнулася зі зростанням контролю з боку західних союзників через її відмову застосувати санкції проти росії? Відповідь очевидна, - росія невпинно намагається повернути до себе впливових союзників. Проте марно, вже всім цивілізованим країнам відома КГБістська тактика Кремля, яка полягає у створенні проблем, а потім, під наданням пропозиції, буцімто допомоги з їх вирішенням.
Однак, Вашингтон і Європейський Союз попередили, що Туреччина може зіткнутися з вторинними санкціями, якщо вона порушить свої заходи проти росії.
Натомість Ердоган переслідує власні інтереси і намагається витиснути з російсько-української війни всі можливі дивіденди.
Читайте також: Терористичний альянс: навіщо Іран допомагає росії, і чим це загрожує Україні та всьому світу
Попри те, що його політичні ініціативи не мали особливого успіху (окрім домовленостей щодо імпорту українського зерна). Президент Туреччини не зможе відступитися (у випадку поглиблення співробітництва між росією і Іраном) до такого рівня, коли співробітництво перетвориться на стратегічне партнерство. Анкара має дуже багато інтересів в регіоні Близького та Середнього Сходу і дистанціювання від цих процесів автоматично перетворить її на геополітичного аутсайдера з нівельованим кодом.
Можна прогнозувати, що попри триваючу війну в Україні, Туреччина буде розвивати співробітництво з росією. Небезпідставно деякі аналітики зазначають, що Ердоган спробує піти назустріч путіну, враховуючи те, що він намагається домовитися про зниження ціни на російський газ і відстрочку платежів до наступного року після виборів президента Туреччини. Тобто в основі лежать політико-економічні інтереси. Ердоган прагне скоротити майже тризначну інфляцію, оскільки більшість опитувань громадської думки вказують на його поразку на виборах.
Разом з тим росія остаточно відмовилася від нормалізації діалогу із Заходом, обравши азійський вектор. Путін позиціонує Європу та США як своїх екзистенційних супротивників, а отже – розбудовує дво-та багатостороннє співробітництво з країнами Азії. Фактично, цьому і були присвячені його візити на саміти в Самарканді та Астані, як, втім, закінчилися безрезультатно.
Найвпливовіший союзник росії – Китай, поки що демонструє солідарність на рівні офіційної риторики з Кремлем, однак це, радше, ситуативне співробітництво. Китай зацікавлений в дешевих російських ресурсах, і дозволяє росії вірити, що він – дійсно її союзник. На тлі міжнародної ізоляції росії, втрата підтримки Китаю стане безпрецедентним ударом по іміджу путіна і по геополітичним позиціям росії.
Останнім часом Китай активізувався у Центральній Азії, регіоні, який служить воротами для посилення ініціативи Пекіна "Один пояс, один шлях". Нинішній момент є особливо сприятливим для Китаю, оскільки росія надзвичайно ослаблена своєю катастрофічною війною в Україні.
Дві євразійські держави, мають неофіційний розподіл впливу в державах Центральної Азії, які лежать між ними, що є наслідком їх, так званої авторитарної "спільноти безпеки". Згідно з цим розумінням, військова перевага росії є в основному беззаперечною, тоді як Китай просувається вперед у своїх пошуках природних ресурсів і зростання торгівлі з усіма п’ятьма країнами. Негласна угода дозволяє як росії, так і Китаю переслідувати більші геополітичні амбіції, не турбуючись про те, що інший задумав на своєму спільному задньому дворі. Проте ця домовленість дедалі більше розпадається. Наразі Кремль просто надто слабкий, щоб протистояти зростаючому впливу Китаю.
Навіть у сфері безпеки, де росія вважалась "безперечно лідером", з’являються тріщини. Таджицько-киргизькі бойові дії підірвали керовану Москвою Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), членами якої є обидві країни. Ще одного "копняка" путіну, додав президент Киргизстану, скасувававши участь своєї країни в навчаннях ОДКБ 10 жовтня. Відповідно до відкритих джерел ЗМІ настрої в Киргизстані стають все більш антиросійськими, оскільки вважається, що військова активність Таджикистану підтримується Кремлем. Враховуючи занепад довіри Центральної Азії до росії, Китай може активізувати економічні та військові наступи.
Іран знаходиться в схожій ситуації, як і росія. На Тегеран були накладені тяжкі санкції, і задля того, щоб асиметрично відповісти Заходу, Іран продає росії БПЛА, якими фактично вбиває мирних українців. Тобто, Іран є такою самою державою-терористом, як і росія. Вони обидва ізольовані та перебувають у бойових діях. Санкції накладені на Іран через його ядерну програму та порушення прав людини, спонукають масові невдоволення усередині країни. росія та Іран є частиною "клубу авторитарних режимів" і разом із Китаєм прагнуть не лише досягти власних регіональних цілей, але й завдати удару проти того, що вони вважають глобальним порядком, у якому домінує США.
На фоні наведених прикладів взаємодії, анонсовані військово-морські навчання між Іраном, росією та Китаєм, що матимуть місце в північній частині Індійського океану, викликають суттєве занепокоєння та стурбованість (відповідно до заяви начальника генерального штабу ЗС Ірану генерал-майора Мохаммеда Багері навчання відбудуться восени 2022 року).
Таким чином можна припустити, що путін намагався створити континентальну вісь держав в рамках теорії євразійської геополітичної концепції, коли декілька сильних азійських держав контролюють весь материк. Проте враховуючи "фіаско" у війні в Україні та втрату військового, політичного і економічного авторитету, "кривавому диктатору" буде дедалі важче це втілити у життя.
Попри всю складність практичної імплементації цієї теорії, путін докладатиме максимум зусиль для досягнення показових результатів.
Як ми бачимо путін і його "банда" вирішили іти до кінця, маркувавши Захід, як свого стратегічного супротивника, і намагаючись схилити ведучі країни Азії до партнерства.
Чи допустить цивілізований світ розвиток такого сценарію?
Читайте також: Путін особисто запустив процес розвалу росії на "удільні князівства"