«Ми обговорювали жорстоку та неправомірну війну Росії в Україні. І в залі панувала належна згода про необхідність справедливого та тривалого миру, який підтримує принципи Статуту ООН, поважає суверенітет та територіальну цілісність», – сказав президент США Джо Байден на брифінгу за результатами нещодавнього саміту G20 у Нью-Делі.
Що кажуть американці на тему «справедливого миру» для України? Наскільки взагалі був актуальний для медіа США порядок денний індійського саміту «Великої двадцятки»? Серед американських політиків і простих громадян продовжує мати місце розуміння, що для досягнення справедливого (!) миру не може бути компромісів щодо цілісності території України та її суверенітету?
Я багато читав на цю тему публікацій у наших ЗМІ. І лівих, і правих, і центристських. Усі газети про це писали. Також я цікавився, що думають фахівці наших дослідних установ та організацій. Тому думка наступна.
У принципі, у США позиція однакова у різних сторін. Є певне розчарування, що, незважаючи на правильну риторику саміту, вона часто була стерильною та сухою. Росія не згадувалась у тій «якості», в якій це було б правильно. Замість того, щоб, так скажу, проклясти Росію, було просто сказано бюрократичною мовою, мовляв, «країни проти агресії, усі хочуть миру» тощо. У США є невдоволення цим моментом, і люди намагаються аналізувати, що це може означати. Але, зрештою, кажуть, що це нічого не змінює принципово.
Так, те, що Росію не називали, так би мовити, на ім'я, дещо її «озброює» в політичному плані, дає можливість тамтешнім пропагандистам мовити про існуючу у світі неоднорідність позицій щодо ситуації, зокрема, з боку учасників саміту в Індії. Але всім давно зрозуміло, що позиція цивілізованого світу однозначна - весь світ проклинає російську агресію. І зрозуміло чудово, від кого саме в Кремлі вона йде.
Який був сенс, наприклад, обізвати Путіна? І так усім зрозуміло, що Путін – головний призвідник. Тому не обов'язково було писати у підсумковій декларації саміту, мовляв, «Путін – негідник і злочинець». Декларацію писали мовою дипломатії. Що змінюють зайві емоції, якщо й так кожному ясно хто такий Путін і яку шкоду він завдає самій РФ.
У США вважають, що в Індії все було так, як і очікувалося. Однак, не було тієї різкості та чіткості, яку хотіли б почути американці. І все одно це нічого не змінить на краще для Росії.
Президентська кампанія в США та її результат вплинуть на ситуацію, хто б не прийшов до Білого дому. У нас вважають, що після виборів війна таки якось закруглятиметься. Якщо переможе Байден, то, я вважаю, він теж якось згортатиме війну. Якщо переможе Трамп, то все буде швидше, набагато жорсткіше і, можливо, гірше для України. Демократи в США більше дивляться з позиції справедливості, а республіканці зараз дещо розгортаються і більше дивляться на те, як буде краще безпосередньо для США.
Але, знову ж таки, тут як подивитися на це питання. Що буде кращим для США? Для Америки важливо перемогти у цій війні з нашим поглядом на світ! Яким би не був наш погляд на сучасний світ – косий, кривий чи проблемний, він все одно містить певні правила, які вважаються набагато прийнятнішими для сучасного суспільства. А ось інший погляд на світ - це старі диктатури, які якимось шляхом проштовхнули себе в сучасність через революцію інтернету або якісь нововведення. Але, незважаючи на прогрес, диктатури все одно живуть у парадигмі незрозумілих старих подач та якогось «шаманізму».
Одна справа виправдовувати Росію (я знову про саміт в Індії), а інша хотіти з нею економічно співпрацювати. Багатьом країнам була б вигідна така співпраця з РФ, але вони анітрохи не виправдовують війну, розпочату в Україні. Я сам у нас часто чув розмови, мовляв, «а що було б у США, якби Росія розмістила свої військові бази у Мексиці?». Я так реагую на подібні пасажі, мовляв, «так, все правильно, нам було б дискомфортно, але це анітрохи не виправдало б гіпотетичну агресію чи геноцид із боку США щодо громадян Мексики». Адже якщо тебе хтось зрізав на трасі, то ти можеш показати йому палець чи щось викрикнути, але якщо ти зупиниш його машину, почнеш йому відрізати руки та ноги, а потім уб'єш його дітей у нього на очах, то це вже реально too much.
Навіть ті країни, які суто практичні економічно (як Китай, Індія тощо), їм все одно вже не комфортно і соромно мати справу з РФ. Вже навіть країни, які зацікавлені в економічній співпраці з Росією, засуджують її дії. Цікавий факт: до початку широкомасштабної війни прості американці часто приймали ту чи іншу позицію Росії, нерідко захоплювалися її силою та могутністю. Багато хто говорив у США, мовляв, «Путін – різкий, сильний, впливовий, такий собі соol men, strong man». Згадувалися кадри, де він без сорочки верхи на коні чи літак у повітря піднімає. Багато хто в США говорив у зв'язку з цим, що у них є велике бажання поїхати до Москви і подивитися на їхнього крутого президента, побачити Кремль, де він сидить, і так далі. Багато хто в нас раніше хотів подивитися на столицю РФ, гарних жінок, Червону площу і таке інше... Зараз усього цього немає і близько. Таке бажання в американців давно зникло. Вже всі пирхають і відвертаються при одній згадці про Росію. Соромно навіть у розмовах називати цю країну. Навіть ті люди в США, які досі можуть собі допустити існування «українських нацистів», якихось біолабораторій, натасканих голубів, бойових комарів чи черв'яків – навіть таким американцям уже вкрай не комфортно від згадок про Росію. Ніхто вже не збирається їхати до РФ. Жодного туризму зі США в РФ вже просто не буде.
Тому з Росією у світі вже все! Навіть якщо там прийде нова влада, то я дуже сумніваюся, що буде щось радикальне щодо змін. Росія вже втратила свій імідж, втратила свій бренд, заплямила своє обличчя. Розумієте, одна річ, коли тобі 25 років, на тілі в тебе татуювання, ти летиш на крутому мотоциклі в одязі Affliction, потім з кимось побився в барі і заарештували тебе... Ну, ок. Зрозуміло, що не добре те, куди ти рухаєшся, але в якийсь момент свого бурхливого життя ти все одно багатьом подобаєшся як темпераментний бунтар, як такий собі bad boy. Але! Як тільки тебе зловили за те, що ти, наприклад, зґвалтував жінку чи, наприклад, убив дитину – все, тобі повний кінець! Повний капут! У такому разі навіть твоїм батькам соромно називати тебе їхнім сином.
У ситуації з РФ – те саме. Росія вже ніколи не підніметься в очах світу. Нормальні країни вже ніколи не подивляться на неї інакше, ніж на агресора, ґвалтівника, вбивцю та нікчемність. Можливо, прямо в очі росіянам це поки що говорять не всі, але думають про них вже саме так, ніяк не інакше.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)