Промова Джо Байдена перед Конгресом і нинішня політична картина в США за неповних 8 місяців до виборів президента.
У всьому, що зараз відбувається в нашій політиці, немає нічого дивного. Єдине, що є дуже дивним, так це те, що ми дійшли до такого низу. Це не сталося раптово. У нас в юриспруденції є такий вираз, він для мене майже чарівний - measured motion. Це коли повільно і стримано змінюються правила, а в нас вони саме так і змінюються. Це коли зміни часто відбуваються системно, але дуже повільно, вимірювано-оціночно і неспішно. Ось і в нас відбулася деградація нашої політики - спокійно, стримано і повільно. Але, вона відбулася. Жорстко звучить, але, думаю, що і республіканці, і демократи зі мною погодяться. Ні, це не критика з мого боку нашої політики або нашої країни. Це критика того, що наша система якимось чином таке допустила і почала слабшати.
У принципі, промова перед Конгресом президента Байдена була передбачувана. Так, він однозначно визнав, що його конкурент на виборах цього року - Трамп. Природно, Байден максимально стримував свій вік, але тут не його провина - це біологія, генетика, спосіб життя, стреси тощо. Із цим нічого не поробиш.
На тлі всього, що сталося і відбувається, все виглядає передбачувано. Але, один момент тут дуже цікавий - і з того, і з іншого боку дуже багато дебатів зараз триває не тільки навколо України, а й навколо Росії. Що я маю на увазі. І та, і інша сторони нашого політикуму звинувачують одна одну, що на них впливає російська федерація. Тобто, рф стала вже якимось у нас напівабстрактним злом. Одні політики кажуть, що Трамп - маріонетка Путіна. Інші кажуть, що Байден корумпований Україною, також пов'язаний із росією і що, мовляв, російські олігархи його тримають на гачку, знаючи якісь його секрети тощо. Мільйон конспіраційних теорій. І не від когось із вулиці вони лунають, а від дуже розумних і дуже досвідчених людей, які глибоко і добре знають нашу політику зсередини.
Днями я розмовляв з однією дуже обізнаною людиною (вона мене попросила не називати її ім'я у ЗМІ), яка працювала в команді Трампа на досить високій посаді. Він - дуже відома у нас фігура і був дуже близький до Трампа. Так ось він висловив мені точку зору, що Трампа в підсумку можуть... можуть щось із ним зробити, якщо він буде чітко вимальовуватися президентом США. Він мені сказав, що Трампа просто не допустять до влади. Що Трамп настільки мстивий, як людина, що, якщо стане президентом, буде страшно мститись своїм, скажімо так, кривдникам і ворогам. Справедливо, але він буде мститись. Важливі і впливові люди в США, мовляв, це добре знають і розуміють. Хоча, тут "справедливо мстити" - дуже складне питання. Бо одна справа - просто людські почуття і настрої, але ж посада президента зобов'язує поводитися як президент для всіх американців, а не як просто звичайна людина з усіма своїми вадами. Президент зобов'язаний відсунути суто людську помсту, хоч би яким би він не був злим і мстивим, як людина. Але мій співрозмовник вважає, що у випадку з Трампом цього не буде, що Трамп буде реально мститися в будь-якому випадку.
У США вважають, що розрив між кандидатами - Байденом і Трампом - буде дуже незначним. Якщо раніше говорили, що шанси в Трампа маленькі, то зараз у нас уже багато хто вважає, що шанси в нього таки є, але розрив буде до 10 відсотків, можливо й до 5. Тобто, за Трампа готові голосувати чимало людей.
Особисто я вважаю, що на наших виборах восени цього року все ж таки переможе Байден. Багато хто в США віддає перевагу республіканцям тому, що все ж таки тут мають місце республіканські цінності. Демократи дуже сильно пішли вліво. Якщо переможе Байден, то це буде просто позиція і перемога партії. Байден не буде, як персонаж, вести за собою партію, а партія вестиме його. Це не найгірше, але й не найкраще теж. Президент має бути солідарний із партією, але саме лідер має її вести за собою. Трамп же буде саме вести партію за собою. Але, знову ж таки, питання: яку партію, в якому вигляді? Партію, яка розколота?
У Трампа немає належного політичного досвіду. Він був дуже закритим, коли був президентом. Він і залишився закритим, але вже дуже сильно розлюченим. На нього було багато політичних атак. Щось він заслужив, щось ні. Але, його просто стали рвати на частини. У нього, мабуть, не було достатньої політичної культури. Була культура бізнесмена, будівельника вулиць, який міг на когось натиснути, а не людини, яка належним чином досвідчена в політичному світі. І ще - Трамп не слухав своїх радників.
Отже, демократи голосуватимуть за демократів, республіканці - за республіканців. Трамп все одно партію не об'єднав, а демократи - об'єднані. І що ще я знаю, часто розмовляючи з нашими відомими політиками, що слабкість Трампа, як претендента, в тому, що він не підхопив незалежних. Трамп, звичайно ж, посилив свою електоральну базу, розширив її, але не підхопив тих, кого повинен був підхопити для того, щоб виграти. Це ми побачимо зовсім скоро.
Промова Байдена в Конгресі була нормальна для Байдена. Тим, кому він подобається, говорили, що промова була дуже потужна, що Байден мав набагато кращий вигляд, ніж очікувалося. Тим, кому він не подобається, казали, що промова була жахлива тощо. Усе традиційно.
Байдена виправдовують тим, що демократи - на правильному шляху. Що не стільки Байден на правильному шляху, скільки саме демократи - одна з ключових партій США. А Трампа виправдовують тим (крім тих, хто на ньому і так схиблений і для кого він Месія), що він вестиме партію за собою вперед, навіть якщо GOP і буде не об'єднана і розколота.
Ось така в нас на сьогодні склалася картина. Як буде далі - подивимося.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)