Американські дослідники представили результати першого контрольованого клінічного випробування, який показав ефективність псилоцибина при мігрені. Стаття опублікована в журналі Neurotherapeutics.
Мігрень - одна з найпоширеніших і важких причин головного болю. На це захворювання страждають близько 15 відсотків людей; в розвинених країнах воно входить в трійку найбільш частих приводів для тимчасової непрацездатності. Описи позитивної дії псилоцибіна (алкалоїд, що міститься більш ніж в 200 видах грибів, які належать переважно до роду Psilocybe) і аналогічних речовин при мігрені вперше з'явилися понад півстоліття тому в період розквіту психоделічних досліджень, але більш серйозні роботи не проводили через наступних законодавчих обмежень . Нещодавно шведські дослідники виявили аналогічну інформацію на тематичних сайтах, де описано самолікування, однак зареєстрована контрольоване подвійне сліпе клінічне випробування, нехай і зовсім невелике, було проведено лише зараз.
До участі в роботі під керівництвом Еммануель Шиндлер (Emmanuelle Schindler) з Єльського університету запросили 14 осіб у віці від 21 до 65 років, але в остаточний аналіз даних потрапили лише 10 з них. Критеріями включення служили наявність клінічно встановленого діагнозу мігрені, відсутність значущих соматичних і психічних захворювань, а також прийому рекреаційних психоактивних речовин протягом останніх 3 місяців, алкоголю - 1 тижня і діючих на серотонінові рецептори препаратів (антидепресантів, протиблювотних, судинозвужувальних) - від 2 до 6 тижнів в залежності від конкретного ліки. Тріптани вживати не забороняли, але не більше двох разів в тиждень і за умови повного виведення з організму до введення псилоцибина.
Всім учасникам вводили псилоцибін двічі з інтервалом в два тижні по 0,143 міліграма на кілограм маси тіла (середня галюциногенних доза). Кожен з них вів щоденник головного болю (мигренозної і немігренозної) починаючи з двох тижнів перед першим прийомом препарату і завершуючи через два тижні після другого. Надані дані використовували для статистичного аналізу.
З'ясувалося, що число днів з мігренню в тиждень значно знизилося після прийомів псилоцибина в порівнянні з плацебо: в середньому ˗1,65 (95 відсотків, ДІ 2,53-0,77) проти ˗0,15 (95 відсотків, ДІ 1, 13-0,83). Частка учасників у експериментальної і контрольної групах, у яких число днів з мігренню в тиждень скоротилося як мінімум на 25, 50 і 75 відсотків, склала 80, 50 і 30 відсотків і 20, 20 і 0 відсотків відповідно. Що цікаво, всупереч попереднім спостереженнями сила терапевтичного ефекту препарату не корелювала з інтенсивністю психоделічних переживань під час його дії.
Як зазначила Шиндлер, найближчим часом їх колектив планує розширити дослідження ефектів псилоцибина при мігрені, а в даний момент вивчає його потенційне застосування після струсу мозку. Ще одним діагнозом в списку став кластерний головний біль, цим же питанням займаються наукові групи з Данії і Швеції.