Військовий тріумф США в Ірані обернувся для Дональда Трампа електоральним обвалом. Про це пише Ігор Петренко, засновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», доктор політичних наук у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
За 38 днів Операція Epic Fury Дональд Трамп знищив іранський військово-морський флот, 85% оборонно-промислової бази Ісламської Республіки та особисто Верховного лідера Алі Хаменеї. Попри діалог США та Ірану Ормузька протока знову закрита для судноплавства, переговори в Ісламабаді провалилися – а рейтинг американського президента впав нижче «непробивного» 40-відсоткового барʼєра у шести поспіль великих опитуваннях. Військовий успіх обернувся електоральною катастрофою. Для Києва, який прочитує кожен рух Білого дому як сигнал про власне майбутнє, це одночасно нова можливість і новий ризик.
Операція Epic Fury розпочалася 28 лютого 2026 року спільним ударом США та Ізраїлю, що в перший день ліквідував іранське вище керівництво. За 38 днів бойових дій спільні сили завдали понад 13 тисяч ударів, знищили флот Ірану та уразили майже всю інфраструктуру виробництва балістичних ракет режиму. 8 квітня Білий дім оголосив про досягнення військових цілей і узгодження двотижневого припинення вогню за посередництва Пакистану. Проте раунд переговорів 11-12 квітня в Ісламабаді закінчився провалом: віцепрезидент Джей Ді Венс повідомив, що сторони не змогли дійти компромісу.
У відповідь 13 квітня Трамп запровадив військово-морську блокаду іранських портів. Тегеран, у свою чергу, знову закрив Ормузьку протоку для комерційного судноплавства, визнавши блокаду «порушенням умов перемирʼя». За даними Центрального командування США, лише за перші дні блокади американський флот розвернув 23 судна. Заплановану на поточний тиждень другу спробу переговорів у Пакистані Іран офіційно відхилив, пославшись на «надмірні американські вимоги, постійну зміну позицій і триваючу блокаду». Перемирʼя крихке, війна може відновитися в повному обсязі у будь-який момент.
Тріумфальний наратив Вашингтона – «мир через силу» – не витримує зустрічі з реальністю. Військовий успіх обернувся електоральною катастрофою. Трамп виграв 38 днів боїв й одночасно програє власну країну. Для України, де кожен рух американського президента зчитується як сигнал про майбутнє війни з Росією, ця динаміка є одночасно викликом і можливістю.
Рейтинг Трампа пробиває психологічний барʼєр 40% у шести поспіль опитуваннях
Перший тиждень квітня приніс Трампу найнижчі показники за обидва його президентські терміни. CNN/SSRS зафіксував 35% схвалення – рівень, лише на один пункт вищий за абсолютний антирекорд цього пульстера. Reuters/Ipsos показав 36%. Quinnipiac – 38%. Навіть Fox News, який традиційно дає найоптимістичніші цифри, зареєстрував 59% несхвалення – рекорд за обидва терміни Трампа.
Pew Research Center, ключовий некомерційний соціологічний центр, встановив: 61% американців не схвалюють дій президента в іранському конфлікті, тоді як 37% підтримують. Більшість (57%) переконана, що рішення застосувати військову силу проти Ірану було помилковим. 51% опитаних у квітневому дослідженні Ipsos вважають, що переваги війни не вартуватимуть її витрат, а 41% прогнозують, що конфлікт у довгостроковій перспективі зробить національну безпеку США гіршою, а не кращою.
Психологічний барʼєр у 40%, який у сучасній поляризованій Америці вважався «підлогою» для будь-якого президента, Трамп пробив одразу в шести поспіль великих опитуваннях. У американській політології для такого явища навіть існує свій термін – «підлога впала» (floor fell), коли навіть базова партійна лояльність перестає утримувати поточного лідера.
Латиноамериканці, молодь і розчаровані консервативні масово відвертаються від Білого дому
Найнебезпечнішу динаміку для Трампа демонструють не загальні цифри, а розколи всередині його коаліції 2024 року. Згідно з трекером YouGov/Economist, підтримка серед незалежних виборців обвалилася до 22% – з 31% на початку березня. Серед молоді віком 18-29 років рейтинг впав до 24% порівняно з 32% у лютому.
Особливо болісна для Республіканської партії тенденція серед латиноамериканців. Підтримка Трампа в цій групі – одному з ключових чинників його перемоги 2024 року – опустилася до 34%. Нетто-рейтинг серед виборців з доходом нижче 50 тисяч доларів просів на 19 пунктів за десять тижнів – середовище, яке донедавна було електоральним серцем трампістського коаліційного проєкту.
Але найтривожніший для Білого дому показник – ерозія власної бази. YouGov зафіксував падіння підтримки серед республіканців на 5 пунктів (до 81%), серед консерваторів – на 4 пункти (до 79%), серед самих MAGA-прихильників – на 5 пунктів (до 92%). Здавалося б, 92% – це дуже багато. Але в електоральній математиці Республіканської партії саме ці «зниклі» 8% MAGA-виборців у низці колихких штатів можуть визначити результат проміжних виборів.
За опитуванням Pew, серед молодих республіканців (18-29 років) лише 49% схвалюють поведінку Трампа в іранському конфлікті – проти 84% серед республіканців старше 65 років. Це справжній розкол поколінь усередині власної партії президента.
Ключові медіа-голоси MAGA-спільноти виходять на відкрите протистояння з власним президентом
10 квітня Дональд Трамп опублікував у Truth Social гнівний допис на 482 слова, у якому назвав Такера Карлсона, Меган Келлі, Кендіс Оуенс і Алекса Джонса «невдахами» та «людьми з низьким IQ». 17 квітня він повторив атаку. Причина – відкрите протистояння колись лояльних консервативних медіа-фігур його війні проти Ірану.
Такер Карлсон, колишній провідний ведучий Fox News з аудиторією подкасту понад 20 мільйонів, назвав погрози Трампа зруйнувати іранську цивілізацію «військовим злочином». Меган Келлі сказала, що «їй це вже набридло», додавши, що не можна «погрожувати знищенням цілої цивілізації». Кендіс Оуенс закликала Конгрес застосувати 25-ту поправку й відсторонити президента від влади за станом здоровʼя. Алекс Джонс – конспіролог, який тривалий час підтримував Трампа, – у своєму шоу також згадав про 25-ту поправку.
Показово, що конгресменка Марджорі Тейлор Грін – одна з найгучніших MAGA-прихильниць у Палаті представників – публічно стала на бік критиків війни: «Ми ніколи не змінювались. Змінився Трамп».
Цей розкол значно глибший за звичайну внутрішньопартійну дискусію. Це ознака того, що ідейна основа MAGA – обіцянка «ніяких нових війн», яку Трамп давав у кампанії 2024 року, – розбилася об іранську реальність. А в американській політичній традиції відхід лідерів громадської думки від чинного президента зазвичай передує обвалу рейтингу на додаткові 7-10 пунктів упродовж наступних 6-8 місяців.
Вісім мільйонів американців виходять на вулиці у найбільшому антивоєнному протесті десятиліття
28 березня 2026 року в рамках третьої акції «No Kings» («Без королів») на вулиці вийшли, за оцінками організаторів, вісім-девʼять мільйонів американців у понад 3300 локаціях. Це найбільший одноденний протест в історії США. Центральними темами демонстрантів були війна в Ірані, жорсткі дії Імміграційної та митної служби (ICE) і «авторитарні тенденції» адміністрації.
Показово, що протест відбувся не лише в академічних центрах чи столицях прогресивної політики, а у всіх 50 штатах – від Міннесоти, де виступав Брюс Спрінгстін, до Луїзіани та Айови. Сто тисяч людей зібралися в Сент-Полі, десятки тисяч – у Філадельфії та Вашингтоні. Одним із провідних гасел стало «Fund people, not bombs» («Фінансуйте людей, а не бомби») – прямий виклик бюджетній логіці Пентагону.
Масштаб мобілізації здивував навіть ветеранів антивоєнного руху. Для порівняння: під час найгарячішої фази іракської війни у 2003 році в США протестували максимум 500 тисяч людей одномоментно. Жовтневий No Kings 2025 року зібрав 5-7 мільйонів. Березневий 2026-го – на понад два мільйони більше. Траєкторія очевидна.
Цінник на бензині руйнує головний електоральний актив Трампа
Середня ціна галона бензину в США сягнула 4,11 долара станом на початок квітня – зростання на 38% від довоєнного показника 2,98 долара. Дизель подорожчав на 49%, до 5,62 долара. На Західному узбережжі, за даними GasBuddy, ціна перевищила 5,87 долара. Для американського виборця, який традиційно купує пальне двічі-тричі на тиждень, це найвідчутніший і найщоденніший «податок на війну».
Результат – обвал рейтингу Трампа в його колись найсильнішій сфері. Fox News зафіксував лише 35% схвалення управління інфляцією (67-71% несхвалення). CNN – 31% щодо загальної економічної політики, нижче за максимально низькі цифри Байдена. YouGov зареєстрував, що лише 14% американців вважають, що економічні умови покращуються (у лютому було 22%). За Decision Desk/SurveyMonkey, 67% американців переконані, що країна «рухається в неправильному напрямку» – найпесимістичніший показник за весь другий термін Трампа.
Геоффрі Скеллі, головний електоральний аналітик Decision Desk HQ, зафіксував системну проблему: довгостроковою трудністю Трампа є те, що сприйняття економіки ставало дедалі негативнішим упродовж його президентства, а коли та сфера, яка вважалася найсильнішою, перетворюється на слабкість, – політичні опції різко звужуються.
Українські дрони-перехоплювачі перетворюються на глобальний оборонний стандарт
Парадоксально, але операція Epic Fury створила безпрецедентне вікно можливостей для Києва. Іранські дрони «Шахед» – які вже три з половиною роки атакують українські міста, – у відповідь на американські удари полетіли на бази США в Перській затоці та на нафтові термінали Саудівської Аравії, ОАЕ й Бахрейну. Виявилося, що Patriot-системи вартістю мільйони доларів за ракету не справляються із безпілотниками вартістю кілька тисяч доларів.
Україна виявилася єдиною у світі країною з трирічним бойовим досвідом протидії шахедам. Президент Зеленський у промові у британському парламенті 17 березня назвав режими Росії та Ірану «братами у ненависті – і тому братами у зброї», і прямо запропонував українське рішення в ролі нового глобального стандарту.
Результат прийшов швидко. Зеленський уклав довгострокові угоди з Саудівською Аравією, ОАЕ й Катаром, розпочав перемовини з Бахрейном, Йорданією та Кувейтом. Пентагон звернувся до Києва з проханням про допомогу в захисті американських баз. За визнанням Axios, відмова США придбати українські антидронові технології раніше стала «одним з найбільших тактичних прорахунків перед війною». Сам Трамп публічно заявив: «Я прийму допомогу від будь-якої країни».
Український дрон-перехоплювач коштує близько 1000 доларів проти кількох мільйонів за ракету Patriot. Це перетворює Україну з реципієнта допомоги на експортера критично важливого безпекового продукту. У стратегічному сенсі – зрушення від моделі «Київ потребує Заходу» до моделі «Захід потребує Києва».
Надприбутки російського бюджету від іранської війни зустрічають українську асиметричну відповідь
Дзеркальний вимір ситуації – російський нафтовий бонус. Марка Urals у березні коштувала 77 доларів за барель (проти 44,59 у лютому), а в окремі дні квітня сягала 116 доларів у порту Приморськ – 13-річний максимум. Reuters оцінив приріст податкових надходжень Кремля від податку на видобуток корисних копалин у 9 мільярдів доларів лише за квітень. Американський Мінфін видав 30-денне звільнення, яке тимчасово дозволило країнам купувати російську нафту «в морі» – де-факто послабивши санкційний режим в імʼя стримування інфляції.
Проте Київ не спостерігав за процесом пасивно. Українські дрони нанесли удари по найбільших російських нафтових терміналах – Новоросійську, Приморську, Усть-Лузі. За оцінкою Reuters, близько 40% російських потужностей експорту нафти було виведено з ладу – найбільше порушення постачання в сучасній історії Росії. Нафтопереробний завод у Ярославлі, який постачав пальне для армії, також зазнав ударів. Кремль був змушений запровадити повну заборону експорту бензину, щоб запобігти внутрішньому паливному дефіциту.
Таким чином, хоча макроекономічно Росія виглядає бенефіціаром американсько-іранської війни, на практиці Україна перетворила нафтовий бум Москви на її вразливість: що вища ціна бареля, то більший стимул бити саме по нафтовій інфраструктурі. Бюджетний дефіцит Росії за перший квартал 2026 року склав 4,58 трильйона рублів (1,9% ВВП), попри всі надходження від енергетичних продажів.
Листопадові проміжні вибори в США переформатують американську підтримку Києва
Найнебезпечніший стратегічний висновок з вищезазначеного – політична слабкість Трампа напередодні проміжних виборів у листопаді 2026 року. Демократи випереджають республіканців у загальному рейтингу Конгресу: +6 пунктів у Fox News, +14 у NPR/PBS News/Marist, що є найбільшим відривом з 2022 року. Палата представників, де республіканська більшість тримається на рівні 216-213 (за відкриттям поточної сесії), за історичними закономірностями майже гарантовано перейде до демократів: не було жодного випадку за останні 80 років, коли президент з рейтингом нижче 45% на момент проміжних виборів зберіг свою партію в контролі над Палатою.
Для Києва це двозначний сигнал. З одного боку, ослаблений президент, який відчайдушно шукає «перемог» перед листопадом, може штучно прискорити українське врегулювання, навʼязавши невигідні для Києва умови – передусім територіальні поступки Москві в обмін на розмиті «гарантії безпеки». Як зазначають аналітики New Eastern Europe, адміністрація потребує «оголошення про угоду» перед виборами більше, ніж саму якість цієї угоди.
З іншого – зміна контролю над Палатою представників може заблокувати виконавчу владу в її намаганнях тиснути на Україну. Бюджетні асигнування, програми допомоги та фінансовий контроль над угодами з Росією перейдуть під нагляд демократичної більшості, яка історично є лояльнішою до європейської безпекової архітектури.
Паралельно зростає роль європейських партнерів: пакет допомоги ЄС на 2026-27 роки на 90 мільярдів євро, зобовʼязання Франції та Британії щодо військових контингентів у разі миру, ініціатива «дронової стіни» проти російських вторгнень. Європа вперше з 1945 року перебирає на себе значущу частину безпекової відповідальності – що робить Україну менш залежною від американських внутрішніх перипетій.
Україна має унікальне вікно можливостей, яке не варто проґавити
Україна сьогодні має унікальну конфігурацію: слабший Вашингтон, сильніший Брюссель, більший попит на український військовий продукт, економічно виснажений Кремль. Саме такого поєднання не було за весь час великої війни. Стратегія Києва має максимізувати цей момент: фіксувати довгострокові оборонно-технологічні контракти з Перською затокою та Європою; прискорювати розробку власного асиметричного потенціалу проти російської нафтової інфраструктури; поглиблювати безпосередні безпекові відносини з європейськими столицями, а не через посередництво Вашингтона.
Операція Epic Fury – це не просто війна США з Іраном. Це тест для всієї моделі американського лідерства у ХХІ столітті. Трамп виграв 38 днів боїв – і, ймовірно, програє листопадові вибори. Україна може виграти значно більше, якщо правильно прочитає сигнали.