Об'єднання промислової потужності Анкари з фронтовою адаптивністю Києва у альянс у сфері БПЛА здатне відкрити шлях до технологічного домінування та перевернути глобальний ринок озброєнь. Про це пише Дмитро Левусь, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Україна й Туреччина входять у війну та післявоєнний період із неймовірно різними, але взаємно доповнюючими сильними сторонами. Туреччина сьогодні контролює близько 60 відсотків світових експортних поставок ударних безпілотників відповідно до свіжих даних, і наближається до виробництва понад мільйона дронів на рік. Це вже не просто велика оборонна держава, а індустріальний гравець глобального масштабу. Україна, своєю чергою, перетворилася на бойову лабораторію безпілотних систем, які щодня випробовуються на фронті й щомісяця еволюціонують у відповідь на нові російські тактики.
Поєднання цих двох компонентів — індустріальної потужності Туреччини та бойового досвіду України — створює унікальну можливість, якої сьогодні немає в жодної іншої пари держав.
Туреччина стала ключовим центром світової дронової індустрії, і це змінює баланс сил у воєнних технологіях
Підйом Туреччини в сфері БПЛА неможливо ігнорувати. За останні п’ять років Анкара вийшла з регіонального рівня на глобальну орбіту: Baykar, TAI та інші турецькі гравці продемонстрували не лише серійність виробництва, а й професійний експортний менеджмент, гнучку логістику, масштабування виробничих ліній і здатність забезпечувати партнерів озброєнням у режимі реального часу. Коли Reuters пише, що Туреччина — це 60 відсотків світових експортів ударних дронів, це не перебільшення. Це наслідок великих інвестицій, політичної волі та промислової дисципліни.
У перспективі Туреччина реально здатна перекрити мільйонну позначку виробництва БПЛА на рік, і ця цифра означає, що Анкара матиме вагу не лише як експортер, а як технологічний регулятор ринку.
Україна вже зараз будує власну дронову екосистему, яка працює на темпах, що не мають аналогів у Європі
Міністерство оборони України офіційно заявило: українська промисловість здатна виготовляти до десяти мільйонів дронів на рік. Це амбітно, і головне — реалістично, враховуючи фронтову еволюцію українського ВПК. У 2024 році Україна виробила близько 2,2 мільйона БПЛА різних типів, у 2025 році заплановано понад 4,5 мільйона FPV та ударних безпілотників лише для потреб оборони.
Україна виробляє зразки майже всіх основних класів безпілотних систем
Найбільш масовим напрямом є ФПВ-дрони — ударні апарати, які знищують російську техніку у промислових масштабах. Розвідувальні безпілотники забезпечують коригування артилерії та створюють постійну ситуаційну обізнаність на фронті. Ударні багаторазові літальні апарати — інструменти дальньої дії, з можливістю повертатися після атаки. Окрім того Україна виробляє діпстрайки one-way, бомбери, морські дрони, наземні роботизовані комплекси.
Держава уклала контракти з більш як тридцятьма виробниками FPV-дронів, понад десятком виробників «бомберів» та окремими інженерними групами, що працюють над новими платформами. Це не просто промисловість. Це основа майбутнього українського військового експорту.
Українсько-турецька співпраця вже існує де-факто — і має потенціал перейти на рівень конструкторських шкіл
Існуючі проєкти — спільне підприємство з Baykar, будівництво заводу в Україні, меморандум про інтеграцію виробничих ліній — уже створюють основу для глибокої технологічної інтеграції.
Туреччина приносить серійність і стабільність експорту. Україна приносить бойові умови, інженерну адаптивність і безпощадну перевірку якості.
У світі немає іншої моделі, де дві країни виконують настільки різні ролі, але настільки ефективно доповнюють одна одну.
Після війни Україна та Туреччина опиняться перед вибором: конкурувати чи інтегруватися. І конкуренція стане хибним шляхом для обох.
На перший погляд здається, що після завершення війни обидві держави можуть опинитися по різні боки ринку. Україна має величезний потенціал у FPV-дронах, дальніх ударних системах та інженерних рішеннях. Туреччина має бренд, глобальні продажі, маркетингову силу й усталену репутацію.
Якщо вони почнуть конкурувати, наслідки будуть передбачувані: Україна ризикує втратити доступ до частини критичних технологій та міжнародного ринку. Туреччина ж ризикує втратити унікальну фронтову лабораторію, яка робить її дрони конкурентоспроможними.
Суперництво змусить обидві країни грати у демпінг та боротьбу за ті самі контракти. Результат: обидві сторони програють. Співпраця вигідна обом тому, що дозволяє створити єдиний військово-технологічний кластер, який не має конкурентів у Європі.
Чому саме співпраця є найбільш перспективною?
Тому що Україна й Туреччина разом можуть створити єдину виробничо-експортну вертикаль. Україна — це полігон, інженерний центр, адаптивність, фронтове тестування, інноваційні розробки, швидке масштабування. Туреччина — це серійне виробництво, фінансові потужності, експортні ліцензії, глобальна репутація, усталена клієнтська база.
Об’єднавши ці сильні сторони, країни можуть вийти на рівень технологічного блоку — умовний «дроновий НАТО», якого не може створити жодна інша пара держав.
Це дасть Україні доступ до ринку, капіталізацію власних технологій, створення робочих місць та формування великої післявоєнної експортної галузі. Туреччина отримає зміцнення статусу світового лідера, розширення ланцюгів виробництва, зниження ризиків та збереження конкурентної переваги.
У результаті українсько-турецький альянс у сфері БПЛА може стати стратегічним інструментом стримування Росії та гарантією для України у післявоєнний час.
Це партнерство не про «дружбу», а про вигоду та глобальний вплив. Росія буде змушена реагувати на появу технологічного блоку, який здатний виробляти сотні тисяч і мільйони дронів на рік, комбінуючи турецькі виробничі можливості з українським бойовим досвідом.
Для України така співпраця — це шлях до незалежності від західних бюрократичних циклів, гарантія безпеки та спосіб утвердити себе як одного з ключових гравців світового оборонного ринку.
Україна й Туреччина вже створили фундамент. Наступний етап — побудувати спільну дронову цивілізацію, яка визначатиме війну майбутнього.