Дводенний візит Трампа до Китаю 14-15 травня 2026 року завершився без сенсаційних проривів, але з чіткою рамкою на наступні три роки. Президент США і голова КНР Сі Цзіньпін підписалися під формулою «конструктивних стратегічно стабільних відносин» – фактично угодою домовлятися далі замість того, щоб скочуватися в торговельну війну. Для України ця зустріч важлива не тим, що сказали публічно, а тим, що промовчали: Київ не згадали жодним документом, а Путіну Сі ще навіть не призначив дату прийому. Аналізує події в Пекіні Ігор Петренко, доктор політичних наук, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».
Що сталося в Пекіні: ключові підсумки візиту Трампа до Китаю
Це був перший державний візит президента США до КНР з 2017 року – тоді Трамп уже їздив у Пекін у свій перший термін. Зустріч на найвищому рівні була запланована ще у 2025 році й кілька разів переносилася: спочатку через осіннє загострення з тарифами, потім – через американо-ізраїльські удари по Ірану в березні 2026 року.
За підсумками двох днів Сі Цзіньпін назвав зустрічі «історичними» та «етапними», заявивши про «важливі спільні розуміння щодо підтримання стабільних економічних і торговельних звʼязків». Трамп зі свого боку говорив про «фантастичні торговельні угоди». Але якщо відкинути ритуальну риторику, головний результат саміту – це не угода, а рамка.
Сторони домовилися будувати «конструктивні китайсько-американські відносини стратегічної стабільності» – і ця рамка має стати орієнтиром на найближчі три роки і далі. Простими словами: ніяких «великих угод» на цьому етапі не буде. Буде керована стабільність – як її назвав економіст Economist Intelligence Unit Тяньчень Сюй, «період керованої стабільності з огорожами, що не дадуть ситуації вирватися з-під контролю, як це майже сталося у 2025 році».
Друга важлива деталь: МЗС Китаю підтвердило, що Сі Цзіньпін здійснить візит у відповідь до США восени за запрошенням Трампа. Дата вже відома – 24 вересня 2026 року, коли Сі прибуде до Білого дому з державним візитом. Саме там, ймовірно, і буде підписаний «великий» пакет документів – за аналогією з торговельною угодою першої фази, яку Трамп підписав з Сі ще у 2019 році.
Соя, Boeing і чипи: яку ціну Сі заплатив Трампу
Трампу потрібні були видимі трофеї для внутрішньої аудиторії – і Сі їх дав. Список того, на що Пекін погодився публічно або де-факто:
Boeing і GE Aerospace. Трамп оголосив, що Китай купить 200 літаків Boeing 737, плюс 400-450 авіадвигунів GE, з «обіцянкою» довести замовлення до 750 літаків, «якщо все буде добре». Перший великий державний замовлення Boeing з Китаю з 2017 року – це сильний сигнал для робочих місць у США.
Соя та сільгосппродукція. Торговий представник США Джеймісон Грір повідомив про очікувану китайську закупівлю американської сільгосппродукції на 10 мільярдів доларів. Окремо Пекін підтвердив зобовʼязання виконати домовленість, досягнуту в Пусані торік: купувати по 25 млн тонн сої на рік до 2028 року. Хоча, як обережно зауважує TIME, наразі Китай реальних обсягів не вибирає, а закуповує дешевшу бразильську сою.
Чипи Nvidia. Це найважливіше з технологічного блоку. Одразу після зустрічі Reuters повідомив, що Вашингтон затвердив продаж AI-чипів Nvidia H200 приблизно десяти великим китайським технологічним компаніям – серед них Alibaba, Tencent, ByteDance та JD.com. Це частковий, але важливий відкат від політики тотальних експортних обмежень на просунуті напівпровідники.
Енергоносії. Китай висловив інтерес до купівлі більших обсягів американської нафти, щоб зменшити залежність від близькосхідних постачальників. Для Трампа це принципово – він давно хотів продавати американську нафту в Китай.
Зустрічна «плата» США. Ще до візиту Трамп зробив значні поступки: погодив продаж просунутих AI-чипів Nvidia й одночасно призупинив військовий пакет для Тайваню на $13 млрд. Це класична логіка торгу: Сі віддав те, що йому не сильно болить (соя і Boeing), Трамп – те, що для Пекіна стратегічно важливо (доступ до чипів та символічне помʼякшення по Тайваню).
Тайвань як червона лінія Пекіна
Якщо Трамп приїхав з порядком денним торгівлі, то Сі мав один пріоритет – Тайвань. І він не помʼякшував формулювань.
«Тайванське питання – найважливіше у відносинах Китаю і США. Якщо його вирішити правильно – відносини збережуть стабільність. Якщо неправильно – дві країни зіткнуться або навіть увійдуть у конфлікт, що поставить усі відносини в украй небезпечне становище», – заявив Сі за офіційним викладом МЗС КНР.
Це формулювання («колізія або конфлікт») – найжорсткіше з усіх, які китайський лідер використовував у публічних розмовах з Трампом. CNN зазначає, що такий тон – навмисний контраст до загалом оптимістичної риторики Сі про «стратегічну стабільність»: Пекін дає зрозуміти, що готовий до позитивних відносин, але тільки якщо США поважатимуть «червону лінію» по Тайваню.
На борту Air Force One на зворотному шляху Трамп сказав журналістам, що з Сі «багато говорили про Тайвань» та обговорювали «у деталях» наступний пакет озброєнь на $14 млрд. При цьому додав: «Останнє, що нам зараз потрібно – це війна за 9500 миль звідси». Щодо самого пакета президент США заявив, що «не дав жодних зобовʼязань» і визначиться «найближчим часом».
Іншими словами, Тайвань – це поки що відкладене питання. Але Сі вже отримав один реальний бонус: пауза в $13-мільярдному пакеті озброєнь для Тайбею. І Пекін очевидно розраховує отримати більше до вересневого візиту Сі у Вашингтон.
Іран і Ормузька протока: чому Китай не стає посередником
Друга велика тема саміту – війна США та Ізраїлю проти Ірану, яка триває з березня 2026 року. Тут логіка Пекіна виявилася значно стриманішою, ніж очікували в Білому домі.
За підсумками саміту обидві сторони погодилися: Ормузька протока має залишатися відкритою, обидві країни проти «мілітаризації» цієї енергетичної артерії та проти будь-яких спроб стягувати плату за прохід суден. Обидві країни також погодилися, що Іран ніколи не може отримати ядерну зброю.
Це звучить як прорив, але на ділі – це фіксація вже існуючих позицій. Іран – близький дипломатичний партнер Китаю та головний покупець іранської нафти, а Пекін позиціонує себе як прихильника миру. Перед самим візитом Трампа в Пекіні побував іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі – і це не випадковість. Як зазначає CSIS, цей візит показав: Китай позиціонує себе так, ніби вже посприяв впливу на Іран щодо відкриття Ормузької протоки.
Але офіційним посередником у відносинах між США та Іраном Китай не стане. Аракчі прямо заявив, що медіація Пакистану «не зазнала невдачі, але стикається з дуже важкою дорогою через американську поведінку». Іранський сценарій вочевидь буде розгортатися через ісламабадський, а не пекінський трек. Сі зберігає лице – формально допомагає, фактично нічого не віддає.
Що візит Трампа до Китаю означає для війни в Україні
Це найболючіша для української аудиторії частина – і саме тут підсумків майже немає. Дослівно майже немає.
У читаннях саміту Україна згадується лише одним рядком: «сторони обмінялися думками щодо ситуації на Близькому Сході, в Україні та на Корейському півострові». Жодних деталей. Міністр закордонних справ Китаю Ван І заявив, що «Китай і США готові продовжувати підтримувати комунікацію та відігравати конструктивну роль у сприянні політичному врегулюванню кризи». Це дипломатична формула «ми не проти миру, але самі мирити не будемо».
При цьому символіка моменту була моторошна. У ніч проти 15 травня, безпосередньо під час саміту, росія завдала одного з найбільших комбінованих ударів по Україні з початку повномасштабного вторгнення – 56 ракет і 675 дронів. У Києві у Дарницькому районі обвалилася ціла секція житлової багатоповерхівки, загинули 24 людей, серед них троє дітей. За даними Зеленського, будинок було вражено крилатою ракетою Х-101 виробництва другого кварталу 2026 року.
Трамп прокоментував удар на тлі саміту словами: «так, це станеться, але це сором» – нагадавши, що мирне врегулювання все ще «буде». Ніяких конкретних кроків чи натяку на тиск через китайський важіль.
Для України з саміту виходить три практичних висновки:
Перший. Час для Путіна стискається. Поки що повільно, але невпинно. Останній очний контакт Сі та Путіна відбувся ще у вересні 2025 року, потім – лише одна відеоконференція. Заяву Кремля про найближчий візит Путіна до Китаю аналітики оцінюють як ознаку розпачу, а не підтвердження. У Кремлі очевидно прагнуть зрозуміти, на що саме домовилися Сі та Трамп – і чи Пекін гарантує москві свою підтримку до вересня.
Другий. Китай готується входити в українське питання – але після Вашингтона. Логіка проста: повноцінні рамки врегулювання будуть оформлюватися на візиті Сі 24 вересня. До того часу починають працювати непублічні переговорні треки. Це означає, що українська дипломатія має активно працювати в Пекіні зараз, до візиту Сі у Вашингтон, а не після.
Третій. Економічний кут. Якщо КНР включиться в українське питання, вона включиться і в питання відбудови. І тут Києву критично треба перейти від моделі «просіть гроші» до моделі «пропонуйте виробничі майданчики». Пекін веде політику розширення виробничої бази біля ринків збуту – це означає, що з ним варто говорити не про кредити, а про прихід китайських виробників у конкретні галузі.
Путін без запрошення: чому Москва спостерігала нервово
Окрема велика тема – місце росії у новій конфігурації. І воно нечесно для Кремля скромне.
Як зазначає експерт The Conversation Стефан Вульф, «саміт Сі і Трампа – це вечірка, на яку Путіна не запросили. Той факт, що США та Китай рухаються до періоду краще керованих відносин, означає, що зусилля Путіна нагадати про свою присутність значною мірою провалилися».
Цей саміт фактично зафіксував: ні Вашингтон, ні Пекін більше не сприймають росію в статусі глобальної супердержави. Обом столицям бажане існування росії як достатньо сильного регіонального гравця, не більше. Війна в Україні більше не є пріоритетним питанням для США – головні американські співрозмовники у мирних переговорах, Стів Віткофф та Джаред Кушнер, зараз сфокусовані на переговорах з Іраном. Пропозиція Путіна забрати іранський високозбагачений уран до росії була нібито відхилена Трампом, який сказав йому «зосередитися на завершенні війни з Україною».
Для Києва це означає, що у Кремля немає простору для маневру з обох столиць. Путін поїде до Сі шукати ясності по ресурсах. Але Сі, маючи свіжі стратегічні запаси нафти на 1,6-1,8 мільярда барелів, може торгуватися довго і вибірково.
Що далі: візит Сі до Вашингтона 24 вересня
Реальна «велика угода» буде підписуватися не в Пекіні, а в Білому домі. Трамп публічно запросив Сі та його дружину Пен Ліюань відвідати Білий дім 24 вересня 2026 року. Між травневою зустріччю і вересневою – чотири місяці, упродовж яких будуть тривати робочі переговори по другій фазі торговельної угоди (перша фаза, нагадаю, була підписана Трампом ще у 2019 році).
Це і є реальний дедлайн для Путіна. Літо 2026 року буде вирішальним: або росія намагатиметься витиснути військовий «успіх» на фронті, який можна продати як перемогу, або погодиться на навʼязування миру в нових рамках, де співпосередниками виступатимуть і ЄС, і Китай. Швидше за все – буде спроба обох сценаріїв одночасно. А це означає, що інтенсифікація бойових дій улітку – це не страшилка, а базовий сценарій.
Підсумовуючи: домовилися домовлятися. Масштабного прогресу немає, але і скочування в ескалацію також немає. Сі зберіг позиції. Ціна – приємне для Трампа: парад, чергова обіцянка купити сої, 200 Boeing. Що важливо – домовленості по чіпах. Літо буде насиченим подіями.
Ігор Петренко – політолог, доктор політичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».