Кремль почав демонстративно шантажувати Європу газом у перші дні відкритого вторгнення до України, цілеспрямовано провокуючи цінові стрибки на спотовому ринку. Весною Газпром відмовився прокачувати газ через Білорусь. Потім у серпні були повідомлення про плани "тимчасово" відключити Північний потік-1 для проведення "ремонтних робіт", які спровокували ажіотаж, коли вартість тисячі "кубів" газу перевищила позначку 3 тис. євро. У європейських столицях такі дії розцінили як тиск з боку Москви з метою добитися зняття санкцій із Північного потоку-2 та відмови країн НАТО від підтримки України.
Останнім акордом російської неадекватності стало навмисне пошкодження обох "потоків", що спровокувало техногенну аварію та екологічні проблеми у Балтійському морі. Країни НАТО поки що офіційно не звинуватили в Москву, але всі факти вказують на зацікавленість російського керівництва в енергетичній блокаді ЄС. Чому такі дії з боку Росії є кроком відчайдушної дурості, читайте в матеріалі Realist.online.
Відновленню не підлягають
Три гілки російських газопроводів, що проходять дном Балтійського моря, отримали сильні пошкодження, а солона вода, що потрапляє в труби, призведе до корозії, що робить обидва "потоки" непридатними до подальшого використання. Як відзначають високопоставлені джерела в Берліні, СП-1 і СП-2, ймовірно, знищені назавжди.
Формально, на Заході ніхто прямо не звинуватив у тому, що трапилося Москву, але враховуючи факт агресії проти України, а також схильність володимира путіну та його оточення до різноманітних спецоперацій, основними підозрюваними виявляються саме вони. Привертає увагу той факт, що після диверсій на "потоках" росіяни занадто оперативно зажадали термінове засідання Ради безпеки ООН. Зазвичай вони так чинять лише у разі заздалегідь підготовленого сценарію.
Читайте також: У НАТО назвали вибух на "Північному потоці" актом саботажу: деталі
Який саме сценарій готувала Москва, стало ясно наступного дня після перших викидів газу до Балтійського моря. Газпром заявив, що має намір припинити транзит через українську ГТС через "недружню політику" НАК Нафтогаз, який має намір подати черговий позов проти російського монополіста. Відповідно, газ у ЄС піде через відносно вузькі труби "Турецького потоку" та пов'язаного з ним "Блакитного потоку"
"Ситуативний стрибок цін на газ стався не після диверсій на "потоках" (у них знаходився лише технічний газ), а саме після заяви Газпрому щодо відмови від прокачування через Україну. У відповідь на це ціни в ЄС зросли приблизно на 20%, піднявшись до 1900 євро за тисячу кубометрів, але в порівнянні з 3500 за тисячу "кубів" - це невеликий підйом, який коригується. В результаті Москва зробила явку з повинною, не вигравши від цієї небезпечної авантюри нічого, оскільки Європа вже прийняла той факт, що доведеться пройти зиму без російського газу ", - зазначив у розмові з Realist.online інвестиційний банкір та фінансовий аналітик Сергій Фурса.
Альтернативи "потокам"
Після відключення білоруської "труби" та СП-1 було зрозуміло, що Москва перед самою зимою залишити ЄС без газу. Європейські підприємства в липні-серпні були змушені активно закуповувати газ (причому не тільки в Росії), внаслідок чого саме тоді ціни на спотових ринках різко поповзли вгору, перескочивши дві психологічні позначки 2 тис. і 3 тис. євро за тисячу кубометрів.
Газпром і кремлівські ляльководи, висуваючи такі ідіотські вимоги, не досягли нічого. ЄС та Україна встигли набрати газ у сховища навіть в умовах неадекватно перегрітого ринку. У середньому щодо Євросоюзу газові сховища заповнені на 80%, а у ФРН цей показник наближається до 90%. В українських сховищах накопичено близько 14 млрд "кубів" газу для опалювального сезону за цільового показника 14,5-15 млрд.
Читайте також: Аварія на "Північному потоці" може спричинити екологічну катастрофу
"Якщо не станеться якихось непередбачених ситуацій, то запасів газу в Україні та країнах ЄС вистачить, щоб відносно безболісно пройти цей осінньо-зимовий період. Таким країнам як Німеччина буде складніше через потреби промисловості, але з іншого боку зниження виробництва спричинить собою та зниження споживання газу ”, - каже Realist.online експерт з енергетичних питань Віктор Логацький.
Норвегія ще влітку стала постачальником газу №1 для ЄС, обігнавши Росію. Європейські столиці ведуть переговори з Осло з метою ще більше наростити постачання. Після нещодавнього запуску газопроводу Baltic pipe доступ до норвезького газу отримала і Польща.
"Газові війни" з Росії стимулюють Брюссель нарощувати постачання з Азербайджану, а також з країн Африки та Перської затоки (ЗПГ), що до диверсій на "потоках" дозволило знизити ціну до 1700 євро за тисячу кубометрів газу.
Можливості для України
Мало хто міг припустити, що росіяни влаштують ЄС газову блокаду у такий ідіотський спосіб, стріляючи собі в ногу. Втрати Росії від викиду транзитного газу склали близько 800 млн. кубометрів (тобто більше 1,5 млрд. доларів), а втрати від виведеної з ладу інфраструктури обчислюються десятками мільярдів доларів.
Сталося саме те, про що Київ та Вашингтон попереджали європейські еліти кілька останніх років: російські "потоки" - геополітична зброя, спрямована проти України та Заходу. Тільки цього разу в Москві прорахувалися, забувши стару економічну істину – небезпечний не лише монопольний продавець, а й монопольний покупець. Дурість Газпрому скористається Китай, купуючи російський газ за нижчими ринковими цінами, оскільки Росії особливо нема кому цей товар запропонувати.
У такій ситуації значення української ГТС лише зростає з перспективою створення в Україні моделі газового хаба та повної інтеграції вітчизняної "труби" та підземних сховищ газу в систему європейського газового ринку та мережу європейських хабів. Також російська агресія стимулює видобуток та використання власного газу в Україні.
"До відкритого вторгнення Росії свій видобуток становив близько 20 млрд "кубів" газу при загальній потребі в 30 млрд. З обсягів споживання більша частина йшла на потреби промисловості, більша частина з якої зруйнована. Поки уточнюється, що і яким чином буде відновлюватися, але потенціал та мотиви для використання газу вітчизняного видобутку є ", - каже Realist.online директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук.
Читайте також: Чи готова Україна до опалювального сезону: прем'єр-міністр Денис Шмігаль відповів