Як працюватиме нова пенсійна система: інтерв'ю з головою комітету ВР Галиною Третьяковою

Накопичувальні пенсії потрібні для повноцінної роботи всіх ланок економіки. Як це має працювати розповіла в інтерв'ю Realist.online автор законопроекту Галина Третьякова

Як працюватиме нова пенсійна система: інтерв'ю з головою комітету ВР Галиною Третьяковою фото

Верховна Рада ще в лютому схвалила впровадження, за яким пенсії в Україні призначатимуть автоматично.  Законопроєкт №3623 підтримали в другому читанні та в цілому 265 народних депутатів. Але і колишня, і нинішня українська влада неодноразово заявляла, що солідарна пенсійна система вичерпала себе, і потрібно вводити другий, накопичувальний рівень пенсійного забезпечення.

Навіщо це нам, як він працюватиме та яким чином вплине на український бізнес, в інтерв’ю Realist.online розповіла голова парламентського комітету із соціального забезпечення Галина Третьякова.


- Нещодавно профільний парламентський комітет не підтримав законопроект про введення накопичувального рівня пенсійної системи. Одним з аргументів критики, зокрема, було те, що Пенсійний фонд, який працюватиме на цьому рівні, збанкрутує. Чи гарантуватиме держава повернення заощаджень?

- Ризики є завжди, проте система продумана так, що ПФ не може збанкрутувати. Законодавець має зменшувати ризик і негативні впливи на людину, а якщо створити неризикову систему, то її вартість переважить всі можливі ресурси, які є на Землі. Тому ризики мають зменшуватися, і цивілізація працює з ними.

- Є думка, що новій пенсійній системі заважатиме розвиватись шляхом інвестицій в акції вітчизняних підприємств нерозвинутість українського фондового ринку. Що з цим робити?

- Чому ринок нерозвинутий? Наприклад, я підприємець,  створюю якусь лінію по обробці металу і не хочу стояти на колінах перед великими закордонними магнатами. Натомість маю бажання скористатися ресурсом національного капіталу, який у нас є, для цього є інструмент – я випускаю облігацію, і її можуть купити. Хтось має гроші, ресурс, але не хоче бути підприємцем, а ти маєш ноу-хау і тобі потрібні кошти для того, щоб свій підприємницький хист реалізувати.

Фінансова система з’єднує того, в кого гроші «лежать в подушках» з тим, хто може їх ефективно використати для бізнесу. Держава повинна створити систему довіри, знизивши ризики, що хтось поцупить ці кошти, або непрофесійно ними управлятиме. Для цього розбудовується система нагляду за такими фінансовими установами і вноситимуться зміни в кримінально-процесуальний кодекс.

Фондовий ринок розвивається тоді, коли є притік грошей. Якщо у вас нема потенціалу купувати папери фондового ринку, то вони у вас не з’являться. Потрібно щоб був пул грошей, який буде ці акції купувати.

- Які вигоди взагалі несе з собою  розвиток фондового ринку?

- Фондовий ринок прискорює обіг капіталу. Прискорення обігу означає, що за економічний рік ти можеш зробити не один цикл виробництва, а більше, тому що можна випускати більше паперів, ніж в тебе є основних фондів, залучати більше коштів, більше продавати. Все це розігріває економіку. Це пройшла Південна Корея, Сингапур. Для того, щоб стати заможними, треба вийти на цей цикл і на цю продуктивність праці і ми це зробимо, але без залучення ресурсу через накопичувальну пенсійну систему цього зробити неможливо.

Дуже часто закидають, що така система часто добровільною. Вона може десь добровільна, але якщо подивитися історично, то майже кожна країна пройшла етап обов’язковості. Інший приклад -США, там було залучення людей власним прикладом. Там  Рузвельт у 30ті роки казав: «В мене є власний 1 млн 100 тисяч доларів, я його вклав в 11 компаній і страхування життя». Я у власній політичній силі кажу: якщо ми при владі, контролюємо фінансову систему, то не маємо боятися власні кошти вкладати в українську фінансову систему. Тому не потрібно, як деякы зберігати мільйони гривень кешем, вони не працюють на економіку.

- Якщо звернутись до закордонного досвіду — на чому тримається пенсійне забезпечення в Європі?

Якщо ви запитаєте у північних країн  Європи — вони скажуть, що така система стала можливою, тому що людина довіряє державі, держава довіряє фінансовим установам, фінансові установи вірять, що коли вони дають гроші, купуючи акції або облігації — це буде повернуто. Система довіри будується не лише на довірі, а й на важелях контролю, негативної реакції суспільства, коли досвідчені фінансисти цуплять кошти фізосіб.

- Але ж у нас більше довірятимуть саме інвестиціям в закордонні компанії. Тобто,  неможливо заборонити інвестувати в закордонні компанії замість українських, таким чином допомагаючи, умовно, британській економіці замість української…

- Так, ми не будемо забороняти, тому що підписали Угоду про вільний рух капіталу. Більше того, управляючі активами дуже добре розуміють, що немає жодної країни в Європі, яка б, маючи вільний рух капіталу, інвестувала за кордон більше 50%. Для того, щоб робити консервативний, неризиковий  портфель пенсійних вкладень, він має бути збалансований, з різними валютами. Якщо в тебе немає української валюти, а вкладаєшся тільки в іноземну — є ризик, що наша валюта буде міцною, а за кордоном стане слабкою. Тому, потрібна диверсифікація.

Як тільки національні підприємці будуть розуміти, що є ресурс, який може бути інвестицією (якою не є, наприклад, кредит) — вони під це будуть випускати якісь цінні папери чи долі участі в якихось підприємствах. Коли є потенціал купити, тоді з’являються і реєструються  папери, фондовий ринок розвивається, ти маєш доступ до ресурсів і включаєшся у світовий фондовий ринок, бо в тебе вже є історія. Якщо в тебе немає історії, то ти за бортом цивілізації.

- Вас часто звинувачують в лобізмі страховиків через довгу роботу на великих гравців ринку та буцімто володіння фінустановами. Це так?

- Конфлікту інтересів у мене тут немає, бо не володію жодною фінансовою установою в Україні вже багато років. Вже пройшло 15 років, як я продала останній свій актив, долю у страховому брокері, де половина відсотків належала англійцям. На той час я йшла на державну службу, була членом Нац комфінпослуг за Віктора Івановича Суслова. Раніше володіла долями у трьох страхових компаніях.

Щодо лобіювання за кошти, то я цей механізм не використовую і доходів за те, що я лобіюю фінансовий сектор України, не отримую. У чистому вигляді лобіюванням цей процес назвати не можна, але я є прихильником розвитку національного ринку і дуже дивуюсь, коли мені кажуть «нам не потрібні банки і страхові компанії, ми їх розвивати не будемо». А що страхові компанії України, чи недержавні пенсійні фонди не є частиною державної економіки, вони не виробляють товар, який є частиною ВВП, вони не створюють робочі місця?

Взагалі, фінсектор можна використовувати в дуже поганий спосіб. Це означає «пропилососити», зібрати ресурс і потім його витратити на кишеню когось, а можна використовувати для того, щоб робити якусь можливість людям підприємцям створити власний бізнес. Тому я лобіюю національний бізнес, національного інвестора і його захист, зростання ВВП, зростання заробітної плати і хочу, щоб бідних було мало. Якщо б ми стали більш заможними, то було б легше захищати за рахунок цих людей  тих, хто не здатний реалізувати себе в ринкових умовах.


Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та прав ветеранів на засіданні 28 травня відхилив законопроєкт №2683-3, в якому пропонується впровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи. Тепер рішення щодо цього документа ухвалюватиме зал.

 

 

 

Читати всі новини