Погляд/Діна Дрижакова

Що треба знати українцям про нові комунальні правила

23 ноября 2017 | 13:00

Діна Дрижакова, директор юридичної компанії «Пріма Лідер Груп»


Українці продовжують активно обговорювати новий закон про житлово-комунальні послуги, який нещодавно ухвалили депутати. Ця тема — чи не найважливіша наразі у нашому суспільстві, бо стосується кожного. А наші гаманці, як ми знаємо, не гумові.

Цікаво, що місцева влада тепер зможе визначати виконавця житлово-комунальних послуг (ЖКП). Таким чином, права споживача на самостійний вибір постачальника або виробника, на мою думку, обмежено. До того ж, виходячи з практики, типові договори, які розробить центральний орган виконавчої влади, укладатимуться органами місцевого самоврядування у сфері ЖКП без урахування побажань користувача. Це фактично надасть органам місцевого самоврядування можливість укладати односторонні договори. На законодавчому рівні це створить і встановить наш обов’язок перед постачальником, хочемо ми того чи ні. Вибору нам не залишили. Надання права вибору виконавця ЖКП органам місцевого самоврядування, без сумнівів, збільшить рівень корупції.

Ще один важливий момент. З 2019 року боржникам буде нараховуватись пеня після 20 числа кожного місяца. Розмір такої пені - 0,01% від суми заборгованості.

Більш-менш «народною» можна назвати ч. 1 ст. 11 Закону, в якій громаді законотворець надав право проводити громадські слухання в порядку, визначеному статутом територіальної громади. Проте і тут виникає сумнів щодо турботи про права громади, оскільки мало хто бачив в очі той статут та й оголошення про громадські слухання у таких справах зазвичай робляться майже таємно. Тому це право громади, хоч і зазначене у законі, але викликає іронічну посмішку через відсутність самого механізму тих слухань.

Цікавим є п. 3 ч. 1 ст. 11, яким до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено підготовку пропозицій органам місцевого самоврядування щодо погодження інтересів територіальних громад. Тобто самим собі.

Законотворець п. 3 ч. 1 ст. 13 фактично створює нового учасника житлово-комунальних відносин, який нічого не виробляє і фактично абсолютно нічого не постачає, а лише «надає послуги» з укладання договорів на виконання послуг та «контролює» виконання умов договору. Яким чином здійснюватиметься «надання» такої «житлово-комунальної послуги» та яку нестиме відповідальність постачальник, невідомо. Як у подальшому буде називатися такий член відповідно до визначення термінів закону, теж невідомо. Також, як і невідомо, якими саме правами та обов’язками його наділено.

Законотворець обмежив права споживача і в п. 1 ч. 3 ст. 20, перенісши до обов’язків споживача укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Таким чином, законом споживача обмежено в праві на рівноправний договір, оскільки умови споживача враховуватися не будуть.

Процедура. Є також сенс зупинитися і на процедурі укладання договору: як це відбуватиметься і хто це буде робити.

Законотворцем у ст. 27 прописані основи застосування конкурсних засад при наданні житлово-комунальних послуг та укладанні договорів. У ч. 3 ст. 27 визначено, що організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа. У разі наявності ОСББ таку функцію виконує голова правління або керуючий відповідно до статуту.

Окремою ст. 29 винесені особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку. Таким чином споживач, наприклад, електроенергії (не тепла і не гарячої води) укладає договір з балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. В свою чергу, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

У п. 2 ч. 2 ст. 31 «Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги» до складу економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ЖКП включено інвестиційну складову — витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за інвестиційними програмами, та їх вартість. Розмір інвестиційної складової ціни/тарифу затверджується органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.

Отже:

Підвищення цін можливе за бажанням органів місцевого самоврядування, до функцій якого законом віднесено, в тому числі, і фактично функцію ціноутворення на рівні, не нижчому за встановлений на рівні Кабміну і Нацкомісії.

Виробник і виконавець (раніше постачальник) нестимуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків у відносинах зі споживачем. Принаймні таку відповідальність законом передбачено, щоправда «у встановленому законом порядку».

Особливо великого вибору виконавця чи виробника споживач не має через низку вищевикладених причин. Тому доведеться «працювати» з тим, що «переможе» на конкурсі.

Договір для людей напише і затвердить його типову форму Кабмін. Істотні умови, прописані у цьому законі, можливість зміни умов договору користувачем законом не передбачено і цим, я впевнена, користуватимуться і виробники, і виконавці, незважаючи на передбачений місячний строк на ухвалення.

Набуде чинності цей закон через шість місяців від 09.11.17, окрім певних норм, що будуть впроваджені в дію з 1 січня 2019 року.