З 1 січня 2018 року Україна зобов’язалася сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для повторного використання, для захоронення та небезпечне. Відповідний пункт було додано до ст. 32 закону України «Про відходи» ще п’ять років тому.
Чи поліпшить вимога обов’язково сортувати сміття ситуацію з відходами в Україні та куди подіти відсортоване сміття, дізнавався Realist.
Вимогу щодо обов’язкового сортування сміття було впроваджено відповідно до двох Директив ЄС — 1999/31/ЄC та 2008/98/ЄC, які врегульовують поводження зі сміттям у країнах Європи, фіксують чітку послідовність дій, які необхідно виконувати з відходами, класифікують сміття, при цьому маючи стратегічну мету — скоротити кількість відходів, які вивозять на полігони.
Проте українці, як й інші жителі пострадянського простору, добре знайомі з системою сортування відходів ще з радянських часів. Більшість населення СРСР збирали і сортували уніфіковані пляшки для пива, горілки, вина, молока й інших безалкогольних напоїв з тим, аби передати їх у пункти прийому склотари. До збору макулатури та брухту залучалися школяри і члени піонерських організацій.
Ціна пляшки, зі слів тих, хто жив за радянської епохи, різнилась залежно від наповнення. Так, вартість пляшки становила 4% ціни горілки, близько 10% ціни дешевого кріпленого вина й майже половину ціни пива. Особливим шиком вважалося випити стільки вина, щоб на зданий посуд можна було купити ще одну пляшку. Імовірно саме можливість непогано заробити була основною мотивацією сортувати і здавати відходи в СРСР. Зараз же на вторсировині непогано заробляють ті, хто активно і певною мірою «професійно» цим займається.
Населення готове сортувати
Ставлення сучасних українців до сортування відходів досліджували експерти Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології.
58% опитаних відмітили, що не мають інформації про розташування пунктів прийому відсортованих відходів, а 2/3 респондентів ніколи не здавали потенційну вторсировину. 69% опитаних не проводять сортування відходів власної повсякденної життєдіяльності. 66% опитаних зазначили, що вони не сортують відходи, оскільки немає спеціальних контейнерів, і 86% з тих, хто нині не здійснюють сортування, готові це робити у разі забезпечення відповідних умов. За результатами дослідження, 49% з даної групи заявили про готовність до проведення «глибокого» сортування (на 3−4 різні фракції).
Окрім того, дослідження звертає увагу на проблему спалення відходів, яким займаються близько 71% жителів сільської місцевості (хоча загальна частка населення, яке спалює сміття, досягає всього 34%). Дослідники вказують, що 76% опитаних користуються поліетиленовими пакетами, натомість паперові використовують лише 17%, а пакети з тканини — взагалі 4%. Такому співвідношенню не заважає те, що 78% опитаних вказали, що їм відомо про недоліки поліетиленових пакетів, пов’язані із забрудненням довкілля. Абсолютна більшість респондентів (81%) оцінила інформаційно-просвітницьку роботу щодо правильного поводження з відходами на національному та місцевому рівнях як недостатню.
Підтримати додаткову оплату за утилізацію сміття готові 45% опитаних, з них 56% вважають припустимим таке збільшення не вище за 10%, а ще 14% готові до зростання не більше, ніж на 20%. Абсолютна більшість громадян України (88%) вважає проблему поводження з відходами важливою, причому майже половина опитаних оцінили цю проблему як надзвичайно важливу. Цікавим також залишається той факт, що 49% респондентів не знають, що відбувається зі сміттям після того, як воно потрапляє до смітника.
Повертаючись до реалій
За різними оцінками, в Україні 4−7% території завалено сміттям. У дослідженні Мінрегіонрозвитку «Стан сфери поводження з побутовими відходами в Україні за 2016 рік» зазначається, що лише 5,8% усього сміття в Україні було утилізовано: 2,71% - спалили, а 3,09% - відправили на переробку. «У 2016 році у 575 населених пунктах впроваджували роздільний збір сміття, працював один сміттєспалювальний завод і три сміттєспалювальні установки», — повідомляє відомство. За даними Мінрегіонрозвитку, в Україні працюють 22 сміттєсортувальні лінії, 1 сміттєспалювальний завод і 3 сміттєспалювальні установки. За 26 років незалежності в Україні так і не спромоглися побудувати хоча б один завод з комплексної переробки відходів.
Повертаючись до законів, варто уточнити, що чинний закон України «Про відходи» не має переліку та послідовності операцій із сміттям. За таких умов доданий 2012 року пункт про сортування відходів не носить обов’язкового характеру. Наразі в Раді зареєстровано шість законопроектів про сферу побутових відходів. Відповідно до чинного законодавства сортування відходів входить до компетенції місцевих органів влади. Саме там повинні знаходити механізми збирання і безпечної утилізації.
«Жодне місто в Україні зараз не готове сортувати сміття, — заявив нещодавно міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак в інтерв'ю виданню „Дзеркало тижня“. — Хоча б тому, що немає контейнерів для такого сортування. Наприклад, тільки в Одесі їх потрібно близько 50 тис. штук».
Якщо говорити про Київ, то, за даними КП «Київкомунсервіс», у столиці встановлено 2676 баків для роздільного сміття. Те, наскільки вони придатні до використання і наскільки відрізняються від звичайних, кияни можуть оцінити самостійно. Те, що з обліком сміття виникають певні неточності, підтвердили і результати позапланового аудиту фінансової та відповідної діяльності КП «Київкомунсервіс»: «Загалом за результатами аудиту встановлено фінансових порушень та недоліків на загальну суму 3 789,98 тис. грн, з них з ризиком втрат — 781,59 тис. грн та призвели до втрат — 656,2 тис. грн», — зазначено на сайті КМДА.
Вони працюють
Загалом для тих, хто все ж має бажання сортувати й здавати відходи, завжди знайдеться така можливість. Ряд громадських організацій і небайдужих активістів успішно створюють як масштабні інформаційні кампанії, так і безпосередні пункти прийому вторсировини.
Щоб вирішити ключові проблеми тих, хто готовий сортувати сміття, видання «Велика Епоха» розробило інтерактивну мапу «Куди здати відходи» для Києва та інших великих міст України, яка постійно доповнюється й оновлюється. Подібну мапу, яка стане в нагоді мешканцям Києва, можна знайти на сайті підприємства «Київміськвторресурси». Варто додати, що підприємство є одним з перших спеціалізованих у столиці, воно засноване в 1948 році і переробляє щорічно близько 70 тис. тонн корисної сировини на рік.
Одеська організація «Спільна мета» запропонувала безкоштовно встановлювати екоконтейнери для збору сміття в закладах громадського харчування, бізнес-центрах і жилих комплексах. Організація також бере на себе функції з вивезення сміття на переробку після наповнення контейнера. Щоб отримати безкоштовний екоконтейнер, потрібно заповнити онлайн-форму. Якщо ж їхати до станції сортування вам ніяк не виходить, Києвом також курсує корпоративний автобус «Майстер добрих справ».
Більше про стан сміттєвих баків у Києві, музей викинутих речей та підприємців, які заробляють на смітті, читайте у наступних матеріалах Realist’а.