Її картини можна побачити в європейських галереях та приватних колекціях. Вони успішно продаються на аукціонах та демонструються на виставках у Німеччині, Польщі, Франції, Великої Британії. Але останні два місяці, відклавши всі свої творчі плани і полишивши на чоловіка трьох синів, собаку, кота і папугу, Зої Север поринула у пошуки захисної амуніції для українських воїнів.
Почалося все із дзвінка друга дитинства, яке, до речі, Зої провела у Львові, де народилася і жила до 16 років. Однокласник, з яким Зої не бачилилася понад 30 років, зателефонував їй 2 березня – на десятий день війни в Україні.
Виявилося, що друг поновив службу в армії і, будучи полковником, вирушає із своїм підрозділом на завдання. Для цього йому були потрібні легкі бронежилети, які на той момент були у великому дефіциті в українській армії.
"І я взялася за цю справу. Без будь-якої підготовки та знання теми. Нам вдалося знайти жилети вищої міжнародної якості, які пройшли всі балістичні експертизи і мають усі ліцензії, потрібну вагу і потрібну конфігурацію. Ми змогли доставити їх через Польщу", – розповідає Зої.
Напевно, на цьому все і завершилося б. Адже з самого початку Зої вирішила для себе, що оскільки її емоційного втручання вистачить лише на одну партію, то, закінчивши справу з однокласником, більше не продовжуватиме. Але в процесі добування захисного спорядження для друга та його товаришів по службі стало зрозуміло, що попит значно перевищує можливості тих, до кого українські військові звертаються по допомогу.
"До мене почали звертатися і окремі солдати, і цілі підрозділи та загони тероборони. Всі, хто дізнавався про те, що є така Зої з Ізраїлю, яка постачає бронежилети. Та ще й знаходить їх у Європі, а до того ж доводить справу до кінця", – згадує Зої.
Спочатку, як усі неофіти, вона намагалась підхопити все, що неї "падало", і допомогти всім, хто до неї звертався. Але потроху виробила більш системний підхід, навчилася визначати пріоритети, розуміти, кому важливіше, а кому менш.
"Якщо зараз до мене звертається підрозділ, я насамперед вимагаю печатки для офіційного запиту, питаю, чи зверталися вони до ЗСУ, чи використовували всі "конвенційні" способи отримання бронежилетів, чи надсилали листа до фонду "Повернись живим", який також забезпечує воїнів бронежилетами. І тільки якщо ці можливості вичерпані, а те, що їм потрібно, не було отримано, я починаю бігати та шукати гроші на їхній запит. Намагаюся зробити це швидше, дізнавшись, коли і куди їх переводять, щоб реально встигнути, адже це найважливіше".
Найлегшим шляхом було б налагодити поставки ізраїльських бронежилетів. Але Ізраїль, згідно з вітчизняним законодавством, не має права торгувати з країною, яка веде активні бойові дії. Тож, волонтерська група Зої не може купувати продукцію в Ізраїлі та безпосередньо передавати в Україну. Але багато європейських країн стають реекспортерами ізраїльського обмундирування. Хоча, за словами Зої, головне, щоб обладнання, чи воно американське, англійське чи ізраїльське, відповідало міжнародним стандартам.
"Ми уникаємо китайських зразків, хоч і вони бувають різними. На тлі війни з’явилося дуже багато всього, і потрібна ретельна перевірка. Є якісне виробництво "броні" і в самій Україні, коли все робиться з потрібних сплавів з міжнародних лекал. Але є і відверте "палево" – ворогові не побажаєш. І це більший кошмар, ніж без жилетів зовсім. Ми постачаємо продукцію найкращих світових виробників. Вся вона приходить із балістичною експертизою від офіційних ліцензованих лабораторій. І перед тим, як передавати це солдатам, ще раз проводиться відстріл", – зауважує волонтер.
При цьому треба розуміти, що не всяка броня однаково всім підходить. Якщо, скажімо, підрозділ забезпечили важкою 20-кілограмовою бронею, а йому потрібно бути легким та рухомим, солдати просто підуть у бій без бронежилетів.
Група Зої займається цільовим постачанням броників, охоплює те, що не може зробити фонд "Повернись живим". Він робить нецільові поставки, отримує гроші за все ЗСУ та розподіляє по певній ієрархії. У Зої беруться за допомогу конкретному підрозділу, отримуючи запит від його командира на певну кількість бронежилетів.
"Як би жахливо зараз це не звучало, але я маю бути вдячна тому, що сталося зі мною останнім часом. Тому що я ніколи в житті не могла змусити себе спілкуватися з такою кількістю народу, як зараз. Я ніколи не була настільки впевнена у правоті того, що роблю. Ніколи в житті я настільки не переживала за результат своїх дій. Коли перша партія наших жилетів дійшла до українських воїнів, я написала своїй знайомій, що ні за одних пологів і на жодній персональній виставці я не переживала і не раділа так, як після доставки цих жилетів", – зізнається Зої.
В першій партії, яка призначалася для підрозділу однокласника друга, було 70 бронежилетів. Друга була в 2.5 рази більша за попередню. В ній було 92 жилети, майже стільки ж касок, багато плит та іншого. Третя – ще більше.
Щодня Зої мріє прокинутися із розумінням того, що все – купувати бронежилети більше не потрібно, війна закінчилася, і можна вже нікуди не поспішати. Але поки що не так. Поки що вона із своєю невеличкою командою поспішає. Іноді задихається, але не зупиняється. Тому що йдеться про життя реальних людей.
"Я зустрічаюся з ними майже щодня, дивлюся їм у вічі, деякі з них – мої друзі, однокласники. Інші – ваші друзі. І всі – чиїсь сини, чоловіки, батьки. Тож я не зупиняюсь у пошуках тих, хто здатен допомогти нам одягти їх всіх у бронежилети – коштами, ідеями про спонсорування, постами у соцмережах, співпрацею та зв'язками. Маленьких пожертв немає. 30 чоловік по 30 доларів чи по 1000 грн дорівнює одному бронежилету із двома плитами. Одному життю", – наголошує Зої. Ізраільтянка, яка народилася і виросла у Львові.
Як правильно переказати кошти на бронежилет
ВАЖЛИВО! У призначенні платежу зазначайте HELP UKRAINE ZOE
PAYPAL [email protected]
IBAN: DE43 1005 0000 0191 1190 59
BIC: BELADEBEXXX
Landesbank Berlin – Berliner Sparkasse Alexanderplatz 2, 10178 Berlin
YWZ: HELP UKRAINE ZOE
