Загальновідомо, що озброєнням і постачанням російських проксі-формувань на окупованому Донбасі цілком і повністю займаються російські державні структури. Однак в історії війни на Донбасі є і маловідома сторінка - спроби «донецьких» розгорнути власне військове виробництво.
Природно, всі створені бойовиками та їх «кулібінними» зразки зброї - це якийсь компілят зі старої радянської зброї і умовних бажань, і мрій про, як мінімум, регіональне військове панування.
При цьому потрібно віддати "психіатричне" належне божевільним амбіціям цих «зброярів». Змайструвати щось схоже на дієву великокаліберну снайперську гвинтівку з протитанкової рушниці часів Другої світової - в принципі завдання, що можна вирішити. А от створити з каналізаційної труби і ковадла діючий міномет, або зібрати з неутилізованих 50-річних боєприпасів цілий «реактивний ракетний комплекс», не боячись, що все це розірве до біса при першому випробуванні - це вже складніше дитячого конструктора.
Однак, розглянемо детально, що було «винайдено» бойовиками на окупованому Донбасі.
Ракетна програма
Після того, як з осені 2015 року росіяни стали буквально «заганяти» збройні формування напівпартизанського типу в корпуси, створені і озброєні за зразком російської армії, тодішній формальний керівник окупаційної адміністрації Олександр Захарченко спробував зберегти якусь незалежність, залишивши «під своїм крилом» частину збройних формувань. Це такий собі «спецназ податкової служби» або «Національна гвардія». Зворотною стороною стало майже повне припинення поставок зброї та боєприпасів з Росії. У цих умовах Захарченко та його оточення спробувало налагодити виробництво власних зразків зброї. Однак відносно успішною - стала тільки умовна ракетна програма.
Читайте також: Бойовики незаконних формувань "ДНР" і "ЛНР" готуються до можливого наступу.
До 2018 року на окупованій території Донецької області бойовикам вдалося створити як мінімум три зразки, які вони самі назвали «Китаєць», «Чебурашка» і «Сніжинка».
В основі всіх цих установок для пуску лежать реактивні снаряди, створені місцевими «кулібіними» на основі реактивних снарядів для установок БМ-21 «Град» і БМ-27 «Ураган», а також знятими з озброєння ще радянської армії снарядами для БМ-13 ( «Катюша») і БМ-24. Походження перших як трофейне, так російське, а ось снаряди для БМ-13 і БМ-24 були знайдені на Донецькому заводі гумово-хімічних виробів, де до війни проводилася їх утилізація.
По всій видимості, першим був «Китаєць», який являє собою бойову частину ракети від РСЗВ БМ-27 «Урагану» з привареним пороховим двигуном від снаряда БМ-21 «Град». Була створена і конструкція, що дозволяє запускати поодинокі ракети з наземної установки.
Набагато серйознішою представляється установка «Чебурашка» з 64 направляючими для 217-мм ракет, в якій використовується досить потужні 240-мм снаряди від БМ-24 (знята з озброєння в кінці 1970-х років). Тут можна говорити принаймні про один дослідний екземпляр пускової установки на базі КрАЗ 260 старого зразка, яка дозволяє стріляти по одному заряду.
А ось «Сніжинка» з двома 324-мм ракетами із заявленою дальністю до 9600 метрів, судячи за наявними фото конструкції і відсутності фото і відео стрілянини, скоріше за все, є просто макет, який навряд чи буде доведений навіть до дослідного зразка.
І ще, це не перша спроба бойовиків створити власну реактивну систему залпового вогню. У червні 2015 року в інтернеті з'явилося відео випробувань на Луганщині саморобної бойової машини на базі вантажівки ГАЗ-66 для пуску некерованих реактивних снарядів калібру 122 мм від БМ-21 «Град». Всього, судячи з відео, було запущено три реактивні снаряди, які впали на мінімальних відстанях від вогневої позиції.
Читайте також: Танки і гаубиці на лінії фронту: в «ДНР» грубо порушують умови розведення
Варто трохи сказати про бойові цінності всього цього «зоопарку». По суті, реактивна ракета - це досить високотехнологічна зброя з твердопаливним двигуном, паливо якого має відповідати досить жорстким фізико-хімічним параметрам. Головне завдання інженерів - створити таку конструкцію снаряда, щоб він передбачувано поводився на траєкторії і таким чином мав мінімальне кругове вірогідне відхилення. Технічно повторити конструкцію нескладно (це доводить багаторічний досвід терористів ХАМАС з їх «Кассама» і ІГІЛ - з газобалонним виробами), проте в цьому випадку точність попадання буде вкрай низькою. Приблизно на цьому рівні знаходяться і вироби від «донецьких» винахідників.
Проте, в травні 2018 року бойовики спробували використовувати такі ракети проти ЗСУ. Відзначено як мінімум три випадки застосування ракет типу «Китаєць» - так, 15 травня фонд «Повернись живим» продемонстрував відео такої ракети, яка була знайдена нерозірваною на передовій недалеко від селища Новолуганське (Бахмутський район Донецької області).
По всій видимості, «ракетна програма "ДНР» завершилася 27 жовтня 2019 року, коли при спробі чергового обстрілу угруповання ЗСУ в районі села Бессарабка Новоазовського району вибухнула установка «Чебурашка», поховавши відразу чотирьох бойовиків.
Стрілецька зброя
Крім досвідчених примірників установок для запуску реактивних ракет в одиничних екземплярах на окупованих територіях існують і великокаліберні гвинтівки трьох калібрів:
- АСКГ-12,7 "Дончанка» під патрон 12,7 × 108 (використовується для кулеметів НСВ «Скеля», «Корд» і ДШК);
- АСКГ-14,5 "Дончанка» під патрон 14,5 × 114 мм (використовується в кулеметі КПВТ, ЗПУ);
- «Сепаратист» під набій 23 × 152 мм (використовується в зенітних автоматах 2А7 ( «Шилка») і 2А14 (ЗУ-23-2);
Всі гвинтівки мають вкрай примітивну конструкцію, яка в цілому повторює радянські протитанкові рушниці часів другої світової війни. Про їх застосування на фронті нічого не відомо.
До речі, такі ж снайперські гвинтівки широко поширені на Близькому Сході, де їх використовують практично всі воюючі сторони в Сирії. Подібні конструкції також створювали наші волонтери на початку війни, причому в таких же калібрах, проте особливого поширення вони не отримали через наявність промислових зразків.
Крім снайперських гвинтівок демонструвалися також поодинокі зразки пістолета «Оплот 3М» (з магазином на 10 набоїв) і пістолета-кулемета «Оплот» (з дворядним магазином на 20 набоїв) під патрон 9×18 мм ПМ.
Все інше
На параді 9 травня 2018 року Олександр Захарченко заявив також про те, що «на території ДНР виробляються міномети калібрів 60, 82, 120 мм і міни до них». По всій видимості, всі ці заяви носять виключно пропагандистський характер. Причому якщо міномети досить примітивної конструкції час від часу «світяться» на фото та відео бойовиків з лінії зіткнення, то про мінометні міни власного виробництва ніхто ніколи не чув і не бачив.
Є і ще один напрямок «військового виробництва в ДНР» - це маскування російських станцій радіоелектронної боротьби під місцеві. Так, 1 грудня 2019 року в ЗМІ, підконтрольних окупаційній владі, з'явилася інформація про те, що в «ДНР» розроблені відразу три нових зразка техніки РЕБ, які нібито отримали назви «Террикон-М2Н», «Хамелеон» і «Тритон».
З усієї «різноманітності» більш-менш достовірно можна сказати тільки про «Тритон», який є по суті російською станцією Р-330Ж «Житель», встановленої на шасі ЗіЛ-131 (оригінальний на базі Камаз 5350).
* * *
Говорячи про виробництво зразків озброєнь на окупованій території Донецької області, можна говорити про те, що можливості для цього є - так, наприклад, в Макіївці ще з радянських часів базується НДІ, який спеціалізується на вибухових речовинах, є велика кількість підприємств з парком верстатів для обробки металу, проте необхідності в цьому просто немає - всі потреби збройних формувань покриває Росія. А відомі на сьогодні дослідні зразки не більше, ніж матеріал для пропагандистських матеріалів російських ЗМІ.
Нагадаємо, раніше Realist.online повідомляв про те, скільки і якої техніки є у бойовиків "Л/ДНР" і які зразки нової техніки пригнані з Росії.
