Далекого 1985 року класик америанської та свтової соціології проф. Чарльз Тіллі оприлюднив свою класичну статтю "War Making and State Making as Organized Crime" – "Війна та державотворення як організована злочинність". На щастя, цю класичну робюоту перекладено українською, але вона геть невідома широкому загалу. А даремно. Бо головна теза Тіллі "War makes states" – війна творить держави, як ніколи актуальна для України.
Читайте також: Скільки триватиме війна: відповіді та сценарії перемоги України
Війна дійсно творить державу. Вибухи гарматних снарядів та розриви ракет карбують державні інституції як молот вправного коваля – розжарений метал. В перебігу війни гартується державність. Бо логіка війни – концентрація усіх ресурсів заради перемоги. І ця концентрація відбувається саме в руках влади. В противному разі держава розпадається на загони польових командирів, які починають конкурувати між собою за право бути точкою зборки майбутньої державності.
І в цьому небезпека війни: держава стає надто сильною. Логіка виживання націй виправдовує все чи майже все. І чим тотальніша війна, тим сильнішою має бути держава, аби нація, яка вижила. "Переможців не судять!" – дуже спокуслива логіка. І ця логіка застосовна навіть до класичних демократій – не тільки до тираній.
В перебігу Другої світової війни один з найвеличніших президентів США Франклін Делано Рузвельт видав указ, за яким 70 тисяч американців японського походження були примусово переміщені із Західного узбережжя в табори, де примусово утримувались тільки через своє етнічне походження. Таке президентське рішення було оскаржене в суді. Справа Korematsu v. United States дішла до Верховного Суду США, але він визнав президентський указ конституційним. Логіка цього рішення, яку влучно сформулював суддя Хьюго Блек, далека від юридичної: "Хтось має вести цю війну: Рузвельт чи ми. Але ми до того непридатні".
Ще раз. Будь-яка війна потребує концентрації повноважень та ресурсів у руках влади. І в цьому головна небезпека. Бо війна знищує здорову конкуренцію всередині держави – основу будь-якої демократії. Причому не тільки конкуренцію політичну, а й конкуенцію економічну та – головне – конкуренцію ідей та візій. І цієї спокуси монополізації суспільного життя нам потрібно уникнути за будь-яку ціну.
Ми не можемо собі дозволити виграти війну ціною власної свободи, прав та вольностей, за які воліли стояти на смерть наші предки. Ми маємо максимально обʼєднатись у війні проти скаженілого путинізму, але плекати розмаїття думок та візій щодо майбутньої України. Ми маємо максимально мобілізуватися у нашій борні проти смертельного ворога, але не шукати ворогів серед своїх. Мобілізуватись, але не монополізуватись!
В решті-решт молот і ковадло війни мають викарбувати з нас унікальний клинок: гострий, міцний, але гнучкий водночас.
Читайте також: Сім кроків до відродження нації: війна стане потужним каталізатором для України
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою
