Російський напад на Україну почався у лютому 2014 р. в Криму і вже через місяць півострів був незаконно приєднаний до Російської Федерації з наміром нелегальної анексії. Сьогоднішня війна в Україні, що практично стала європейською, не закінчиться до тих пір, доки Крим не буде повернутий законному власнику - Українській державі. Рівно 78 років тому, 18 травня 1944 р. сталінський Кремль почав депортацію з півострова головного автохтонного народу - кримських татар. Для реалізації цього злочинного задуму Москва надіслала 32 тисячі військових злогласного НКВД, які завжди розміщувалися у третій лінії військових битв. І якщо хтось з радянських солдат відступав зі своїх позицій, то його вбивали бійці НКВД.
Читайте також: Військова авантюра РФ дорого коштуватиме Кремлю на міжнародній арені
У той час у боях з гітлерівським Вермахтом не вистачало солдат, однак Кремль вирішив зняти з фронту тисячі бійців НКВД для реалізації свого злочинного задуму - знищення цілого народу. Кремль підготував для депортації 70 потягів, кожен з 50-ти вагонів - для перевезення худоби. Кожній депортованій кримськотатарській родині надавалося годину часу для збирання найважливіших речей. Вони були насильно перевезені до Узбекистану та Уралу. Багато депортованих загинуло під час переїзду у нелюдських умовах. Так, за перші п’ять років після депортації загинуло 40% кримських татар.
Це був свідомий акт геноциду проти цілого народу, осмисленого у Москві. Український парламент це офіційно визнав у 2015 році. Росія завоювала Крим та оголосила його анексію у 1783 р. Тоді кримські татари становили 97% жителів півострова. У травні 1944 р. їх залишилося тільки 19,4% від усього населення Криму. Росія послідовно здійснювала політику знищення цього народу увесь цей час. Москва ніяк не могла забути, що довго платила данину Кримському ханству.
У 1571 році Кримський хан повністю спалив Москву. Це була помста за Vарварське знищення Москвою Казанського ханства та місцевих татар. Тоді російські війська вбивали старих і молодих, гвалтували жінок і дітей, що виглядає історичною варварською традицією, яка вернулася сьогодні в Україні у Бучі та Ірпені. За криваву різанину татарського населення в Казані росіяни отримали прізвисько "кацапи", від тюркського "хассап" - "різник", що всі народи колишнього СРСР вживають і дотепер. Кримський хан також був розгніваний, що Великий московський князь Іван IV Грозний проголосив себе царем, на що не мав права. Тому війська Кримського ханства дійшли до Москви і повністю її знищили. Іван Грозний утік з міста і просив помилування, він відрікся царського сану, заплатив Криму великі відступні за заподіяну моральну шкоду, повернув частину захоплених територій та зобов’язався щорічно платити данину і це було аж до 1700-го року.
Читайте також: Перемогти неонацизм: коло історії боротьби з фашизмом знову замкнулося на Україні
Війська НКВД увійшли до Криму, коли його звільнили від фашистських окупантів бійці Четвертого Українського фронту, які після цієї визвольної операції об’єдналися з Третім Украінським фронтом. 32 тисячі військових НКВД після депортації кримських татар назавжди залишилися на півострові, а не пішли воювати з гітлерівськими військами. Після кримських татар вони також депортували місцевих греків, які тут поселилися ще у 5-му ст. до н.е., вірмен, які тут з’явилися у 8-му ст., італійців, що були потомками генуезців та венеціанців, які прибули до Криму у 1250 р. За здійснення Zлочинної депортації бійці НКВД отримали військові нагороди, що зазвичай отримували радянські бійці у тяжких битвах з гітлерівцями.
Так Москва депортувала із Криму автохтонні народи, а на їх місце переселяла сотні тисяч так званих росіян з віддалених регіонів. Всі залишені кримськими татарами будинки, худобу, реманент, особисті речі безкоштовно отримали російські переселенці. Коли я працював у Криму заступником Постійного представника президента за часів В.Ющенка, то мій старший колега з лав кримськотатарського народу згадував, як дитиною в чотири роки мусив терміново залишити рідну хату і насильно виїхати в Узбекистан. Він 48 років чекав, щоб знову повернутися до Криму. Це стало можливо лише в часи відновлення Української державності, коли Київ організував повернення для депортованих, хто забажав, додому.
Після повернення до Криму мій колега захотів побачити свій рідний дім, який мусив залишити 18-го травня 1944 року. Тому він попросив нових російських господарів дозволити глянути на декілька хвилин свої кімнати, та йому відмовили. Російські переселенці без будь-яких переживань завжди селилися у чужі будинки. Ми це в Україні добре знаємо. Але це мають знати русофіли і в інших країнах.
Після незваної появи російських військ, за ними завжди їдуть російські переселенці. Це схема відпрацьована століттями, так що не дивуйтеся, чому росіяни мають найбільше у світі захоплених чужих земель і шукають нових зараз. Але зараз ми маємо бути підготовленими і зупинити російське Zлочиннне розширення у Європі. Інакше і тепер існує можливість бути насильно депортованим за Урал зі свого рідного будинку, в який забажає вселитися якийсь пройдисвіт з російських переселенців.
Читайте також: Дипломатія людожерів: Лаврова очікує "славетна" доля Ріббентропа
