У сучасному інформаційному просторі активно поширюється наратив про «непереможність Росії». Цей міф набуває дедалі більшої популярності не лише у проросійських медіа, але й серед західних політичних лідерів та експертів, які або відкрито, або натяками визнають начебто особливу здатність РФ вистояти у будь-якій війні. Про це пише Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Такий дискурс не просто викривляє реальність — він формує у суспільств хибну уяву про перебіг війни в Україні та стримує ухвалення важливих політичних рішень. Хто і чому формує цю пропагандистську конструкцію — спробуємо розібратися.
Міфотворчість західних політиків
Одним із найбільш гучних прикладів поширення міфу про непереможність Росії стали заяви колишнього президента США Дональда Трампа. У травні 2024 року Трамп заявив: «Вони перемогли Гітлера і Наполеона. Це потужна ядерна держава з дуже розумним лідером. Треба домовлятись». У такий спосіб він не лише повторив ключові тези російської пропаганди, а й відтворив історичні спрощення, які вигідні Москві.
За оцінками The Washington Post, подібні заяви є свідченням інформаційного впливу Путіна на Трампа, який уже неодноразово демонстрував проросійські симпатії, називаючи Путіна «генієм» і «сильним лідером».
Із заявами Трампа перегукуються й коментарі інших західних політиків та експертів, які застерігають від «надмірного тиску» на Росію. Наприклад, поширюється думка, що «Росію не можна перемогти», бо це провокує «третю світову війну».
При цьому сам Трамп, фактично, спростував власну тезу про те, що «Росія перемогла Гітлера». Президент США оголосив День перемоги у Другій світовій війні – 8 травня і День перемоги у Першій світовій війні – 11 листопада.
«Багато наших союзників і друзів святкують 8 травня як День Перемоги, але ми зробили більше, ніж будь-яка інша країна, для досягнення переможного результату у Другій світовій війні. Тому я перейменовую 8 травня на День перемоги у Другій світовій війні, а 11 листопада – на День перемоги у Першій світовій війні», – написав він у соцмережі Truth Social.
«Ми виграли обидві війни, ніхто навіть не наближався до нас за силою, хоробрістю чи військовою доблестю, але ми ніколи нічого не святкуємо – це тому, що у нас більше немає лідерів, які знають, як це робити! Ми знову почнемо святкувати наші перемоги», – додав Трамп.
Отже, Трамп цілком справедливо відзначив, шо Гітлера перемогла не Росія, а ціла коаліція держав, у якій провідну роль відігравали і самі США. До речі, у випадку Наполеона ситуація подібна. Водночас, коли Росія вела війни самостійно, то нерідко їх програвала. У тому числі і відверто слабшим супротивникам.
Історичні приклади поразок Росії
Теза про непереможність Росії не витримує жодної критики, якщо звернутися до фактів. У своїй історії Росія неодноразово зазнавала серйозних воєнних поразок, які не лише змінювали геополітичну карту, а й руйнували ілюзію її могутності.
Поразка у Кримській війні (1853–1856)
Російська імперія зазнала принизливої поразки від коаліції Великої Британії, Франції, Сардинського королівства та Османської імперії. Ця війна засвідчила технологічну та організаційну відсталість Росії та змусила її переглянути імперську політику.
Російсько-японська війна (1904–1905)
Війна закінчилася нищівною поразкою Росії. Японія знищила російський флот і змусила імперію підписати Портсмутський мир. Це була перша поразка європейської імперії від азіатської держави, що похитнула міф про військову велич Росії.
Перша світова війна (1914–1918)
Росія зазнала великих втрат, що призвело до революцій та зречення царя. Більшовицький уряд змушений був підписати Брест-Литовський мир із Німеччиною, втративши величезні території.
Афганська війна (1979–1989)
Радянський Союз не зміг утримати контроль над Афганістаном, незважаючи на багаторічне збройне втручання. Ця поразка сприяла розпаду СРСР.
Чому ж формується дискурс про «непереможність»? Ідея «непереможності» Росії вигідна кільком групам.
По-перше, Кремлю та його пропагандистам. Це — центральний елемент воєнно-ідеологічного міфу. Теза «нас неможливо перемогти» формує у росіян відчуття вищості, виправдовує агресію і мобілізує населення. Це також спосіб впливу на західну аудиторію — нав'язування думки, що «опір марний».
По-друге, тим західним політикам, які претендують на «прагматичні відносини» з Росією. Для окремих представників еліт в Європі та США зручніше визнавати «непереможність» Росії, ніж йти на конфронтацію з нею. Вони апелюють до ескалації, ядерної загрози, економічних ризиків, а фактично — до збереження статус-кво.
Як перемогти Росію без її «знищення»
Улюблена теза пропагандистів «непереможності Росії» полягає у тому, щоб стверджувати «неможливість поразки ядерної держави». Мовляв, Росія не може програти війну, бо у разі поразки застосує ядерний арсенал. Водночас, необхідно розуміти, що у випадку війни проти України мова не йде про конфлікт, який ставить під сумнів існування російської держави.
Україна не має на меті знищення Росії як держави — лише припинення агресії та відновлення територіальної цілісності. У цьому контексті «перемога» не означає завоювання Москви, а примус Росії відступити, вивести війська, відмовитися від експансії.
Це можливо:
- Завдяки тиску на фронті, як це було під час деокупації Київщини, Харківщини й Херсона.
- Завдяки дипломатичній ізоляції, санкціям, підтримці міжнародних трибуналів.
- Завдяки внутрішній дестабілізації РФ, зростанню протестів та розчарування серед еліт.
- Завдяки озброєнню України і її спроможності не лише оборонятися, а й застосовувати силу проти Росії на її власній території.
Росія не застосувала ядерну зброю у випадку війни у Чечні, а СРСР – проти Афганістану, бо у цьому випадку загрози від її використання були сильнішими, за перспективи навіть поразки у війні. Війна проти України – типова колоніальна війна, яку можна припинити будь-якої миті у разі наявності відповідного бажання з боку російської влади. Задача світу – примусити російську владу до такого рішення, використовуючи як військові, так і невійськові засоби.
Найголовнішим є те, що сам Путін залишив можливості для реалізації подібного сценарію, оголосивши проти України не війну, а загадкову «спеціальну воєнну операцію», яку може зупинити власним указом будь-якої миті.
Загалом, Росія не є наддержавою, яку неможливо зупинити. Її слабкості — очевидні: демографічна криза, технологічна відсталість, корупція, неефективна логістика, деградація командування. Все це проявляється зараз повною мірою. Вона далека від СРСР часів Сталіна або від Російської імперії, до перемог яких зараз люблять апелювати західні друзі Росії.
Висновки
Теза про непереможність Росії — це не факт, а пропагандистська конструкція. Вона формується свідомо — як інструмент психологічного впливу, геополітичного шантажу та виправдання пасивності. Її поширюють як російські пропагандисти, так і деякі західні політики, що не готові до складних рішень. Проте історія, сучасність та факти доводять: Росію можна перемогти. Непереможність Росії — це не реальність, а зручна ілюзія для тих, хто боїться її перемогти.
