Подія, що стала ледь не головною в українській авіації минулого тижня: Ан-225 "Мрія" після завершення планового технічного обслуговування, яке тривало 10 місяців, здійснив комерційний рейс. Спочатку у Кабул, потім у Карачі, а звідти у Брайз Нортон (Англія), куди літак доставив три вертольоти британських ВПС. Не обійшлося без курйозів. Так, на британському аеродромі потужною повітряною масою із двигунів "Мрії" знесло легкий паркан, який чомусь вирішили поставити впритул до злітної смуги. Ну, не знали британці, наскільки потужними є шість двигунів гіганта, здатних піднімати у повітря сотні тон.
Але це деталі. Наразі мова про інше.
Одразу після польоту та числених відео, здійнялася хмара обговорень, як у нас полюбляють, із присмаком "зради". Мовляв, що такого можна було робити в тому Ан-225 цілих десять місяців, що це за технічне обслуговування таке, яке безсумнівно коштувало мільйони гривень, чи не простіше було би модернізувати літак, підігнати його під світові стандарти новітніх технологій і таке інше.
Тобто люди, котрі, я переконаний, щиро вболівають за українську авіацію, вірять, що можна і треба модернізувати найбільший літак у світі, щоб він не був літаючим музеєм, хоча і цілком функціональним.
Що тут можна сказати? Дуже часто доводиться дискутувати на цю тему. Точніше, навіть не дискутувати, а пояснювати певні окремі моменти людям, котрі, хоча і вболівають за авіацію, проте не дуже знаються на деталях авіабудівництва та не хочуть почитати історію створення літака.
Забігаючи наперед, скажу, що модернізація Ан-225 – реальна. Але собівартість такої модернізації перевищить вартість будівництва кількох більш сучасних та потрібних для України літаків, хоча і з меншою вантажопідйомністю, але багатоцільових та більш функціональних.
Ще навесні 2020 року тепер вже колишній директор ДП "Антонов" Олександр Донець під час зустрічі президентом Зеленським висміяного в мережі вантажу медичних масок для одного з гіпермаркетів (це окрема історія) відзначив, що модернізувати "Мрію" – це надзатратне завдання.
За словами Донця, ще 10 років тому були розрахунки, скільки б це коштувало. Тоді кошторис склав майже 460 мільйонів доларів США. І це за умови, що на той час це можна було зробити ще тими технічними засобами, щось аналоговими, щось у цифровому еквіваленті. Але сьогодні, коли мова йде виключно про цифрові технології спеціалізованого авіаційного міжнародного стандарту – це може бути сума вдвічі, якщо не в 2,5 рази більшою.
Тобто на модернізацію "Мрії", скоріше за все, треба витратити близько мільярда доларів США (!!!)
А скільки літаків, скажімо, нових багатоцільових Ан-178 для тої ж таки Єдиної авіасистеми МВС чи Міноборони можна збудувати за ці кошти? Ну, наприклад, сума контракту на три Ан-178 для ЗСУ становить майже 3 млрд гривень. Тобто близько 33 млн доларів коштує виготовлення одного такого літака. А тепер порахуйте, скільки таких "АНів" можна виготовити навіть за ті 460 млн доларів? Десяток – точно.
Проте ж справа не лише у грошах. Тобто окрім суто фінансової доцільності (хоча, насправді, і її б вистачало) є й інший аспект.
Розумію, що "Мрія" – гордість України. І немає у світі такого другого літака, який би міг виконувати такі завдання. І багато хто скаже, що заради престижу можна було би і знайти вихід з модернізацією. Але є одне "але".
Використання Ан-225 сьогодні – це радше виняток, аніж правило. Тобто Ан-124 "Руслан" використовується у світі набагато частіше. І саме про це говорив Олександр Донець на зустрічі Володимиру Зеленському. А ще те, що "Мрія" була створена виключно для космічної програми – перевозити та запускати багаторазовий космічний корабель "Буран", і що понад третина світових аеропортів просто не можуть прийняти "Мрію" через розмах крил та навантаження на злітні смуги… І що модернізація "Мрії" – це фінансово невигідний проект з усіх боків. Не знаю, можливо саме тому (не стверджую, просто констатую), що Донець "не зміг догодити" президенту, вже восени ДП "Антонов" отримало нового директора.
Але і новий директор Сергій Бичков каже точнісінько те саме: модернізація Ан-225 "Мрія" – невигідна.
Сьогодні у світі триває цікава тенденція в авіабудівництві: це не стільки створення нових конструкцій літаків, скільки нові технологічні процеси і нові матеріали. За великим рахунком у галузі цивільної авіації протягом останніх 100 років майже нічого конструктивно не змінилося. Військова авіація – це зовсім інше. І поєднати ці два напрямки не вийшло. Доказ тому – створення пасажирських надзвукових реактивних літаків "Ту" та "Конкорд" в середині 70-х років минулого століття. Після ряду відомих подій стало зрозуміло, що не можна ставити людські життя на противагу швидкості подолання пасажирами відстані літаком. А у глобальному розумінні переміщення вантажів – це взагалі безглуздо.
Саме тому модернізація цивільної авіації – це новітні технології, штучний інтелект та нові матеріали для будівництва лайнерів. Тобто – надійність, мінімізація людського фактору, безпека.
Але з іншого боку все це можливо реалізувати за умови будівництва літаків "з нуля".
Для порівняння: немає сенсу ставити на старі "Жигулі" двигун від сучасного суперкару і борткомп'ютер. Ну тобто ви можете це зробити. Але від цього "Жигулі" не перестануть бути такими. Адже ані кузов автівки, ані ходова частина, ані салон автівки, що створювалась 50 років тому, не призначені для такого "апгрейду". Те ж саме і з літаками. Ну не будете ж ви здирати з "Мрії" обшивку, виймати кілометри дротів, прилади і таке інше, аби все замінити. Бо то вже буде не "Мрія". А поставити новітнє обладнання просто так не вийде. Зробити "плазмовий телевізор" з умовної "лампової "Берізки" – це абсурд.
Отже, варто було б підбити підсумки.
Наразі він один, - такого унікального апарату, як Ан-225 "Мрія" не збудує вже жодна країна світу. По-перше, це не потрібно, по-друге – не вигідно. Може бути інакший суперлайнер, можливо, більший. Але ТАКОГО - ніколи. Тому сьогодні "Мрія" має бути такою, як є, функціонувати настільки довго, наскільки це можливо з огляду на безпеку та затребуваність, і "вийти на пенсію" на пікові слави. А Україна має створювати інші, сучасніші, модерновіші літаки для всього світу та будь-яких потреб.
P.S.: До речі, мало хто знає, але у діючої "Мрії" є "близнюк", але у напівготовому стані.
У другого примірника є фюзеляж, крило, центроплан, половина хвостового оперення. А потрібні ще шасі, бортове радіоелектронне обладнання, гідравліка, системи управління, шість двигунів (це не жарт, адже їх з нуля треба зробити) і так далі. За словами нинішнього директора ДП "Антонов", щоб привести її в льотний стан, треба не менше 700 млн доларів (подумки ділимо це на 33 млн – вартість одного нового Ан-178).
А ось літаючу "Мрію" постійно хтось хоче купити. І навряд чи для польотів. Бо обслуговувати такий літак де-інде дуже важко. Ось, наприклад, мільйонер з Австралії хотів зробити з літака літаючий готель з плавальним басейном. Але далі розмов справа не пішла. Напевно, хтось йому таки підказав, що такий "готель" зможе приземлитися далеко не в кожному аеропорті світу. А там, де зможе – немає сенсу приземлятися всім готелем, бо не всі "постояльці" хочуть у Франкфурт чи Даллас. А от на Мальдівах такий "готель" навряд чи посадиш.
