Прадавнє слов’янське свято Масниці – майже не тотожне святу Масляної, що набуло популярності вже у 18 столітті після визнаного релігієзнавцями ґрунтовного компілювання релігійних вірувань – коли прадавні слов’янські святкові дні в ході кількох церковних реформ об’єднали з християнством, змінивши святкування Нового року.
На той час була необхідність релігійного примирення зі збереженням як старих традицій святкування, так і впровадження нових. Зокрема і поняття "постування" та дотримання суворих правил харчування у Великий піст перед Пасхою та Великоднем.
Великоднем у слов’ян називалось те ж таки Новоліття, коли після Весняного рівнодення починався "великий день". Але за християнськими традиціями Великодень (Пасха) – це свято, що залежить від місячного календаря. Зрештою, задля урівноваження традицій слов'янських та християнських, скомпілювали і святкування Масниці (Масляної), що за новими правилами співпадало з «сиропустним тижнем» - тижнем, що передує Великому посту.
Але Масниця – це радше не назва свята, а його ознака. Адже на масний тиждень ласували жирними стравами, приготовленими зі свинини, та стравами з сиром і маслом. А от назва за прадавніми віруваннями – Колодій.
Розглянемо все по порядку.
Звідки назва Колодій
Колодій – це не від слова «колода», хоча у святкових обрядах «Колодія» неодруженим парубкам, котрі не знайшли собі пару протягом року, чіпляли до ноги колодку.
Колодій – це два слова: «коло» та «дія». Отже, це свято сонячного кола, коли небесне світило, зробивши своє коло, робило нову дію - заходило на Новоліття, наближаючись до 21 березня, Весняного рівнодення. Новоліття – нове літо.
Тому Колодія – це свято оновлення, молодості та кохання, а разом із тим і шлюбів. А колодка, прив’язана до ноги неодружених парубків – фалічний символ «непотрібності чоловічого начала». Мовляв, навіщо тобі чоловічий символ, якщо ти не збираєшся продовжувати свій рід?
Коли святкували Масницю-Колодія
Святкування Колодія починалося за тиждень, що передує тижню Новоліття. Тобто з 7 по 14 березня. Це був тиждень завершення «Великої Велесової ночі», тобто завершення темних зимових днів. Велесова ніч починалася на осіннє рівнодення 21 жовтня, вирівнювалася на зимове сонцестояння, 22 грудня.
Саме на весняне рівнодення Велес, бог Наві (потойбіччя, світу мертвих, бог мудрості, знань, чаклунства та звірів) повертався із мандрів по двох інших світах – Яві (світу людей) та Праві (світу богів).
У Яві Велес перебував від Осіннього рівнодення, потім на Зимове сонцестояння йшов у світ людей – Правь. Саме 19-21 грудня (Нічого не нагадує? Наприклад свято Миколая) Велес починав своє правління світом людей, яке закінчувалося на Колодія. Тоді Велес повертався у світ Наві - світ мертвих, а за тиждень люди вшановували предків (Прощена неділя). Відтоді починалося правління Ярила-Дажбога, який на Весняне рівнодення створював Великдень - Новоліття.
Страви на Колодія (Масницю)
Варто зазначити, що у давніх слов’янських віруваннях не існувало жодної складної страви, яка б не мала свого символічного значення. Під складними стравами мається на увазі страви, що потребували ретельного приготування, містили кілька компонентів та складалися з кількох етапів приготування.
Найтрадиційнішими стравами на Колодія були вареники з сиром та холодець зі свинячих ніжок.
Вареники – це символ рогів, які в свою чергу символізували самого Велеса. Таким чином наші предки «замовляли» страву, присвячуючи її одному з найвпливовіших богів. Адже Велес – син всемогутнього та найпершого бога Роду та богині Лади, брат Сварога.
Тому вареники – як складна обрядова страва, вміщала в себе продукти рослинництва та тваринництва. Тобто поєднувала дари богів.
Холодець зі свинячих ніжок – радше був стравою на знак того, що люди користуються даром Велеса – худобою, яка була дана для життя людини. А також символ прощання з холодними днями. Звісно, готували й інші страви з м’яса та сиру й масла.
А що ж млинці?
Млинці – це також обрядова страва. Але після змішування релігійних вірувань вони втратили свій символізм. Точніше цей символізм перекочував з одного свята на інше, і млинці та стали символом Масляної. А насправді млинці – то страва, яку готували саме на Новоліття – на весняне рівнодення, коли Ярило-Сонце ставав на нове літо. Круглі золотаві млинці – як символ літнього Сонця-Ярила. Тоді ж, до речі, співали і щедрівок. До наших часів дійшла обрядова щедрівка, значення якої при виконанні взимку геть незрозуміле.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
Звісно, що ластівки не прилітають у січні, так само, як і овечий окіт не відбувається у січні.
То святкувати чи ні?
Як бачимо, прадавня слов’янська Масниця (Колодій) перекочувала у Масляну, яку впровадили після реформ Петра І, зокрема і релігійних. Тоді свята Колодія та Новоліття «скомпілювали», додавши християнських постулатів та обрядів, назвавши «сиропустними» чи якось інакше тижні, що передували так званому Великому Посту згідно з впровадженим на теренах Руси-України святом Пасхи та Воскресіння. До цього свято Воскресіння ототожнювалося з Новоліттям, відродженням Ярила.
Звісно, свято має бути. І наразі питання не в тому, що саме святкувати. Адже з давніх-давен наші пращури не знали слово «релігія» а просто жили у гармонії з природою, вірували у всесильних могутніх богів – тих, що керували всім живим на Землі, вклонялися їм, а не боялися. Шанували богів, були дітьми богів, а не рабами.
Масниця, чи Масляна, що вже стала традиційною - це свято фактично зустрічі весни. Тому радіймо приходу тепла та бажаймо рідним і близьким щедрості та любові божої.
