Сучасна війна все більше стає протистоянням передових технологій. Те, що ще вчора було частиною наукової фантастики, сьогодні застосовується на полі бою в реальному часі. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Штучний інтелект перетворився з тренду в цивільному секторі на чинник стратегічної переваги, здатний докорінно змінювати способи ведення війни. З одного боку, він допомагає воюючим сторонам швидше й точніше ухвалювати рішення. З іншого — потенційно скорочує роль людини, залишаючи більше простору для автономних бойових систем, які діють на базі комп’ютерного зору та алгоритмів машинного навчання.
Світові трансформації у військовому застосуванні ШІ
Ще у 2018 році генерал Марк Міллі, головний військовий радник президента США, попереджав, що запровадження штучного інтелекту значно розширить військові можливості держав. Він мав рацію: сьогодні алгоритми допомагають аналізувати лавиноподібні потоки даних — супутникові знімки, результати розвідки з дронів, соціальні мережі. Усе це потребує швидкої обробки, неможливої без ШІ.
Уже на практиці США випробовує винищувачі F-16 з автономним керуванням, куди інтегровано алгоритми ШІ для протиракетних маневрів і наведених атак. Американська корпорація Palantir створює модульні системи, які автоматично обробляють і відображають супутникові та дронові дані на електронних мапах. Clearview AI ідентифікує російських військових за будь-якими фото, викритими в соцмережах, а натреновані на масивах відкритих даних системи вже зараз можуть передбачати наступні ворожі ходи.
До цього долучаються й інші країни: Велика Британія застосовує ШІ для тактичної медичної підготовки, Ізраїль називає свої операції «війною штучного інтелекту», адже активізував системи Fire Factory та The Gospel, які за лічені хвилини виявляють і розподіляють цілі для авіації та дронів. Австралія створила автономний підводний човен Ghost Shark, а США використовує квантовий підхід у компанії SandboxAQ для вдосконалення бронетехніки та акумуляторів. Усе це свідчить, що битва за технологічну першість набуває глобального розмаху.
Українські розробки та фронтові реалії
Україна опинилася в ситуації, коли від оперативного впровадження ШІ безпосередньо залежить результат бойових дій. Для пришвидшення розробок створили кластер Brave1, де вже підтримано близько тисячі різних проєктів, серед яких чимало ШІ-рішень. Система Griselda аналізує потужні потоки інформації — від супутників, безпілотників, соцмереж до баз даних ворога. Її інтегрували в програми «Броня», «Кропива», «Укроп» та «ГісАрта», що мінімізує час від виявлення цілі до її знищення. Ще одна платформа, Mantis Analytics, займається відстеженням дезінформаційних мереж і пропагандистських «вкидів» Кремля.
Не менш важливою є роль ШІ для ударних дронів. БПЛА Saker Scout діє автономно навіть за втраченої комунікації з оператором, а алгоритми штучного інтелекту на базі комп’ютерного зору дозволяють «бачити» замасковану ворожу техніку. Подібні «пташки» вже пройшли бойову перевірку, а їхня стійкість до російських систем РЕБ стала однією з вагомих переваг Збройних Сил України. На цьому тлі зростає актуальність систем, здатних під’єднувати безпілотники в «рої». Це дозволить великій кількості дронів діяти скоординовано та синхронно без постійного втручання оператора, що значно ускладнить роботу ППО ворога.
Штучний інтелект застосовується і в наземних системах. Бойовий модуль ТГП на базі ШІ вже випробувала Нацгвардія. Турель самостійно виявляє цілі, обчислює траєкторію балістики й супроводжує ворога, залишивши людині лише право наказати відкрити вогонь. Це важливо, аби зберегти життя бійців, позаяк операції на відкритій місцевості стали вкрай небезпечними через артилерію та дрони-камікадзе.
Українські військові все частіше довіряють штучному інтелекту також у розмінуванні. Стартап UADamage надає змогу за допомогою дронів і сенсорів виявляти заміновані ділянки — як на поверхні, так і під землею. Подібний підхід економить час і вберігає від небезпечних ризиків саперні групи.
Системні виклики та етичні аспекти
Попри значний поступ у військовому застосуванні ШІ, існують виклики. Технічні обмеження і брак виробничих потужностей ускладнюють масштабування систем, здатних одночасно моніторити великий фронт. До того ж збільшення автономії бойових модулів зумовлює виникнення питань про етику: наскільки безпечно покладатися на алгоритм ухвалення рішень у ситуаціях, де можливі помилкові спрацювання чи ризик для цивільних. У деяких країнах уже точаться дискусії про заборону безпілотників зі 100% автономною системою ураження цілі без участі людини.
Для України проблема стоїть гостріше, адже війна триває тут і зараз. Тому держава та приватні виробники змушені балансувати між швидкістю впровадження та принципами законності й моральності. Водночас розвиток власних ШІ-рішень відкриває унікальні перспективи: досвід, що нині накопичують українські інженери, у майбутньому може перетворити Україну на одного з лідерів дефенс-технологій.
Перспективи й підсумок
Уже нині можемо констатувати, що ШІ подекуди стає визначальною силою на полі бою, впливаючи на способи розвідки, планування і нанесення ударів. Україна, яка опинилася в самому епіцентрі найтехнологічнішої війни сучасності, зуміла в короткі терміни не лише залучити західні напрацювання, а й створити власну високоефективну екосистему рішень. На тлі гігантських потенційних ресурсів Росії саме інновації, зокрема в сфері штучного інтелекту, слугують для Києва «асиметричною відповіддю».
Подальший розвиток ШІ у військовому сегменті забезпечить зменшення втрат серед особового складу, підвищення швидкості й точності операцій, оптимізацію логістики та контррозвідки. Водночас надалі стоятиме завдання обережного ставлення до повної автономії і неухильного дотримання принципів міжнародного гуманітарного права. Саме за таких умов штучний інтелект стане надійним союзником і дозволить українському війську утримувати якісну перевагу над ворогом.
