Видання "Апостроф" опублікувало інтерв'ю з Антоном Середою, которій недавно став провідним телеканата "АпострофTV". Антон Середа розповів про закулісся роботи ведучого, його тренінгах з ораторської майстерності та підході до життя.
- Професія ведучого - це про купу прихильниць, велику зарплату, надзвичайну популярність. Все вірно?
- Не зовсім. По-перше, кожен розуміє поняття "велика зарплата" по-своєму. По-друге, про прихильниць, славу, популярність - це теж не до мене. Я працював на багатьох каналах, і популярність ніколи не була для мене пріоритетом. Якщо суб'єктивно казати, то мені важливе просто цікаве спілкування, цікаві напрямки, де можна реалізуватись: бути ведучим інформаційного проєкту, соціального, політичного, розважального. Я багато проєктів пробував, і всі вони дають нові навички в спілкуванні, знайомствах і освоєнні чогось, чого ти раніше не знав. До того ж я за освітою не телеведучий, не журналіст. А тому все, що знаю і вмію - це досвід, помножений на час і бажання вдосконалюватись.
- Хтось обирає один жанр і в ньому рухається. Ви спробували кілька жанрів. Чому?
- Людина росте кожного разу, коли пробує щось нове, коли в її житті є новий виток. Кожен виток - це певний розвиток. Коли ти займаєшся чимось одним, то виникає відчуття, що чогось не вистачає. В мене життєва філософія: потрібно робити те, що тобі цікаво, і тоді це буде не ремесло, а професія. Це буде приносити і задоволення, і гроші, і самореалізацію.
- Зміна напрямків у роботі дуже шкодить впізнаваності?
- Тут вже хто що ставить перед собою. Для мене важливіший саморозвиток і певна свобода, коли ти належиш сам собі і часу. Тоді ти гармонійна особистість. Хоча людина, яка 20-30 років працює на одному місці, і любить те, що вона робить, теж може почуватися гармонійно. Це суб'єктивна річ. Коли ти не женешся за впізнаваністю, то ти тоді як оркестр, який пробує зіграти різну музику. Такий собі мультиінструменталіст.
Коли я потрапив на телебачення, мені тодішній продюсер, а нині міністр Юрій Стець сказав: "щоб зрозуміти, як працює вся система, тобі потрібно побачити всі професії". Півроку я, будучи ведучим, монтував сюжети, робив озвучку, тримав у руках камеру. Тобто дізнавався про всі процеси зсередини і це допомогло.
- Що вас приваблює в інформаційному жанрі?
- Тут потрібно бути весь час в темі певних ситуацій, певних подій. Інформаційний жанр змушує твій мозок постійно працювати. А коли мозок працює, ти розвиваєшся. Інформаційний жанр, на мій погляд, більш розвиваючий, ніж розважальний. Хоча це не означає, що розважальні шоу не важливі. Вони заряджені на те, щоб люди головою не погрузли виключно в політиці.
- Цікавить закулісся роботи ведучого. Як проходить ваша підготовка до програми? Яка команда працює?
- Я працюю в денному лінійному ефірі. У нас є редактор, журналісти, шеф-редактор, гостьові редактори, аналітики. Ми кожного дня займаємось плануванням на наступний день - обираємо теми. Моя особиста зона відповідальності щодо цих тем - це читати матеріали, дивитись інтерв'ю, щоб розуміти, що робити в ефірі. Але всього ти не можеш знати. Це як педіатр: він знає щось про хірургію, про лікування ока, але він цього не може робити, бо його спеціальність інша.
Оце переключання в умовного "хірурга" відбувається практично в кожному прямому ефірі, коли ти відштовхуєшся від відповідей гостя і виводиш його на ті запитання і ту структуру, яку раніше вибудував разом з редакторами.
Насправді це живий організм, який може змінюватись під час ефіру, коли прилітає якась інформація або коли гість "пішов не туди".
- У відсотках скільки у прямому ефірі імпровізації, а скільки заготовленого заздалегідь?
- Я б не сказав, що це імпровізація. Це похідна складова, де ти проявляєшся як особистість на основі твоєї підготовки і досвіду. Я думаю, що це 50 на 50.
Буває, що приходить абсолютно "закритий" гість. Можливо, причиною є певні обставини, всі ми люди. І ти змінюєш сам формат спілкування на не такий формалізований.
У мене був випадок з одним гостем депутатом, який був "зажатий". Я кажу: давайте будемо говорити як на кухні. Я прямо в студії розвернувся напівбоком, сів обличчям до нього. І він почав викладати все, що в формальному стані не сказав би. Це ж не імпровізація, це підхід, тонке відчуття людини, яка поруч з тобою.
- Чи є категорії людей, з якими вам простіше спілкуватися?
- Немає такого. На моєму досвіді були експерти, з якими я був знайомий, були спільні інтереси - з ними було легко. А від гостей, яких я не знав, я закривався. Це відбувалося через брак досвіду. Просто боявся їх чомусь. Зараз не страшно, бо кожного гостя, який приходить на ефір, відбирає редакція, і він є експертом в тій темі, яку потрібно розкрити. Незалежно, складний чи простий гість, головне - це тема. Якщо я буду думати, який складний гість до мене прийшов, то я себе буду блокувати.
- У вас є школа ораторського мистецтва. Розкажіть про неї.
- Так, є. "Майстерня риторики". Я займаюсь тренінгами. Років 5-6 тому Катя Одарченко (спеціалістка у сфері політичних комунікацій, - ред.) сказала мені: ти гарно вмієш говорити, чому ти не готуєш політиків, громадських діячів до інтерв'ю? Я спробував, і це дає можливість самому теж розвиватись.
В 2019 році до карантину я з U-LEAD мав великий проєкт: ми для жінок-лідерок по всій країні проводили тренінги, розповідали як правильно висловлювати свою думку, комунікувати.
Те, як ти говориш - це робота зі своїми страхами, робота над собою і розвиток. А я люблю соціальну психологію.
- Хто до вас звертається за тренінгами?
- Серед тих, з ким я займався, були політики, відомі особистості. Політиків називати не буду, бо у нас політика - це об'єкт хейтерства.
Я вибудовую програму і ми по ній йдемо, спілкуємося. В основному це особисті тренінги. Близько 10 занять. Я даю "вудку", тобто загальні правила, а потім дивлюсь, як людина ці правила виконує.
- Хто з політиків добре говорить? Ваш ТОП-3?
- Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Дмитро Разумков. Мені подобається як вони доносять свої ідеї. Ми ж не розбираємо, що стоїть за особистістю, за бізнесом, політикою. Просто як спікери, як оратори - це ті люди, які можуть впливати на аудиторію. Ще є в команді "Слуги народу" пару персонажів, у яких може бути ораторське майбутнє.
- А щодо президента? Як оціните його ораторські навички?
- Заплутано доносить ідеї, на мій погляд. Потрібно більше готуватись і більш чітко формулювати блочне донесення інформації. Під час нашого спілкування ми завжди ставимо кінцеву ціль. Наші слова, стилістика - це як потяг, який рухається до кінцевої станції. Коли ти розумієш цю кінцеву станцію, то ти вибираєш потрібні інструменти. Я б порадив Володимиру Олександровичу чіткіше вибирати ці інструменти, щоб ми розуміли, до якої кінцевої станції ми рухаємось.
- А кому ще порадили б підтягнути ораторські навички?
- Я не ставив собі за мету визначити хто неякісно говорить. Якщо ви показали б мені інтерв'ю, я за п’ятибальною шкалою поставив би оцінку.
Не дуже добре говорять молоді політики, які тільки заходять в структуру. Але це страх. Страх спілкування з аудиторією. Страх виступів взагалі один із базових страхів. Нам здається, що аудиторії не подобається наш виступ, що ми щось неправильно говоримо. Але ми просто переносимо свою модель на аудиторію і самі ставимо собі оцінку від її імені.
- Давайте зробимо для читача ТОП порад, як покращити свої ораторські навички…
- 1. Тренуватись говорити. Завести свій відеощоденник "як пройшов мій день". Це потрібно, щоб звикнути до себе, і зрозуміти, як тебе бачать інші люди.
Можна ставити собі перші оцінки. Якщо результат починає подобатися, тоді переходимо до наступного кроку.
2. Писати тексти. Будь-що, що подобається. Не в комп'ютері, а тільки рукою, де є можливість через моторну пам’ять покращувати розмовні якості. Моторика пов’язана з вербалікою - це варто пам’ятати.
3. Робити репетицію виступу перед тим, як говорити. Наш мозок влаштований як двокімнатна квартира. Така собі "хрущовка". Там звалено абсолютно все. Є перша кімната, передпокій, в якій ті слова фрази, обороти, якими ми користуємося. Чим більше ми "накидуємо" в першу кімнату, тим легше потім формулювати думки.
Наприклад, можна обрати якусь умовну тему "мобільний телефон", і зробити виступ. Написати 5-6 пунктів, що саме ми можемо говорити про мобільний телефон. Про додатки, мобільну книжку, про що завгодно. А потім почати виступ, підкреслюючи свою експертність і впевненість в темі.
4. Не втручатися в діалог, де ви не знаєте нічого. Краще відійти від нього і запропонувати щось своє - це завжди нормально. Або сказати: "я в цьому не розуміюся" або "я б не хотів відповідати", "я не можу виступити перед аудиторією медсестер з Ефіопії, тому що я не знаю мови, контексту і мені їм нема чого розказати".
Ну і звісно ж, тренуватися і читати.
- Ви раніше вели корпоративи. Яке ваше ставлення до такого виду творчості?
- Так, раніше я паралельно займався розважальним контентом і був ведучим. Основний заробіток ведучих на початках - це корпоративи. Заробіток в медіа не такий вже й великий, як зазвичай думають люди. Ринок перенасичений, рекламний ринок малий і медіа збиткові. Тому був період корпоративів.
Якось вів один захід у Португалії на стадіоні "Ештадіу да Луж". Це була велика компанія, вони мали багато грошей, і робили конференцію для регіонів. Було круто. Я сприймав це як експеримент. Було цікаво, як я зможу впоратися.
Але в 2014 році я більше не зміг вести корпоративи. Чисто психологічно. Дивився, як люди п'ють, як відбувається абсолютно паралельне життя, і зрозумів, що не хочу більше.
- Хто на вашу думку природжений ведучий корпоративів в Україні?
- Є геніальні ведучі, в яких це закладено внутрішньо: розважати і робити настрій. І я люблю таких людей. Наприклад, Володя Остапчук, Юра Горбунов, Коля Матросов, Анатолій Анатоліч. Це шоумени. Я ж більш інтровертна людина і напоказ уже не зможу грати. Як запрошена сторона можу бути в центрі уваги, але не бути модератором корпоративу.
- Як ви розмежовуєте роботу з особистим життям? Маєте якісь правила?
- Раніше мене з’їдало завантаження, бо не знаходилось часу на себе. Потім, коли ти розставляєш пріоритети, і розумієш, що ти живеш для себе, для своєї сім'ї - ти починаєш рухатися в правильному напрямку. Все інше це інструменти, які дають тобі можливості: свободу, саморозвиток, самореалізацію. Коли в тебе це є, то набагато легше.
Мій офіс - це телефон, автомобіль і пробки. Я все вирішую в телефонному режимі. Намагаюсь не брати ті проєкти, які з'їдають багато часу і приносять мало грошей. Краще виростити великий кавун, ніж виростити баштан пустих кавунів. Я виставляю пріоритети і розраховую свій час. Навіщо проводити стратегічні планування, сесії по 2-3 години, коли і так зрозуміло, що потрібно зробити?
В моїй роботі на "Апострофі" все вибудовано так, що я чітко знаю, коли прийти, коли що прочитати, використовуючи на каналі кожну свою хвилину максимально продуктивно. Потім я виходжу за двері "Апострофа" і переходжу в просте життя, де я не ведучий, а проста людина, яка має свої інтереси, мрії, подорожі, і мені на все це вистачає часу. Можливо, це певною мірою внутрішній тайм-менеджмент. Але мені здається, що вся справа в пріоритетах.
- Ви нещодавно доволі суттєво скинули вагу. Розкажіть про це, якщо це не секрет, звичайно...
- Так, за останній час я скинув 16 кг. Змінив харчування і спосіб мислення. Зрозумів, що одна з основних причин зайвої ваги це стреси. В мене 13 років була боротьба з зайвою вагою. Індекс маси тіла був поламаний. З'являлися проблеми зі здоров'ям. І я змінив систему харчування без використання дієт. Зменшив порцію, прибрав хліб, каші, алкоголь, додав вітамінів. Зараз їм овочі, м’ясо, рибу.
Плюс внутрішній спокій. Поруч є людина, яка мене підтримує, я підтримую її. Як на мене, в нас є постійний діалог і в цьому діалозі ми ростемо разом.
А ще багато ходжу. За день проходжу до 12 км. Вже два роки ношу кросівки з супінатором і в Греції проходив 25 км просто пішою ходою. Також приїжджаю раніше на ефір, ставлю автомобіль, обходжу весь Поділ, обходжу за фунікулером і далі через Майдан заходжу на роботу. Тобто півтори години кожного дня у мене прогулянка. Ввечері також можу пішки пройтись. Коли ти ходиш, то концентруєшся на своїх думках, і можеш по поличках розкласти певні історії.
- Які ваші основні захоплення?
- Я люблю подорожі і дуже страждав, коли були закриті кордони. Думаю, що Covid-19 дав нам можливість переосмислити наші цінності.
Також люблю кухню, люблю готувати і класно це вмію робити. Подобається середземноморська кухня, португальська.
Люблю спілкування з людьми. Навряд це можна вважати захопленням, але я отримую задоволення, коли черпаю нову інформацію від спілкування, в тому числі від своїх гостей в студії.
- Ви вже встигли кудись з’їздити після зняття жорстких обмежень?
- Так, був у Греції. Багато об'їздив в Україні. В Одесу тиждень через тиждень їздив. Ще збираюся пару країн відвідати.
Улюблена країна - це Португалія. Це була перша шенген-країна, в яку я потрапив, і закохався в неї. Для мене Лісабон - максимально зрозуміле місто, я знаю де що там розташовано, як працює інфраструктура, як думають люди. До пандемії, бувало, по три рази на рік їздив у Португалію.
- Хотіли б жити за кордоном?
- Туризм і еміграція - це різні речі. 10 років тому я б сказав, що хочу жити за кордоном. Але для цього потрібно розуміти, чим ти будеш там займатися. Якщо ти можеш самореалізуватися, побудувати якийсь бізнес і маєш стартовий капітал, то можна було б жити закордоном.
- Ви часто приходите на роботу в компанії свого товариша. Розкажіть про нього.
- Так, у мене є дві собаки: лабрадор і бішон фрізе. Лабрадор уже старенький, а бішон приїжджає на "Апостроф". Зараз літо - він у батьків. А буде сніг, то знову їздитиме зі мною. Компанійський, чистоплотний хлопчина. У нього є місце в студії. Я виховую собак контактними, впевнений, що вони ніколи не вкусять, і навіть дитина може вийняти в них з рота їжу.
- Давайте завершимо інтерв’ю порадами для молодих ведучих.
- Розвиватись і розуміти, як відбувається процес телевізійного виробництва. Як працюють всі служби доставки інформації, логістика. І потім, коли ви будете сидіти в ефірі, у вас не буде істерики від того, що вам неправильно роздрукували якийсь аркуш чи не подали води. Знаючи те, як працюють всі служби, ви зможете не думати в ефірі про ту дурню, що може щось трапитись не так. Ви будете знати, що за вами армія, і якщо щось вилетить, то вся система вас захистить.
Завжди треба розмовляти і бути в добрих стосунках абсолютно з усіма з ким ти працюєш, ніякого осуду колег і такого іншого. Все це прояв слабкої особистості, яка намагається таким чином закріпити свою статусність. Якщо ви самодостатній, то ви не будете робити цього. Бо канал, як авто, а ви лобове скло цього авто, і або на ньому будуть мухи, хрущі і сколи, або воно буде таким, через яке видно дорогу.
