Європа разом із Києвом запускає масштабний проєкт дешевого протиракетного перехоплювача Freyja, оснований на унікальному досвіді України. Про це пише Валентин Гладких, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політичний аналітик у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Україна навчилася збивати рої Shahed дешевими дронами-перехоплювачами, і це справжній прорив. Але балістичні ракети лишаються окремим, значно складнішим рівнем загрози, і липневі обстріли це показали жорстоко.
У ніч проти шостого липня Росія випустила по Україні двадцять дев'ять балістичних ракет і кілька гіперзвукових Цирконів, і жодну балістичну ціль збити не вдалося, а удар по Києву забрав понад двадцять життів. Символічно, що це сталося напередодні саміту НАТО, тож Київ вийшов до партнерів із наочним доказом того, що йому потрібна не просто протиповітряна оборона, а повноцінний протиракетний рівень. Різниця між цими двома завданнями і є ключем до розуміння того, чому переможні звіти про збиті Shahed не рятують міста від ракет.
Безпілотник і балістична ракета вимагають різної оборони
Різниця між цими загрозами принципова. Shahed летить повільно й низько та коштує недорого, тож проти нього працюють дешеві перехоплювачі й навіть кулемети, а рівень збиття сягає дев'яноста відсотків. Балістична ракета на кшталт Іскандера чи гіперзвукового Кинджала йде круто вгору й падає з величезною швидкістю, лишаючи лічені хвилини на реакцію, тому дістати її здатні фактично лише системи Patriot або франко-італійська SAMP/T.
Проблема в тому, що таких систем мало, їхні ракети коштують мільйони доларів за пуск, а виробництво не встигає за глобальним попитом. Європейська SAMP/T мала б доповнити американську, проте вона має обмежений бойовий досвід, а її ракети в Україні теж швидко закінчувалися. Виходить парадокс, адже саме проти найсмертоноснішої зброї в України найменше засобів захисту.
Липневі цифри не лишають ілюзій. Окрім шостого липня, коли не збили жодної балістичної цілі, під час попереднього масованого удару другого липня з сімдесяти чотирьох Іскандерів вдалося перехопити лише двадцять чотири. Речник Повітряних сил відверто визнав, що рівень перехоплення балістики, м'яко кажучи, низький, бо збивати такі ракети просто немає чим.
Особливо вразливі прифронтові міста, зокрема Харків, Запоріжжя й Дніпро, бо коротка відстань лишає майже без часу на попередження. За словами Зеленського, компанія Lockheed Martin випускає близько шестисот перехоплювачів Patriot на рік, тобто шістдесят на місяць, а цього критично мало на тлі російських обстрілів.
Саме тому Зеленський просить у Європи не просто ППО, а протиракетний рівень
Риторика Києва змінилася. Після кожного удару Зеленський тисне на партнерів саме щодо протиракетних засобів, нагадуючи, що обіцянки не завжди виконуються, і повторюючи, що країні потрібен відповідний оборонний пакет. Він згадує вже укладені угоди й перераховані кошти, зокрема щодо систем NASAMS, і водночас підкреслює, що йдеться не про протиповітряну оборону взагалі, а про здатність зупиняти саме балістику. Цю тему він виніс і на саміт НАТО, і на переговори з європейськими лідерами як пріоритетну, адже без сталого потоку перехоплювачів навіть наявні системи стоять без боєкомплекту.
І тут з'явилося рішення на європейському рівні. Тринадцятого липня в Парижі Україна разом із дев'ятьма країнами оголосила про коаліцію для захисту Європи від балістичних ракет, спираючись на український досвід чотирьох років війни. Мета сформульована відверто, а саме побудова спільної європейської протиракетної спроможності, доступної й придатної до масового виробництва.
Українські представники привезли до Парижа готову антибалістичну програму й зустрілися з урядовцями, радниками з безпеки та оборонними компаніями, які можуть долучитися до неї. По суті, десять держав визнали, що поодинці закрити небо від балістики вони не здатні. Ідеться не про чергову декларацію, а про спробу створити спільний промисловий проєкт із чітким військовим призначенням.
Європейська парасолька будується на українському досвіді й дешевшому перехопленні
Ядром цієї парасольки стає українська розробка. Систему назвали Freyja, і вона будується на основі перехоплювача Fire Point серії FP-7 та обіцяє бути помітно дешевшою й масштабованішою за Patriot. До неї долучаються європейські партнери, зокрема німецький виробник радарів Hensoldt, шведська Saab, німецька Diehl Defence та французькі Thales і Safran, а Зеленський підкреслив, що в кожного є своя важлива частина.
Головний внесок України тут не лише промисловий, адже вона має унікальний досвід протидії Іскандерам і Кинджалам, якого немає навіть у США. Паралельно Вашингтон пообіцяв дозволити Україні випускати перехоплювачі Patriot за ліцензією, хоча це рішення дасть плоди лише за кілька років. Тобто Європа одночасно випробовує два шляхи, дорожчий американський і дешевший український, і робить ставку саме на масовість.
Для Європи це вже не суто українська історія. Війна перетворила балістичну загрозу на континентальну проблему, а єдиний спосіб вийти з залежності від дефіцитних і дорогих Patriot полягає в тому, щоб побудувати власний, доступний протиракетний рівень.
Така парасолька захищає українські міста вже сьогодні, а європейські захищатиме завтра, і будується вона на досвіді, якого більше немає в жодного союзника. Урок простий, адже протиповітряна оборона зупиняє дешеву загрозу, але вирішальну зупиняє лише протиракетна, і Європа нарешті береться її будувати. Для Києва це ще й визнання того, що його чотирирічний досвід під ракетами став стратегічним активом для всього континенту.
