Київ намагається використати нові американські санкції для зриву графіків будівництва російської супутникової системи. Про це пише Антон Кучухідзе, співзасновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», політолог-міжнародник, у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Першого жовтня тимчасовий повірений у справах України у Вашингтоні Денис Сєнік закликав Сполучені Штати запровадити санкції проти російських компаній, залучених до створення супутникової мережі Рассвєт. Його аргумент простий, адже після розгортання система дозволить Росії атакувати українські цілі в режимі реального часу, і найчутливішим цей ефект буде взимку.
Starlink став одним із символів технологічної переваги України на початку великої війни. Російська спроба побудувати власний аналог переносить це протистояння на орбіту. Київ намагається втрутитися до того, як мережа запрацює. Часу на це залишається небагато.
Москва будує те, що Україна отримала від партнерів
Проєкт має конкретні обриси. Мережу розробляє компанія Bureau 1440, що входить до Ікс Холдингу, і йдеться про широкосмугове угруповання на низькій навколоземній орбіті з висотою близько п'ятисот кілометрів, лазерними терміналами зв'язку між апаратами та протоколом 5G для некерованих наземних мереж. Перші шістнадцять супутників вивели на орбіту в березні 2026 року, другу партію в липні, а плани передбачають двісті дев'яносто два апарати до 2027 року та дев'ятсот двадцять чотири до 2035-го.
Генеральний директор Ікс Холдингу Олексій Шелобков ще в червні заявив, що експлуатація почнеться у 2027 році. Компанія працює від 2020 року й запускала експериментальні апарати ще у 2023 та 2024 роках, тож нинішня серія стала переходом від випробувань до комерційної системи. Апарати розміщують у двох ешелонах, на похилих і полярних орбітах, що дає покриття над усією територією України.
Масштаб тут принципово різний. Угруповання Starlink налічує понад десять тисяч супутників, тож російський проєкт навіть у завершеному вигляді буде на порядок меншим. Проте для військових завдань повне глобальне покриття не потрібне. Українська розвідка ще в серпні попереджала про прискорення розгортання мережі, а наявні апарати вже забезпечують більш ніж два вікна зв'язку на добу над територією України.
Для керування далекобійними ударними дронами й передавання розвідданих у реальному часі цього достатньо, і саме тому Київ говорить про зміну правил гри. Російські розробники фактично повторили модель Ілона Маска, спершись на приватний капітал замість класичної державної космічної програми.
Запит Києва спирається на щойно ухвалений американський закон
Асиметрія в цій сфері нині працює на користь України, але не повністю. Starlink заборонений у Росії, а використання його обладнання карається штрафами, тоді як українські війська спираються на супутниковий зв'язок у щоденних операціях. Водночас географічні обмеження оператора не дозволяють Україні застосовувати цю мережу для наведення безпілотників у реальному часі вже над російською територією, і Київ окремо домагається розширення покриття.
Російська мережа від початку будується без таких політичних обмежень, бо належить державі та пов'язаному з нею приватному капіталу. Через це будь-які технічні чи політичні обмеження доведеться створювати ззовні. Розраховувати на внутрішні гальма в цьому проєкті не випадає.
Запит Києва має чітку юридичну адресу. Україна готує для адміністрації та Конгресу детальний перелік компаній і осіб, залучених до проєкту, і подає його в межах щойно підписаного закону Ліндсі Ґрема про санкції проти Росії та Ірану. Сєнік сформулював ставку прямо, сказавши, що без санкцій проти цих структур програма стане можливою для Росії.
У тому ж пакеті вимог Київ наголосив на потребі приблизно трьохсот додаткових перехоплювачів для систем Patriot до зими з огляду на те, що Росія випускає понад сто балістичних ракет на місяць, а також на посиленні заходів проти тіньового флоту. Міністерство фінансів США коментарів не дало. Логіка звернення полягає в тому, щоб застосувати новий закон до проєкту, який ще не завершено, доки санкції здатні вплинути на його графік.
Експортні обмеження радше сповільнять проєкт, ніж зупинять його
Чи здатні експортні обмеження зупинити проєкт, залежить від того, що вважати зупинкою. Низькоорбітальне угруповання тримається на радіаційно стійкій електроніці, сучасних напівпровідниках, лазерних терміналах і стабільному темпі запусків, і кожен із цих елементів чутливий до доступу на західні ринки.
Російський досвід виробництва ракет під санкціями показує, що повністю перекрити постачання критичних компонентів не вдається, проте вартість зростає, а темпи падають. Реалістичною метою є зрив графіка, за якого мережа виходить на робочий стан не у 2027 році, а помітно пізніше. Кожен рік затримки означає ще один сезон, у якому російські ударні дрони не мають постійного каналу керування над українською територією.
Саме цей часовий вимір і робить тему вартою уваги Вашингтона. Війна може завершитися або перейти у заморожений стан раніше, ніж Росія добудує угруповання, і тоді вона увійде в післявоєнний період без незалежної супутникової військової інфраструктури. Якщо ж мережа запрацює за графіком, Москва отримає власний канал управління ударними засобами, незалежний від іноземних технологій і невразливий до чужих політичних рішень.
Урок Starlink полягає в тому, що контроль над орбітальним зв'язком задає темп бойових дій на землі. Європейські держави, які нині обговорюють власні супутникові угруповання, мають читати цю історію як попередження про строки. Технологічна перевага в цій сфері тримається не на самому факті володіння мережею, а на тому, хто встигає розгорнути її першим.
