Передові підрозділи Попаснянського угруповання противника намагаюся атакувати за напрямком Миколаївка - Спірне, а також у напрямку від району на південь від Лисичанського НПЗ на Верхньокам'янку. По лінії Матроська – Біла Гора йдуть затяті позиційні бої. Також противник намагається активними діями від Лоскутівки та Вовчоярівки скувати підрозділи Сил оборони України, які обороняються на Лисичанському напрямку. Як і передбачалося, основні зусилля Попаснянського угруповання починають схилятися на захід і на південний захід від Лисичанська (вони намагаються обійти місто і вийти на кордон Золотарівка - Верхньокам'янка, ключовий для оборони всього Лисичанська район). Якщо найближчим часом не піде спроба форсувати Сіверський Донець на ділянці між Серебрянкою та Шипилівкою, то цілком можливо очікувати посилення натиску противника в районі Лисичанського НПЗ.
Читайте також: Противник хоче оточити Лисичанськ, але ЗСУ явно проти: огляд бойових дій та карта
Примітно, що на основному напрямі діють підрозділи 1-ї та 100-ї омсбр 1-го АК (по 2 посилені батальйони від кожної), як мінімум 2 БТГр з чвк "вагнер" (зведені в одну тактичну групу) і ще один батальйон " територіальних військ”.
На Херсонському напрямку послідовними контр-атаками в районі Давидів Брід і південніше противнику вдалося скоротити Інгулецький плацдарм Сил оборони України, а також зупинити просування ЗСУ по кордону Олександрівка - Правдино, хоча запеклі бої в районі Миролюбівки та Кисельівки продовжуються.
У районі Високопілля - Ольгіно, а також селища Потьомкіне, Силам оборони України вдалося досягти кількох тактичних вклинень, на що командування військ противника реагує дуже нервово. Що й зрозуміло, бо у разі "розширення та поглиблення" цих самих вклинь підрозділи противника в районі Іванівки та Архангельського можуть опинитися в дуже "цікавому" становищі (і це не про вагітність).
Швидше за все, найближчим часом противник змушений буде все-таки або залишити і Іванівку, і Архангельське, або значно посилити свою тактичну групу, що веде запеклі бої в районі Нововознесенська (це в основному підрозділи 205-й мсбр і 10-й обр СпН). За низкою ознак, командування військ противника таки вирішило вибрати другий варіант, бо відзначається перекидання, по крайнього заходу однієї БТГр 34-й мсбр з тактичного резерву цього напрям.
Також, звертає на себе увагу відверта спроба БТГр 255-го мсп противника прорватися з лівого флангу на тили групуванні ЗСУ, що наступає на Херсонському напрямку, у напрямку Шмідтово - Любомировка. Командування військ противника явно намагається таким простим способом зупинити передові підрозділи ЗСУ в районі Киселівки і змусити їх вести бойові дії з розгорнутим на північ фронтом. Враховуючи, що сюди ж противник підтягнув підрозділи 11-й дшбр та 127-й орвбр, це цілком може становити певні труднощі для українських військ, які ведуть наступальні дії на Херсонському напрямку.
На Запорізькому напрямку, зважаючи на все, кілька тактичних контр-атак підрозділів Сил оборони України, які закінчилися певним успіхом, стали, зважаючи на все, повною несподіванкою для командування військ противника. Принаймні особливо адекватною його реакцію на ці події навряд чи можна вважати...
Якщо в районі Щербаків і Малих Щербаків підрозділи 83-й мсбр противника протягом досить тривалого часу досить наполегливо намагаються стримати наступальні дії Сил оборони України і багато в чому їм це вдається, то на північ Пологів і в районі Новопокровки для підрозділів 503-го мсп, що обороняються, активні дії ЗСУ стали, зважаючи на все, якимось одкровенням...
Ще цікавіші події відбуваються на схід – у районі Керменчик – Євгенівка – Благодатне. На мою думку, особливих несподіванок для противника тут не могло бути. Особливо, враховуючи той факт, що противник тут зібрав досить потужну ударну групу з підрозділів 136 мсбр, 103 тп і 71 мсп, посилених практично всією бригадою "Кальміус" 1-го АК. Більше того, розгорнуті на цьому ж напрямі одразу кілька артилерійських ТГр зі складу 50-го сап, за ідеєю взагалі мали перешкодити будь-яким сюрпризам та несподіванкам.
І тим не менш, у командування 42-ї мсд, яка "направляла і керувала" цією шоблою (треба розуміти, з метою прориву в тил нашій тактичній групі військ, що обороняється за дирекцією Мар'їнка - Курахово), контр-наступальні дії підрозділів ЗСУ у цьому районі викликали, скажімо так, дещо запізнілу реакцію... Принаймні, їм довелося відвести ряд своїх підрозділів на південь від Вугледара і тепер, завдання прориву до Курахового для них стало ще складнішим. Враховуючи той факт, що на південь від Новосилки, спроба прорватися на північ зусиллями 291-го та 71-го мсп так само не отримала особливого розвитку, говорити про те, що противник завтра - післязавтра почне згортати нашу оборону на захід від Донецька я поки не бачу підстав..
На Харківському напрямку противник продовжує свої спроби "повернутися на ближні підступи до міста", а точніше – зняти загрозу для своїх комунікацій у районі Вовчанська – Великого Бурлука. Здійснення цього завдання, судячи з усього, командування військ противника безумовно пов'язується з проривом з півночі до дороги Харків - Старий Салтов.
На сьогоднішній день, особливого успіху йому в цьому відношенні домогтися не вдалося, але угруповання супротивника дуже старається.
Діючи силами БТГр зі складу одразу 3-х мотострілкових бригад (200-й мсбр, 25-й та 27-й мсбр), за підтримки двох "мобілізаційно-ублюдкових" батальйонів зі складу 107-го та 113-го "стрілецьких полків мобілізаційного резерву" 1-го АК, а також масованій вогневій підтримці 244-ї артилерійської бригади і зосередженої тут же окремої тактичної угруповання АА противників вдалося вийти лише на межу Байрак - Верхній Салтов, просунутися в районі обох Тишок, а також у напрямку до Дементьєвка, контр-атаки ЗСУ у районі Козачої Лопані, у свою чергу, противнику вдалося відбити.
На сьогоднішній день, найближче до Харкова противнику вдалося просунутися у напрямку на Циркуни, однак особливого успіху у вирішенні свого основного завдання - перерізати дорогу Харків - Старий Салтов добитися йому не вдалося... Ні в районі Старого Салтова, ні в районі Печеніги. Судячи з усього, підрозділи Сил оборони України відходити не збираються і продовжують створювати угруповання противника, зосередженого на південь від Вовчанська і на захід від Великого Бурлука, скажімо так, деяке складності.
Читайте також: Кремль тисне: які сили накопичила Білорусь для можливого вторгнення в Україну
