Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало підтвердженням прагнення Путіна відновити територіальну експансію. Розпочата путіним війна проти України – це виклик цивілізаційному Заходу, передусім – Європі. Росія намагається комплексно ослабити ЄС: енергетичний та продовольчий шантаж, провокування напливу біженців, сприяння міжнародному тероризму, фінансування екстремістських та радикальних угрупувань в ЄС – далеко не повний перелік гібридного інструментарію, який застосовує Кремль з метою знищення Європи.
Розпочата путіним війна змінила картину світу, спричинила турбулентні процеси в політичному, економічному, безпековому середовищах, наслідки яких важко передбачити. Путін провокує протиріччя в сучасному світі і погіршує соціально-економічну ситуацію. ЄС не може відмежуватися від таких загроз: росія безпосередньо впливає на зростання реваншистських, популістських, екстремістських настроїв в Європі, посилює невдоволення і розчарування серед європейців, що в кінці кінців може розколоти ЄС, який має реагувати на російську загрозу та вживати необхідних кроків для власного захисту.
На південному сході України, який перетворився на найбільший театр військових дій в Європі після Другої Світової війни, росія продовжує жорстокі бої. Чим довше триває ця війна, тим більше у путіна впевненості стосовно своєї безкарності і можливості і далі розв’язувати загарбницькі війни, в тому числі проти країн ЦСЄ. Триваючі бойові дії дають змогу путіну досягати двох цілей: утримувати Україну поза межами наднаціональних інституцій Заходу і напрацьовувати плацдарм для подальших гібридних, а згодом – військових загроз для Європи. В цьому полягає найбільша небезпека від неприєднання України до ЄС: в контексті геополітичного реваншу Кремля, який проявляється у вигляді загарбницької війни, Україна поза Європою та її наднаціональними інституціями автоматично перетворюється на плацдарм російського наступу на ЄС. Світу, який існував до повномасштабного вторгнення росії більше не існує, і Україна в статусі «буферної зони» між рф і Європою перетвориться на інструмент поступового знищення останньої. Якщо ж Україна буде в складі ЄС та НАТО – це стане запорукою збереження цивілізаційного Заходу та його успішного супротиву росії.
28 лютого 2022, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення рф, Україна подала заявку на вступ до ЄС, яка була підтримана Європарламентом, Єврокомісією та Європейською радою. В червні 2022 Україна отримала статус кандидата в ЄС. На той час підтримка ідеї вступу в ЄС з боку українців зросла до 91% – це найвищий показник за весь час незалежності України. Зростання проєвропейських поглядів серед українців було обумовлено російським вторгненням, яке позбавило ілюзій стосовно дійсних намірів Кремля, окупувати Україну. Це вторгнення стало шоком для європейців, які не очікували, що путін здатен на загарбницьку війну в 21 столітті, котра супроводжується масовими вбивствами та руйнуваннями населених пунктів. Відповідно, були песимістичні прогнози ЄС стосовно здатності України подолати виклики і загрози, обумовлені війною. Так, прогнозувалося, що у 2022 році падіння української економіки складе 50%, озвучувалися припущення стосовно неминучого краху банківської системи і нечуваної інфляції. На практиці, Україна подолала всі виклики: економіка скоротилася на 30%, а не на 50%, національна валюта – гривня після тимчасового падіння у 2022 році вже в 1 кварталі 2023 році зміцніла на 10% в умовах триваючої війни. Банківський сектор теж вистояв: за час війни в Україні стало лише на 4 банківські установи менше, нині продовжують функціонувати 67 таких установ, 46 з них закінчили 2022 рік з позитивним балансом. В цілому, країні вдалося втримати контроль над економічною ситуацією. Україна здивувала Європу і склала іспит на право називатися сильною і суверенною державою. В умовах повномасштабної війни Україна зберегла економіку, соціальну сферу, здійснювалися всі необхідні виплати, вдалося врятувати ключовий сегмент промисловості. Не кожна країна в Європі в умовах гіпотетичної війни з асиметрично сильним противником була б здатна до подібних викликів.
ЄС отримає безліч переваг від членства України. Вони охоплюють співробітництво у сфері енергетики, логістики, промисловості, цифрових технологій, експорту продовольства з України тощо. Спільний кордон між Україною і ЄС становить 1358 км і нараховує 33 пункти пропуску. Це відкриває широкий спектр можливостей для транскордонного співробітництва.
Пріоритетним є енергетичний напрямок: з 16 березня 2022 року Українська енергосистема синхронізувалася з європейською континентальною мережею ENTSO-N. Попри бойові дії, до жовтня 2022 року Україна продовжувала експортувати електроенергію до Польщі, Словаччини та Румунії. В березні 2023 року Україна відновила продаж електроенергії до ЄС – у разі припинення війни українська електроенергія може стати доступною для половини країн Європи.
Окремого значення набуває сільськогосподарський потенціал України. Росія прагне спричинити глобальну продовольчу кризу, яка неминуче торкнеться ЄС. Україна – один з ключових виробників продовольства, зокрема – зерна. На початку 2022 року в деяких економіках ЄС прискорення інфляції сягнуло рекордних темпів. В березні в Європі спостерігався «інфляційний шок», який був підсилений «енергетичною блокадою» з боку Кремля та блокуванням українських портів на Чорному морі. Росія завчасно прорахувала цей удар по Європі, до якого остання була абсолютно неготова. Небувалі ціни на газ призвели до скорочення промислового виробництва в ЄС, зокрема і в ФРН, яка є флагманом серед економік ЄС. Блокада експорту українського продовольства спровокувала зростання цін на продукти харчування в ЄС, вдаривши по незахищених верствах населення. Відповідно, Україна в складі ЄС стане надійним постачальником продовольства.
Також, Україна має непересічний досвід боротьби з російською пропагандою і може допомогти Європі виявляти і нівелювати інформаційні загрози з боку рф. Створення цифрового єдиного ринку між Україною і ЄС сприятиме економічному співробітництву, яке стане пріоритетною метою для ЄС після закінчення війни. Наразі головною ціллю для Заходу має бути інтеграція України у свій цивілізаційний простір і локалізація російської загрози у її власних кордонах.
Багаторічний страх перед росією і небажання приймати Україну в НАТО і ЄС, щоб не провокувати путіна обумовив протилежну реакцію і зіграв злий жарт з Європою. Відмова надання ПДЧ для України під час саміту НАТО у Бухаресті стала відправною точкою для циклу загарбницьких війн путіна, які він розпочав вторгненням в Грузію у 2008 році та окупацією українського Криму в 2014 року. Нерішучість Заходу на ці кричущі акти агресії в Європі підбадьорила путіна на повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році. Нині його мета – створити потужну антизахідну коаліцію і зрештою – налаштувати весь Глобальний Південь проти Глобальної Півночі. Стосовно ЄС росія застосовує вищеперерахований перелік гібридних загроз, які мають передусім ослабити та розколоти це наднаціональне об’єднання.
Якщо росія дійсно спровокує розкол в ЄС, неминучим буде ослаблення НАТО, втрата ним обороноздатності, що у середньостроковій перспективі загрожує вторгненням військ рф в країни Балтії та Польщу. На відміну від Європи, путін не рахується з демографічними та економічними втратами і готовий продовжувати війну роками, його мрія – побачити російську армію біля Ла-Маншу. У 2021 році ніхто не вірив в можливість розв’язання росією повномасштабної війни. Якщо Україну максимально швидко не прийняти в ЄС і НАТО – російські танки будуть їздити по європейських містах. Процедура вступу до ЄС та НАТО має бути адаптована з огляду на поточну російську загрозу, якої Захід не знав за весь час нової історії. Переміщення України у його цивілізаційний простір створить потужний форпост захисту від рф і слугуватиме чинником збереження єдності Європи.
