Ситуація на кордоні з Росією починаючи з 2014 року завжди викликала великі побоювання з боку України. Достатньо регулярно (як мінімум двічі на рік) Росія проводила масштабні навчання з розгортанням нових частин та з'єднань або на адміністративному кордоні з Кримом або на харківському чи білгородському напрямках, а найчастіше одночасно на двох ще й із залученням окупаційних формувань ОРДЛО. Але восени 2021 року на це звернула увагу американська адміністрація, а потім як західні, так і вітчизняні ЗМІ. У статтях в авторитетних виданнях з посиланням на різні неофіційні джерела як у США, так і в Україні почали з'являтися плани майбутнього вторгнення Росії в Україну. Як правило, всі стрілочки наступу упираються в Дніпро як єдину серйозну перешкоду. Ще одним обов'язковим елементом є висадка морського десанту у районі Маріуполя та Одеси.
Наскільки реально спробуємо розібратися.
Читайте також: Путін готовий напасти на Україну, але велика війна зараз не вигідна Росії
Десант із моря
Отже, перш за все цілі такого десанту. Як не дивно, але з військової точки зору обидва варіанти є досить перспективними. Так, Маріуполь - це одночасно і порт та аеродром, швидке захоплення яких дозволило б досить швидко накопичувати як морським, так і повітряним шляхом сили та засоби для розвитку наступу далі – хоч у напрямку Волновахи, хоч у напрямку Бердянська.
Висадка десанту в районі Одеси дозволяла б вирішити російському військовому командуванню одразу кілька стратегічних завдань, основне з яких організація коридору в Придністров'ї, де вже розміщені російські частини.
Другий момент – чи є для цього росіяни необхідні сили та засоби для організації таких десантів. І це чітко продемонстрували події квітня 2021 року, коли 15 кораблів Каспійської флотилії, включаючи три артилерійські та вісім десантних катерів, а також судна забезпечення здійснили перехід у Чорне море, при цьому конвой подолав 13 шлюзів, пройшов понад 100 кілометрів Волго-Дон міста Волгоград, Калач-на-Дону, Волгодонськ, Семикаракорськ та через Азовське море та міст вийшли у Чорне море. Синхронно до Єйська, який відокремлює від Маріуполя всього близько 40 морських миль, було перекинуто батальйон морської піхоти ЗС РФ. Усе це дозволяє говорити, що реальні плани висадки морського десанту на азовське узбережжя у противника існує.
Мало того, тут ще може додатись і інший фактор – російсько-терористичні формування на окупованій частині Донецької області свого часу (2015 – 2016 рр.) докладали зусиль для створення власного флоту. Щоправда, тоді все обмежилося конфіскацією кількох рибальських катерів, озброєння їхніми кулеметами та висадження на камеру пропагандистських російських каналів десанту з кількох десятків "морських піхотинців" "9-ї бригади морської піхоти армії ДНР".
Таким чином, якщо Росія вирішить діяти гібридним способом, такі потуги можуть виявитися прикриттям для участі росіян у війні - адже вивісити прапор "Новоросії" на катерах Каспійської флотилії - справа кількох хвилин.
Дещо складніше ситуації з висадкою морського десанту на чорноморському узбережжі - якщо Азовське море неглибоке і берег практично скрізь придатний для висадки десанту, то тут висадка обмежена кількома місцями на узбережжі.
Тим більше, що на відміну від того ж маріупольського спрямування, де можлива взаємодія з наземними частинами з бронетехнікою (під маркою "армії ДНР") і тому можна обмежитися лише висадкою особового складу, то під умовною Одесою росіянам треба організовувати повноцінну морську операцію із забезпеченням та іншими складнощами. А такого досвіду російські адмірали просто не мають – ніколи в бойових умовах висаджувати великі маси військ росіянам не доводилося. Єдиний відомий автору випадок – це Абхазія 1992-1993 роки, проте тут був ніякого впливу з боку противника і це були полігонні умови.
Читай також: Якщо РФ збирається розширюватися, то за законами фізики вона просто лусне
Можлива відповідь України
Що може протиставити Україна. Дуже й дуже обмежено. Реальною небезпекою для десантних суден міг би бути наземний протикорабельний комплекс "Нептун", проте станом на осінь 2021 його на бойовому чергуванні немає.
Тому вся берегова протидесантна оборона України нині базується на двох "китах" - мінних загородженнях та артилерії. За період, починаючи з 2014 року, ЗСУ виставило просто величезну кількість протидесантних мін ПДМ-1М, яких виявилося досить багато на наших складах. Міна цікава тим, що термін бойової роботи міни після встановлення не обмежений, самоліквідатора немає.
Другий момент - постійні навчання з відпрацювання поразки надводних цілей як артилерією, що бускується 152-мм, так і реактивною артилерією (причому всього асортименту включаючи важкі 300-мм РСЗВ "Смерч" з новими ракетами "Вільха"). Для більш оперативного використання у складі ВМСУ навіть створено окрему артилерійську бригаду та бригаду реактивної артилерії, куди з Сухопутних військ передано як 152-мм гармати, так і 220-мм установки БМ-27 "Ураган".
Загалом таке комплексне використання засобів ураження цілком може завдати серйозних втрат десантним караванам. Інша річ, що противник, очевидно, матиме перевагу в повітрі, а значить може усунути загрози ударами з повітря. Цю проблему зважаючи на все намагаються вирішувати шляхом надання артилеристам засобів ППО, але їхня кількість у нас обмежена і абсолютно незрозуміла наскільки це буде ефективно в умовах великої війни та застосування противником буквально всього арсеналу.
Ще однією проблемою є невеликі відстані та вкрай обмежений час реакції. В останні пару років ведуться роботи з розгортання на узбережжі мережі спостереження та виявлення з датчиків та РЛС, але наскільки цей процес завершено судити з відкритого друку складно.
Навряд чи варто розраховувати на активну протидію з боку нашої авіації (через майже повну відсутність бойової складової біля морської) та флоту. Хоча, наприклад, "Гюрзи" з Бердянська можуть стати неприємним сюрпризом для росіян, та й морські прикордонники, як показали події 2014 – 2015 років, дуже "міцний горішок" і теж можуть чинити серйозний опір противнику.
Загалом і в цілому якщо говорити про можливості для Росії щодо висадки морських десантів на наше узбережжя, то очевидно, що вони є. А от наскільки зможуть збройні сили протидіяти їм питання відкрите і залежатиме виключно від ініціативи командирів середньої ланки, які безпосередньо відповідають за цей напрямок оборони, а можливості (хоч і вкрай обмежені) таки є.
Читайте також: Відкрита війна РФ проти України: чотири аспекти того, чому це страшна примара
