Закон про олігархів

Викривлене уявлення про олігархів: про що насправді проект закону від Зеленського

04 червня 2021 | 11:23

Олігархія та олігархи є звичайним явищем для економік на різних стадіях розвитку. Проте, сильні та самодостатні інституції в розвинутих країнах заважають їм встановлювати монопольне становище та «знімати ренту» з соціального блага та національного багатства. До того ж, у розвинутих країнах потужні фінансово-промислові групи (ФПГ) та пов’язані з ними олігархи концентруються сфері новацій і технологій – як тут не згадати кейси США та Південної Кореї. Відповідно, правильна культура «поводження» з олігархами приносить взаємовигідну користь для усіх можливих стейкхолдерів. І тут вже не стоїть питання «країна працює на олігархів, чи олігархи працюють на країну».

В Україні ж термін «олігархія» набув особливо негативного відтінку: те що можна «атрибувати» до українських олігархів, невластиве жодній європейській країні. В українському кейсі пікантності додає і те, що перетин ключових інтересів відбувається в енергетичному секторі, що за нинішнього розвитку країни є вкрай важливим для населення, бізнесу та розвитку країни загалом.

Тому на прес-конференції за підсумками двох років свого перебування на посаді Президента України, Володимир Зеленський анонсував розробку закону про боротьбу з олігархами та побудову країни без олігархів та корупції.

Заява досить смілива. Адже, високопосадовці завжди намагалися домовитися і балансувати між інтересами олігархів та інтересами населення. Проте, Проект Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) розчарував прихильників «рівних правил гри» та справедливості.

Справа в тому, що акцент у проекті закону поставлений на політичну діяльність ФПГ та засоби масової інформації, які сприяють поширенню цієї діяльності, а не на основні «джерела» їх збагачення. Вплив олігархів на політичних діячів чи партії та утримання медіа є наслідком їх економічної діяльності – монопольного становища на ринку, уникнення від сплати податків, отримання пільг та безстрокових кредитів, «дешевого користування» ключовими державними активами тощо. Перелічені аспекти економічного впливу так і залишилися поза увагою.

Аналіз законопроекту демонструє наступні його недоліки:

  • Відсутність чітких критеріїв віднесення особи до статусу «олігарха». Питання в першу чергу викликає відсутність методології (чи уточнюючих посилань на неї) розрахунку параметрів олігарха – вони не мають братись зі стелі, а мають базуватись на певних коефіцієнтах та співвідношеннях розрахунку багатства, часток бізнесу та монополій, фінансування політичних проектів тощо. Також, мають бути розроблені і юридичні аспекти щодо встановлення кінцевих бенефіціарів медіа, бізнесу та партій. Поки ж, список олігархів може варіювати і доходити до 300 і більше осіб. Основний же фокус буде «губитися». Також може виявитися, що олігархів у нас не має зовсім – всі активи будуть переоформлені на посередників, а капітали виведені та сховані в офшорах.
  • Законопроект не регулює особливості економічної діяльності таких осіб, хоч це має бути основним важелем впливу на забезпечення рівних умов для всіх учасників бізнес-середовища та боротьби з монополіями і привілеями окремим учасникам ринку.
  • Фасадність та декларативність. Тут необхідно розглянути два аспекти: 1) необхідність справедливого перерозподілу національного багатства; 2) вимоги зарубіжних партнерів і МВФ, які наполягають на встановленні загальних правил гри для великого бізнесу і обмеження його впливу на політичні процеси. З першим пунктом у нас є проблеми, і закон напряму «проблеми фінансових потоків» не вирішує. Зрушення можливі в частині створення законодавчого фасаду щодо другого аспекту, але на фундаментальні зміни поки розраховувати не доводиться.
  • Відсутні та непрописані інструменти впливу (заохочення та покарання) на олігархів, не уточнена відповідальність за впровадження «протиолігархічних» заходів: чи це мають бути конкретні особи чи інституції тощо. Проте, якби існуючі інституції виконували б свої функції, то і не було б потреби в цьому законопроекті.

Виходячи з вищесказаного, даний законопроект є спробою:

  • показати зовнішнім інвесторам, що влада намагається робити кроки для боротьби з олігархами, адже це є вимогою МВФ, черговий транш від якого очікують отримати в цьому році;
  • змінити розміщення сил в медіапросторі;
  • підняти рейтинги провладної партії;
  • послабити впливові політичні партії.

Можна сказати, що цей законопроект, у разі прийняття, допоможе лише знизити «градус» політики в медіа. На швидкий і значний інший ефект по інших питаннях розраховувати не варто. До того ж, вирахувати економічний результат – складно за відсутності чіткої методології. Брати його зі стелі також не слід, як це у нас вже траплялось багато разів.

Видно, що Президент Володимир Зеленський хоче і намагається виправити ситуацію, але тут тільки закону мало. Для ефективного перерозподілу національного багатства необхідні інститути, які формуються роками, і які також можуть впливати на якість імплементації та виконання цього та ряду інших законів – ніхто не зможе гарантувати, що він буде працювати за існуючих інституцій, які і далі продовжуватимуть працювати на користь ФПГ. Тому, питання боротьби з олігархами та надмірного збагачення окремих груп людей потрібно вирішувати впроваджуючи якісні реформи в державних інституціях, зокрема, в Антимонопольному комітеті України, судових та силових органах влади. А створювати щось «нове» замість того, щоб довести щось до ладу з попереднього – це, на жаль, не дасть необхідного ефекту.

У свою чергу, просування окремих законів, які будуть прийматися депутатами-представниками ФПГ, і написаних під конкретну групу людей, які є незручними для органів влади не вирішить основного питання – побудови здорового конкурентного середовища для забезпечення рівних можливостей для всіх громадян країни. Без цього місце олігархів займуть нові люди, які будуть діяти за тою ж схемою, уникаючи обмежень з боку влади у вигляді новостворених законів.

Відповідно, можливо треба не боротися з олігархами в прямому сенсі, а посилити інституції та навчити «осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті» працювати на благо країни в широкому сенсі цього слова. Тоді можна буде розраховувати на кращий економічний розвиток та справедливий розподіл національного багатства.

Мариуполь отметил седьмую годовщину освобождения от террористов (фото, видео)
13 червня 2021
Украинская модель при странных обстоятельствах погибла в Турции
13 червня 2021
Под Киевом Mersedes врезался в авто, которое пропускало пешеходов (фото, видео)
13 червня 2021
В Киеве сообщили о заминировании торгово-развлекательного центра
13 червня 2021
В Киеве спасатели достали из озера тело женщины
13 червня 2021
Отказала автоматика: на Николаевщине людей чуть не покалечил аттракцион (видео)
13 червня 2021
На трассе возле Херсона полицейский устроил стрельбу (фото)
13 червня 2021
На Прикарпатье в Черемоше утонул 12-летний мальчик
13 червня 2021