Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег,
член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
Громадянство, вік від 35 років та проживання на території країни не менше 14 років – це необхідно для кандидата у президенти США. Вже сьогодні зрозуміло, що хоч там і реально діє близько 40 національних партій, основна боротьба на виборах голови Білого дому у 2024 році розгориться, традиційно, між двома ключовими – Демократичною та Республіканською.
Чинний президент-демократ Джозеф Байден (80 років) нібито збирає команду і може оголосити про свою участь у виборах уже у квітні цього року. А може й не оголосити, гадають американські експерти. Тоді, припускають аналітики, фаворитом від ДП цілком може стати чинний губернатор штату Каліфорнія Гевін Ньюсом (55 років).
Колишній президент-республіканець Дональд Трамп (76 років) вже по-повному розпочав свій передвиборчий рух. Але оскільки одного бажання кандидата мало, бо висувається він не за власним бажанням, а в ході партійних праймеріз, Трампа можуть цього разу і не висунути. Причина суттєва – переорієнтація більшості республіканців (крім, ясна річ, радикалів та ідейних «трампістів») на раціональніших та адекватніших осіб. Тому в травні офіційно про свою участь у виборах від Республіканської партії може оголосити майбутній фаворит перегонів - губернатор Флориди Рон Десантіс (44 роки). До речі, Десантіс – одноліток президента України Володимира Зеленського.
Що кажуть американські аналітики про передвиборний клімат у США? Україна продовжує бути такою ж актуальною для американського суспільства? Наскільки голосно під час кампанії у США звучатиме тема України?
Не можу сказати, що українське питання буде у нас ключовим під час кампанії, але воно точно буде дуже важливим. Одним із найважливіших. На це є чотири причини.
Перший чинник – ідеологія. У нас зараз такі країни, як рф, Іран та подібні сприймаються як зло, яке колонізує, не несе нічого доброго. Для США ця війна – це не просто війна. Вона – екзистенційна. Для республіканців та демократів це не просто війна в Україні, не просто конфлікт із росією. Це війна між тим, що далі домінуватиме у світі – вільна демократія чи збочена диктатура.
Друга – обидві партії захочуть відстоювати свої позиції та критикувати опонента, скажімо так, користуючись темою України. Республіканці критикуватимуть демократів і казатимуть, що, мовляв, не можна допустити, щоб спочатку виділяти більше 100 мільярдів доларів на допомогу Україні, а потім раптом піти з «розбитим обличчям» у той час, як брутальна, звіряча та тупа рф доб'ється якогось контролю або якоїсь своєї «перемоги». Очевидно, звучатиме в цьому контексті і те, що другого провалу після Афганістану США просто не можуть дозволити.
У нас республіканці, скажу як є, звинувачують адміністрацію Байдена за провал в Афганістані. Тож ніхто не захоче, щоб щось подібне сталося ще раз у ситуації з Україною. Пригадуватимуть демократам, можливо, і якісь речі, пов'язані з діяльністю структур Сороса в Європі, якісь ситуації того часу, коли Джозеф Байден був віце-президентом тощо.
Хтось із радикальних кандидатів, очевидно, говоритиме про те, що США не повинні настільки щільно брати участь у цьому. Мовляв, треба думати більше про внутрішні справи США, а не включатись у конфлікт за межами країни, та ще й у конфлікт із рф. Радикальні політичні крила, наприклад, і зараз упевнені, що США неправильно роблять, що витрачають такі величезні кошти, допомагаючи Україні. Такі погляди також звучатимуть.
Третій чинник випливає із другого. Він безпосередньо пов'язаний із нашою економікою. Йдеться конкретно про наш бюджет, його витрати на допомогу Україні, зокрема. Тут теж по цій темі можуть висловлюватись різні думки, торкаючись вже цього суто фінансового аспекту.
І четвертий чинник – наше суспільство. Воно, як я неодноразово говорив, дуже збентежене цією темою. Українці для США – борці за свободу та приклад для всіх. Такої підтримки України від народу Америки я ще не бачив ніколи і навіть не міг собі такого уявити. Тому, якщо кандидати хочуть розбудити суто емоції американців, то частиною їхньої політичної передвиборчої платформи має бути питання України.
Багато хто в Україні хвилюється, що республіканці, отримавши реальну силу, змінить свій підхід до питання підтримки Києва. Скажу так: усі наші політики дуже залежать від думки американських виборців. А народ США сьогодні – дуже проукраїнський. Тому якщо і є якісь ризики, але вони точно мінімальні. Можуть бути якісь перевірки надання коштів, якісь моніторинги військової допомоги. Це нормально. Але, на мою думку, республіканці навіть більше підтримуватимуть Україну, оскільки військова тематика в США завжди була ключовою саме для республіканців.
Якщо Україна буде успішною, процвітатиме, то це буде найбільший удар по моделі рф. Захід це чудово знає. Росія все робитиме, щоб у України не вийшло. Але, як у нас кажуть люди, що відбулися: «Найкраща помста – це досягти успіху!».
