Автор матеріалу – Юрій Ванетик, адвокат,
член Ради директорів міжнародної
правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
Як пишуть ЗМІ, навіть у німецькому Бундестазі продовжується критика канцлера Олафа Шольца за відмову оперативно підтримати передачу Києву танків Leopard. Окремі депутати з оборонного Комітету парламенту Німеччини зазначають, що така позиція не лише їм незрозуміла, а й недалекоглядна. Є припущення, що Шольцу заважають зробити вибір на користь України його радники, які наполегливо пропонують блокувати подібні ініціативи.
Невже окремі європейські лідери не наважуються передати Україні бойові танки, бо бояться «жорсткої реакції» з боку росії? Як тоді з невизначеністю в цьому питанні корелюються слова того ж таки Шольца, мовляв, «путін, очевидно, побоюється, що іскра демократії може полетіти до росії» і треба робити все можливе, щоб Україна не програла у цій екзистенційній війні минулого з майбутнім? Чи можуть США підштовхнути Європу бути рішучішою в таких питаннях?
У США бачать ситуацію в такий спосіб. Так, Європа сповідує базові цінності – демократію, права людини, верховенство права. У Європі підтримуються всі ті речі, які є важливими для громадянського суспільства. Проблема, на наш погляд, у Європи полягає в тому, що вони за своєю природою – пацифісти. Вони – Welfare states. Навіть демократи в нас вважають, що європейці надто «ліві». Що європейські держави дають людям так багато підтримки та допомоги, що це не стимулює економічного зростання та підприємництва. На базі цього погляду ми вважаємо, що в Європі говорять правильні речі, але не поспішають щось робити через погану координацію, пацифізм і бюрократію. Є в Європі країни, де можна по суті нічого не робити: приїхати, отримувати допомогу, жити може і не дуже багато, але комфортно. Часто вбивається великими податками маленький бізнес, тому дуже тяжко з чимось стартувати. Великі податки – велика бюрократія.
У нас не сподіваються на Європу, Німеччину. Хоча Німеччина – хребет Європейського Союзу. Тому що, як у нас багато хто вважає, вони начебто соромляться всього, ніби бояться всього і їх рішення від цього неповноцінні та нескоординовані. Мовляв, хочуть якнайкраще, а самі сидять на «глядацьких сидіннях», не бажаючи йти і до кінця робити те, що справді потрібно. Ось такий погляд у США на це питання.
Я думаю, що цей погляд пояснює багато речей, які ми сьогодні бачимо. Позиції не завжди скоординовані. Часто звучить одне, а на практиці виходить дещо інше або набагато менше від того, про що йшлося. Їхнє серце, можливо, в правильному місці, але їх дух у багатьох речах просто відсутній.
Вважаю, що США, безумовно, здатні підштовхнути Європу в цьому питанні. Але, чи є для такого поштовху США бажання, чи є важливість і в пріоритеті така тактика? По суті, США все демонструють на своєму прикладі. Знаєте, як у нас кажуть, що "якщо економіка Америки чхнула - весь світ отримав застуду". Таку аналогію у нас не рідко почуєш.
У цій ситуації я не чув ніде, що у нас у пріоритеті така постановка питання – підштовхувати Європу. Ми ж останнім часом дуже погано будуємо коаліцію. У Клінтона із цим було краще, але останні адміністрації це робили погано. Вони не займалися цим.
Демократи це роблять краще тому, що у них цінності ближчі до європейських: клімат, екологія тощо. Вони дивляться більше з погляду соціальних вимог і ці вимоги людей ближчі до того, що є актуальним для громадян Європи.
Республіканці ж – протекціоністи. Вони, як відомо, не надто хочуть влазити в конфлікти інших країн. Вони хочуть будувати військовий комплекс, щоб захищати США, а не інших. Навіть наш колишній президент, який досить незвичайний багато в чому, підтримував такі кроки не з якоїсь глибинної точки зору, а як бізнесмен, мовляв, «Америка завжди і скрізь – перша і не потрібно підтримувати якісь там незрозумілі конфлікти» і так далі.
Не впевнений, що США підштовхуватимуть Німеччину чи якісь інші країни Європи оперативніше вирішувати питання допомоги Україні. Думаю, що Америка стоять на своїх позиціях, а Європа й надалі говоритиме, що, мовляв, «не треба вбивати, потрібні якнайшвидші мирні варіанти закінчення всього цього» тощо. Не впевнений, що швидко буде сильна підтримка, яка є критично важливою для України.
З наших джерел я чую, що ось-ось станеться посилення війни в Україні. Що Росія планує наступати у лютому-березні. Що, можливо, будуть спроби вкотре піти на Київ і так далі. У нас про це говорять на різних рівнях. Не публічно це звучить, але про це говорять і це прогнозують наші політики, які мають багато своїх джерел інформації. У моїх розмовах з ними таке просочується. У США очікують, що скоро війна розгорнеться набагато інтенсивніше і без тієї підтримки, про яку йдеться, Україні буде набагато важче.
Я не думаю, що сьогодні мета США – підштовхувати Європу. У нас про таке не пишуть і не говорять, а навпаки – багато хто критикує Європу за її нерішучість. США продовжать допомагати Україні, а Європа нехай бере з нас приклад!
