Головним пріоритетом Кремля на зовнішній арені сьогодні є прагнення різко загальмувати чи сповільнити постачання зброї та військової техніки в Україну. У контексті повномасштабної війни, розв'язаної Кремлем проти України, це стає фактично вирішальним чинником її кінцевих результатів. Чому – пояснювати не треба. Так, російські ударні угруповання ще гарцюють і прагнуть замкнути кільце оточення навколо Сєверодонецька та Лисичанська. Запорізьке угруповання все ще прагне пробитися до околиць Запоріжжя, а російські генерали вже малюють стрілочки проривів до Одеси та Придністров'я. Але вже всім зрозуміло, що другий етап так званої "спеціальної військової операції в Україні", безславно про**ано Кремлем.
Читайте також: Путін з методичками 1939 року, або Сенс ідеології жебрацького рашизму
Тепер, на весь свій зріст перед ним замаячив наступний - третій етап (фаза) цієї "операції", який за своїми цілями та завданнями, буде разюче відрізнятись від усього того, що заявлялося Кремлем 24 лютого, у момент початку "походу денацифікаторів".
У чому полягає його головний сенс?
А полягає він у прагненні уникнути військової поразки в Україні і як наслідок – зберегти систему правління тісної групи товаришів напівчекістів-напівбандитів у самій РФ. Бо інакше, "переформатування" самої Росії, тобто падіння нинішнього режиму, що править у ній, стане для цивілізованого світу виключно питанням часу та техніки.
Але як цього добитися, якщо на сьогоднішній день військово-політичне керівництво України, підтримане цивілізованим світом, явно не згідно "зупинитися"?
Все правильно, є лише два шляхи:
- Досягти таки військового розгрому України в реальності.
- Створити таку ілюзію.
Для того, щоб реалізувати перший варіант, Кремлю необхідно, образно кажучи, багато плоті та багато заліза. Причому стільки, щоб зуміти завалити ними Україну або до того, як у неї накопичиться критична маса західного озброєння та військової техніки, або ж ще більші обсяги, щоб і західне озброєння, і військова техніка не впоралися б з такою масою. Зрозуміло, що без мобілізації цього не досягнути.
По-іншому, особливо в умовах "стискаючих" (насамперед у технологічному відношенні) санкцій, враховуючи тимчасовий фактор, Кремлю не виграти. Це єдина "методологія", яка в нього поки що ТЕОРЕТИЧНО залишається.
Але, як завжди, є нюанс.
Сучасне російське суспільство, особливо після "огрядних років нафтового скиртування", - це не залякано-мобілізаційні сталінські стада, яких можна було, образно кажучи, одним розчерком пера, посилати на "совєтизацію" хоч Фінляндії, хоч Марса.
Нагадаємо, хто забув, що навіть затероризоване сталінське суспільство в 1941-му році геть-чисто відмовилося воювати за сталінські ідеї, обламавши його з "рішучим, запеклим походом" до Європи (саме цим пояснюється найстрашніший розгром циклопічної РККА, вермахтом, який поступався їй практично у всьому ). Чого вже в такому разі, СЬОГОДНІ хотіти від сучасних росіян, які звикли лакати літрами пиво на дивані перед телевізором і розбещені шопінгами в "західно-упадницьких" супермаркетах...?
Терпіти поневіряння та страждання, гинути десь у ярах під Попасною чи в Чорнобаївці, заради міфічного протистояння злобній НАТ-і вони явно не захочуть і не будуть. НКВС, Берія та інші СМЕРШі тут явно вже не спрацюють. Яка тут мобілізація? "Вставай, країна величезна" - тут явно не вийде... Вона може і "встане", але тільки з того приводу, який не сподобається ні Кремлю, ні його генеральному штабу.
Тому РЕАЛЬНА перемога в Україні Кремлю не світить.
Залишається, другий варіант - створити ілюзію перемоги в Україні і вдало впарити її натовпам худоби, що відгодовується.
І, як це не парадоксально, на сьогоднішній день, це більш реальний варіант для Кремля, ніж продовження ударів власною головою об українську рейку...
Читайте також: Втрати та психоз командування ЗС РФ: окупанти відчули подих пекла
Що для цього потрібно Кремлю?
Усього три вихідні позиції:
1. Згода військово-політичного керівництва України на "фіксацію нинішнього стану сторін". Цього можна досягти лише комплексним підходом - локальним погромом ЗСУ на якомусь операційному напрямку з великою кількістю їх втрат і одночасним нівелюванням (зривом/уповільненням) західної допомоги (бажано всіх типів - починаючи з макроекономічної, фінансової, закінчуючи військово-технічною). Лише в такому разі ВПК України можна буде переконати в безпереспективності продовження "рубілова".
2. Потужний інформаційно-ідеологічний апарат, за допомогою якого можна буде переконати підлеглі натовпи народо-населення у тому, що "... ми безперечно перемогли НАТ-у в Україні". Тут, як би, проблем немає... Апарат такий є і вже "розім'яв" мізки росіянам під цю справу досить успішно...
3. Створити умови, за яких ні Україна, ні Захід не захочуть і не зможуть у найближчому майбутньому відновити активні військові дії або якимось іншим способом (наприклад, різким посиленням санкцій) продовжити звільнення захоплених територій. Іншими словами, окуповане треба буде освоїти та зміцнити, як у військовому, так і у політичному відношенні. Тобто за фактом поширити проект "народних республік" (можна навіть у дещо видозміненому вигляді) на так звані "нові території" (до речі, цей термін ВЖЕ практично офіційно вживається в РФ по відношенню до окупованих територій України). Для цього Кремлю необхідно буде ПОЛІТИЧНО оформити свій контроль над окупованими територіями та перейти в режим "мирного врегулювання" (це для зняття чи послаблення санкцій).
Все це разом узяте, швидше за все, для нинішнього Кремля архіскладне і практично неможливе завдання... Просто тому, що це все ІМПРОВІЗАЦІЯ по ходу справи.
Кремль спочатку провалив стратегічне планування і тепер пожинає плоди. Дідусі, що заправляють нині в Росії, з "політбюро", відомого у світі під назвою Рада безпеки, не ті особи, які здатні до ефективних дій в умовах геополітичного форс-мажору.
Нагадаємо, що будь-яке планування починається з оцінки обстановки... А дідусі від цього процесу, явно відлучені.
Найяскравішим, опуклим і яскравим доказом цього є той факт, що ЗСУ абсолютно не громяться і не розсипаються... А це, на хвильку, ГОЛОВНА УМОВА всіх їхніх розрахунків та "аналізів" щодо "війни з НАТО".
Читайте також: Результат цієї війни вирішений наперед: залишилося підготувати атаку і послати ворога в нокаут
