Тема переговорів між Україною та кремлем останніми днями очікувано набула актуальності. Такому загостренню передувала низка важливих заяв російських чиновників найвищого рівня, у тому числі самого путіна про готовність росії до переговорів.
Навіщо їм переговори?
Для того, щоб дійти розуміння що саме відбувається, для початку пригадаємо декілька таких заяв:
8 листопада - заступник глави МЗС росії Андрій Руденко публічно висловився, що у рф нема жодних вимог для початку переговорів із Києвом. Російське пропагандистське агентство "РИА Новости" наводить слова Руденка:
"З нашого боку немає попередніх умов ніяких, крім головної умови - щоб Україна проявила добру волю".
Що має на увазі Руденко під виразом "добра воля" зрозуміти нескладно. Україна мабуть має капітулювати на умовах росії і перейти у повне її розпорядження.
9 листопада – прес-секретар МЗС рф Марія Захарова також вслід за Руденком повторює, що росіяни готові вести переговори з Україною:
"Ми, як і раніше, відкриті до переговорів. Ми ніколи від них не відмовлялися. Ми готові їх вести, зрозуміло, з урахуванням тих реалій, які складаються на поточний момент".
Що стосується "реалій", про які згадує Захарова, то путін уже давно поінформував нас що це означає. На його "глибоке переконання" під час переговорів з Україною абсолютно недоцільно обговорювати статус окупованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
У всій цій нісенітниці є одне раціональне зерно, і полягає воно у тому, що росії переговори необхідні більше ніж будь коли. Звісно, що самі по собі переговори – повний блеф. Адже ми вже не раз були свідками того, що жодні домовленості з кремлем нічого не вартують. Однак росія критично потребує паузи, щоб акумулювати ресурс і повторно розпочати повномасштабне вторгнення.
Реалії складаються доволі прагматично. У путіна не залишилося військових сил для великої атаки: російська армія відступила з Харківської та частини Херсонської області, не може створити резерв на Донбасі. Кращі військові кадри ЗС рф уже знищені, росія змушена розконсервовувати архаїчні радянські танки і закуповувати дешеві іранські дрони.
Ідея захоплення України була ключовою зовнішньополітичною ціллю путіна: заради неї він вже вбив на фронті 75 тисяч російських військовослужбовців, і попри це не досяг жодної з поставлених на початку війни цілей.
Читайте також: В сталінському стилі: готуючи теракт на Каховській ГЕС, росія вивозить місцевих до Сибіру
Для військових аналітиків провідних країн світу було неймовірним відкриттям, що російська армія воює архаїчними методами часів Другої Світової війни, її командування свідомо йде на величезні людські втрати заради досягнення навіть вторинних цілей. За таких умов військовий ресурс у росії швидко виснажується.
Окрім того, очевидними стали серйозні прорахунки російського політичного та військового керівництва: відсутність чітко викладеної політичної мети кампанії, помилки в оцінці боєздатності ЗСУ, стійкості політичного керівництва України, рішучості Заходу об'єднатися в підтримці Києва, готовності російської економіки, суспільства та, нарешті, збройних сил до вторгнення.
Навіщо путіну "тактична пауза"?
Чи розібрався у всьому цьому путін – велика загадка. Його публічна риторика не дає змоги зрозуміти правильність його висновків. Проте, він переконався, що необхідність переговорів – єдине, що може врятувати його від катастрофи. Тому путін намагається створити видимість мирного налаштування. Наразі йому конче необхідна "тактична пауза", яка надасть можливість перегрупувати війська і повторно вторгнутися в Україну.
З жовтня російська армія активізувала ракетні удари по об’єктах критичної інфраструктури України. Окрім намагання деморалізувати українців та позбавити їх тепла, електроенергії та водопостачання, росія, шляхом терору, хоче примусово схилити Україну до переговорів.
Читайте також: Ядерне фіаско: чому путін боягузливо позадкував
В цьому контексті слід ще раз наголосити на головному – путін не відмовиться від територіальної експансії в Україні. Навіть більше: Київ залишається його основною метою, і звичайно ж він нізащо не поступиться окупованими в Україні територіями.
росія намагається виграти час. Їй конче необхідно мінімум півроку задля поповнення війська одним мільйоном осіб і вже цим величезним ресурсом напасти на Україну.
З огляду на спланований розвиток подій, росія чимдуж посилює свою присутність у фактично анексованій Білорусі. Власне кажучи російські війська – демонстрація гарантії повної залежності Мінська від москви.
Російська армія на території Білорусі – це постійне нагадування Лукашенку, що він де-факто васал путіна, який добровільно віддав свою країну за ефемерну ілюзію влади. Між тим, Лукашенко втягнув свою державу у війну проти України, перетворивши Білорусь на плацдарм для збройних сил рф.
Читайте також: Армія росії повертається до Білорусі: Україна вступає в новий етап війни
І росію в реалізації геополітичних амбіцій жодним чином не обходить, що буде далі з самим Лукашенком та білоруським народом. Росія оновлює наявну та створює нову військову інфраструктуру в Білорусі. За окремими даними, Білорусь готується прийняти 140 тисяч російських військових. Така кількість військових необхідна лише для одного – нападу на Україну з Півночі.
Запасаються дронами та ракетами
Відповідно до інформації наданої в аналітичному звіті ISW, кремль продовжує намагатися таємно придбати боєприпаси для використання в Україні, щоб пом’якшити наслідки міжнародних санкцій і заповнити поточне виснаження росією внутрішніх запасів боєприпасів.
8 листопада британське видання Sky News повідомило, що кремль відправив до Тегерана 140 мільйонів євро готівкою та кілька трофейних протитанкових ракет NLAW британського виробництва, протитанкових ракет Javelin американського виробництва та зенітної ракети Stinger. В обмін на 160 додаткових безпілотників Шахед-136 для використання в Україні.
"Український центр опору" повідомив 8 листопада, що Тегеран продовжує постачати москві безпілотники типу "Мохаджер", "Араш" і "Шахед" по повітрю та морю через іранські державні та приватні компанії. Також повідомляється, що через збої російського військово-промислового комплексу військове керівництво продовжує закуповувати товари подвійного призначення (військового та невійськового), такі як комп’ютерні мікросхеми, квадрокоптери, прилади нічного бачення, і бронежилети з Туреччини та використовують транзакції в криптовалюті, щоб уникнути відстеження покупок.
Також в Білорусі планується розмістити 1000 одиниць іранських балістичних ракет класу "земля-земля", в радіусі дії яких опиниться Київ і західні області України. Ці ракети мають велику руйнівну силу і можуть бути використані путіним, як черговий акорд його терористичної війни проти України після настання холодів.
Читайте також: путін програв на полі бою: про що говорять ракетні удари по цивільним цілям
Чого хоче досягти диктатор?
Тому питання переговорів абсолютно не цікавить путіна, єдине, що він хоче досягти – це тактична пауза. Кремлівський диктатор не шукає миру: він йому апріорі не потрібен. Путін, у звичній для нього манері, намагається обдурити всіх, демонструючи світовим лідерам свої мирні ініціативи.
Україна не прагне ескалації та посилення протистояння. Однак ми не можемо не розуміти, що нині настав вирішальний момент для остаточного нівелювання російської загрози, яке України здатна здійснити за умови продовження підтримки та сталого постачання західного озброєння.
Захід підтримує Україну впродовж 9 місяців війни, і на цьому визначальному етапі війни надзвичайно важливо щоб моральні та політичні пріоритети залишалися незмінними.
Читайте також: Можливість відторгнення Далекого Сходу та Сибіру Китаєм стає дедалі реальнішою
