Юрій ВАНЕТИК, адвокат, член Ради директорів
міжнародного правозахисного агентства WEST SUPPORT (США)
Рік повномасштабної війни. Хто б міг уявити. Від «візьмемо Київ за 3 дні» та «що там тієї України» до «якось дуже тривожно» та «будуть московити, уральці та інші»...
Трансформація оцінок очевидна. «Друга» армія світу чи не «першої» країни світу (за версією Кремля) плавно перетворилася на те, чим вона й була насправді – похмуре, безглузде, убоге, зґвалтоване історією та піднесене божевіллям непорозуміння.
Цивілізовані країни світу остаточно змінили свій погляд на Україну, ЗСУ, український народ. Як відбувалася така зміна ставлення до України серед американців – найбільших союзників у цій війні з рф? На якому саме етапі в США зрозуміли, що Україна не програє цю війну щонайменше тому, що вона просто не може її програти (бо для українців програти – не просто зазнати поразки, а зникнути як народ)?
Ставлення до України за цей рік змінилося радикально. Україна здивувала весь світ. До 2022-го року – розширення війни – ставлення було скоріше негативним. Так, Україну сприймали необхідною для США країною. Але вона не приваблювала ні туризмом, ні якимись іншими атрибутами. Були лише скандали, пов'язані з корупцією та різною допомогою, яку ми давали, але не до кінця розуміли куди саме й навіщо. Допомога була більше політичною, пов'язаною з якимись тонкими інтересами. Це нами скоріше сприймалося як потрібне, щоб утримати зло і зробити щось важливе для інтересів США. Ось такі були суто стратегічні підходи. Завжди Україна в нас раніше сприймалася у якомусь колючому вигляді.
Потім почала відбуватися просто радикальна трансформація. Спочатку ми думали, що вторгнення рф не буде. Потім наші служби чітко розуміли, що воно точно станеться. Далі ми були впевнені, що протягом 3 – 5 днів Україна складе зброю. Не думали, що вона має настільки сильне почуття національності, суверенності, свободи. Бо багатьма в США Україна сприймалася якимось неповноцінним уламком Радянського Союзу, як просто якась не зовсім зрозуміла територія.
В результаті все виявилося навпаки. Сьогодні для звичайного американця, який не завжди покаже Україну на карті, ця країна є символом боротьби за свободу. Люди в США, які раніше навіть не чули про Україну, сьогодні носять українські значки, часто в їхньому одязі є кольори українського прапора. Це багато про що говорить. Я це бачив сам багато разів – в аеропортах, на вулицях, на різних заходах. Думаю, що певною мірою й у Європі аналогічна ситуація.
Українців зараз вважають дуже гідним народом. Звісно, це все не варте тієї ціни, яку Україна платить своїми громадянами. Якщо є якась критика влади, їх окремих кроків, то такої критики в США дуже невеликий відсоток. Навіть ті, хто у нас критикує Україну, все одно підтримує її у боротьбі зі злом.
Коли саме трапився перелом у поглядах американців на Україну? На якому етапі в США стало відчуватись, що Україна – зовсім інша, ніж про неї раніше думали та говорили?
Думаю, що такий перелом у сприйнятті України в США стався через 2 – 3 місяці після того, як почалася повномасштабна війна. Однозначний перелом стався тоді, коли ЗСУ почали виштовхувати росіян зі своєї території, звільняючи область за областю. Десь із квітня місяця 2022-го року, коли ЗСУ вигнали росіян із Київської області – ось тоді і почався цей перелом у сприйнятті американцями України. Це було в комбінації з тим, що мала місце тупа і брудна агресія з боку росіян і були в наявності успіхи української армії щодо звільнення своїх територій. Такий перелом відбувся досить швидко. У США побачили та зрозуміли, що це – не війна армії з армією, а тупе знищення з боку рф житлової інфраструктури, вбивства цивільних осіб тощо. Це не війна у класичному розумінні, а спроба повністю знищити народ України.
Я тоді часто спілкувався з Пітером Тілем, відомим мільярдером, співзасновником PayPal, одним з перших інвесторів Facebook. Він дуже цінує українських програмістів. Він мені тоді казав, як людині, яка народилася у Києві і краще відчуває ситуацію навіть на відстані, що все для України закінчиться за 3 дні... Я йому тоді відповідав, що не буде все так швидко і так просто. Потім він мені з подивом зазначав, мовляв, «дивися, минув тиждень, два, три, місяць, а Україна не впала, вона бореться, не здається». Я добре запам'ятав цю розмову з ним. Тому що ні він, ні багато хто в Америці не очікували такого героїчного спротиву агресору з боку українського народу та ЗСУ.
Я побачив, що український народ згуртувався ще більше перед лицем бруду, тупості та гидоти. Якби росіяни заходили не військами, а, наприклад, грошима, впливом, використовували б ще якісь хитрощі, то, можливо, люди заплуталися б і не відразу згуртувалися таким шляхом. А те, як воно сталося, і створило картину, про яку зараз усі говорять. Це все зцементувало українську націю. Не просто людей, які живуть на певній території, а націю, народ, всю країну!
