Війна на Близькому Сході - це нове поле зіткнення інтересів двох таборів: демократичних країн з автократичними. Про це у своїй статті для The Gaze пише Ігор Петренко, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Війна ХАМАСу проти Ізраїлю все ще може стати “чорним лебедем” як для регіону, так і широкого контуру геополітичних розкладів. Фактично склались два умовні табори. Один: США, Саудівська Аравія, ЄС та деякі інші країни регіону зацікавлені у регіональній стабільності. Другий: Росія, Іран та їх проксі мають інтереси у розширенні конфлікту та дестабілізації регіону. Загалом напад ХАМАСу на Ізраїль сплутав багато карт на Близькому Сході, зокрема в частині нормалізації відносин Саудівської Аравії та Ізраїлю, для якої чимало зусиль доклали США. Деякі експерти навіть роблять припущення, що цей напад був здійснений саме для того, щоб зупинити рух до угоди між Ізраїлем і Саудівською Аравією. Ця угода могла бути історичною подією як для регіону, так і для Вашингтону.
Угода між Ізраїлем та Саудівською Аравією. По-перше, нормалізувала б відносини між двома країнами, Ізраїль отримав би визнання Саудівською Аравією, а остання змогла б просунутись у питанні диверсифікації економіки, зменшивши залежність від експорту нафти шляхом розширення співпраці з Ізраїлем в інноваційному секторі й не тільки. По-друге, покращила б відносини США та Саудівської Аравії, зробивши останню важливою складовою американської системи безпеки в регіоні. По-третє, підтвердила зобов'язання Ізраїля щодо палестинського питання, що могло б бути підґрунтям просування у статусі Палестини та покращення відносин з іншими арабськими державами.
Проте велика кількість жертв з обох сторін та загроза розширення конфлікту, як мінімум, ставлять угоду на паузу. І Саудівська Аравія опинилась у складному становищі. Внутрішній тиск (громадська думка та деякі групи впливу) на Ер-Ріяд з метою більшої підтримки палестинців зростає. Але США та ЄС закликають судитів стати лідером у пост-ХАМАСівській Газі. Проте Саудівська Аравія насправді схильна зберігати нейтралітет: з одного боку, не брати на себе жодні зобовʼязання щодо підтримки чи відбудови Гази, з іншого - не чинити тиск на США та Ізраїль з метою припинити утиски палестинців.
Тим самим Ер-Ріяд не закриває можливість укладання угоди з Ізраїлем, оскільки лише стабільний Близький Схід та стійкі відносини з США дозволять реалізувати амбітні економічні плани Саудівської Аравії.
Але й витрачати шалений ресурс на утримання Сектору Гази вони теж не бажають. Хоча в контексті Палестини саудити мають вимоги до Ізраїлю. Наприклад, вони вимагають відчутних кроків для покращення перспектив Палестинської автономії, з потенційним виходом на перемовини щодо принципу двох держав.
Так само мають вони чіткий інтерес і до США - допомога у створенні саудівської цивільної атомної інфраструктури. З певними обмовками, але в цілому позиції всіх сторін могли бути досяжними. Проте, в нинішній ситуації угода не матиме успіху, для неї знову треба створювати передумови, передусім прийнятну відповідь на питання: "а що буде з Сектором Гази після наземної операції Ізраїлю?". Поки такої відповіді ні у кого немає. У будь-якому разі Саудівська Аравія бачить свою роль у цьому процесі обмеженою, наприклад у вигляді фінансової підтримки перехідної адміністрації ООН, метою якої буде надання контролю над територією з боку Палестинської автономії.
В цілому всі три сторони продовжують мати стійкі преференції щодо потенційної можливості укладення договору. Прямий вплив на можливість її укладення будуть мати нинішні події в Газі, при цьому в трактуванні подій там всі готові до гнучких термінів, оскільки на шальках терезів лежить щось значно більше, ніж просто доля Сектору Гази, як би це цинічно не звучало.
Вплив на інші події в світі та Україну
Війна на Близькому Сході має вплив й на інші події у світі, зокрема на війну Росії проти України, а точніше на допомогу, яку Білий Дім хоче надати українському народу. Розуміючи важливість підтримки Ізраїлю як з боку демократів, так і республіканців, Джо Байден прагне обʼєднати допомогу двом країнам в один пакет, щоб значно звузити поле для маневру трампістам.
Поки обидві сторони ведуть гру на підвищення: спікер палати представників трампіст Джонсон ставить на голосування законопроект без України, а підконтрольний демократам Сенат блокує його. Чим закінчиться ця гра сказати важко, але, попри баталії навколо України, США не можуть дозволити собі зупинити допомогу, оскільки безпека американців починається з безпеки їх союзників та партнерів. І це не просто слова - це те, що записано в стратегії їх безпеки. І якщо американці не хочуть, щоб їх солдати воювали, захищаючи країни НАТО, їм треба продовжувати допомагати Україні.
В цьому контексті важливими є слова Байдена, який заявив: ”ХАМАС та Путін представляють різні загрози, але у них є дещо спільне: вони обидвоє хочуть повністю знищити сусідню демократію”. Фактично Байден поставив знак рівності між терористами з ХАМАС та диктатором Путіним. Таке ж порівняння у своєму зверненні наводив і президент України Володимир Зеленський. Тепер важливо, щоб американський істеблішмент об'єднався навколо цих слів і врешті-решт припинив дискусії щодо допомоги України й розблокував допомогу Ізраїлю.
Війна на Близькому Сході - це дещо більше, ніж просто протистояння Ізраїля та ХАМАСу, це нове поле зіткнення інтересів двох таборів: демократичних країн з автократичними. Як і в Україні, вмовляннями та замиреннями агресорів тут не обійтися, треба діяти рішуче та жорстко в підтримці тих, хто бореться зі злом.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
