The New York Times зазначає, що за останні два роки США надали Україні колосальну військову та економічну допомогу. Йдеться про понад 111 мільярдів доларів. Водночас значна кількість республіканців у Палаті представників заявляють, що проти подальших витрат. Частина з найбільш консервативних представників GOP вимагають надати нову стратегію перш, ніж вони зберуться голосувати за будь-які додаткові ресурси для України з американського бюджету.
З того, що я сьогодні чую від різних політиків у США, читаю в наших ЗМІ та аналізую, влада України має прояснити дві ключові теми. Саме чіткі відповіді на ці два питання дуже хочуть почути як основні американські політики, так і активні пересічні американці.
Перша тема: Україна має пояснити нашим політикам (і дуже переконливо пояснити), яким саме шляхом вона домагатиметься чітких успіхів у війні з росією.
Тобто, вже сказати, мовляв, "ми переможемо", "у нас міцнішає оборона", "наступ колись точно буде", "ми звільнимо колись наші території" тощо - це вже в США зараз менше працює. Інакше кажучи, влада має сказати чітко, що Україні потрібна така-то чітка (!) кількість ресурсів і тоді, за певний конкретний період часу, буде зроблено такі-то і такі-то речі, результат буде такий-то і такий-то, домогтися вдасться того-то і того-то. Усе має бути чітко і конкретно. Набагато важливіше зараз на нинішньому етапі ось такі тонкощі й чіткості, ніж загальні фрази, як це було раніше. Я поясню, чому зараз це саме так.
Ніж просто продовжувати говорити американцям, мовляв, "ми воюємо за свободу, проти зла, ми постраждалі, зі США ми захищаємо вільний світ" - так, це все правильно і всім зрозуміло, але зараз уже це менш ефективно. Усе тому, що пішло якесь розчарування і в республіканців, і в демократів. Чужа війна будь-яким країнам набридає. Рано чи пізно настає свого роду втома. І навіть, незважаючи на те, що говорив Блінкен, що це так само розвиває економіку США, наш військово-промисловий комплекс тощо, від воєн країни втомлюються. Зрозуміло, що будь-яка війна стимулюватиме якісь економічні чинники в країнах-союзницях, але, як я неодноразово вже казав, війна в Україні - це світоглядний конфлікт між старим закритим світом диктатури та хоч доволі й проблемним, але прогресивним світом демократії та свободи. Незважаючи на це, у США сьогодні політики хочуть почути набагато більше конкретики від України, точно розуміти конкретний план подальших дій офіційного Києва. І навіть хочуть почути конкретні пояснення того, чому якісь речі в України не вийшли або не виходять.
Друга тема. Це те, що назріває вже не перший місяць. Подібні питання від американців підігріваються різними подіями вже в самій Україні. США хочуть розуміти знову ж таки конкретно про те, чому владу України так часто звинувачують у корупції? Тут багато є запитань, наприклад, чому існують (щонайменше, про це дуже часто у нас говорять) якісь незрозумілі зв'язки з Росією в окремих людей в адміністрації? Чому часто лунають подібні звинувачення і чи мають вони під собою реальні підстави? Тобто, якимось шляхом владі України в цьому питанні потрібно clear the air (розрядити обстановку). Потрібно буде проговорити для США ті речі, які тиснуть. Адже подібні питання ж зависли в повітрі. Це все потрібно чітко проартикулювати.
Подібні моменти дуже для нас важливі. Тому, що посилився тиск з боку республіканців. Він почався вже не тільки від "трампістів", а вже й у демократів з'являються настрої і питання, мовляв, "куди ми йдемо в ситуації з війною в Україні?". Демократи теж почали вже трохи втомлюватися. Це, напевно, нам характерно - після якогось часу потроху втомлюватися. Я думаю, що сьогодні така втома у США з'являється тому, що ми не бачимо тих результатів, які хотіли б бачити.
Ми бачимо, що росія не приходить і не каже, мовляв, "давайте домовлятися". Контрнаступ виглядав плоским. Люди продовжують помирати, постійні обстріли, руйнування і жертви. І до всього цього все більше і більше у США тривають розмови про корупцію в Україні...
Ось чому ці дві теми мають бути виведені Україною на поверхню. Для того, щоб мати сильний ефект, вони мають бути виведені на конкретику, де все буде переконливим, чітким і правдивим.
Те, як президент Зеленський раніше говорив у США, мовляв, "дайте нам ресурси, ми воюємо за всіх, ми підтримуємо мир, захищаємо свободу проти зла і несправедливості" - це все вже не таке ефектне, як раніше нами сприймалося. Раніше цього було цілком достатньо. Зараз, думаю, цього достатньо для того, щоб перед Україною не зачинилися двері. Але, вже точно не достатньо для відновлення належної енергії для подальшої співпраці в цих питаннях між США та Україною.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
