Статтю Путіна про Україну зробили обов'язковою для військовослужбовців Росії. Підтримую. Ворог повинен страждати. І мучитися. А читати цю нудну мутотінь без муки просто неможливо. Так що нехай бойовий дух потенційного противника падає. Пропоную зробити вивчення цієї статті вождя обов'язковою для школярів і студентів. Нехай страждають теж. І нехай ростуть з ненавистю до свого фюрреру. Це навіть ефективніше розслідувань Навального.
Звичайно, скажете ви, що юні росіяни ні в чому не винні. А хтось скаже так їм і треба. Що всі росіяни винні в тому, що робить диктатор. Як і всі білоруси. Хто залишається в країні.
І це складне питання.
З одного боку, країна має такого правителя, якого заслуговує. І мовчання народу легітимізує дії диктатора. Тим більше, левова частка росіян і білорусів підтримують своїх диктаторів. Але є ж і інші? Що на рахунок них?
З одного боку, вони повинні подавати голос, щоб ми їх поважали. З іншого, як в Росії, так і в Білорусі, диктатура перейшла на такий рівень, коли всі публічно незгодні потрапляють під репресії. А це шлях, який здатні вибрати одиниці. І складно звинувачувати людей, які не готові потрапити в жорна системи.
Так яка ж відповідь? Вони винні чи жертви? Вони повинні боротися або виїхати? Або мають моральне право шепотітися на кухні?
Відповіддю є те, що правильної відповіді немає. Це та ситуація, коли вже все програно. До якої просто не можна доводити. У чесної людини там просто не залишилося чистого морального виходу. Крім як виїхати. Але виїхати можуть собі дозволити не всі.
А ще це відповідь на питання - навіщо нам потрібен був Майдан. І його «не гігієнічні ночі», прости господи. Майдан дозволив нам не стати білорусами або росіянами. Майдан дав нам право говорити. Залишив право вибору. Майдан дав нам свободу говорити владі те, що ми про неї думаємо. Майдан нагадує владі, що їй не можна йти слідами Путіна або Лукашенка, інакше доведеться бігти по слідах Януковича.
Майдан дав нам можливість змінювати владу. І сусідство з білорусами та росіянами доводить нам, що Майдан - це найкраще, що могло статися з нами. Це було боляче, але необхідно.
Якщо, звичайно, вам не подобається мовчати в ганчірочку, поклонятися недоумкуватим диктаторам, говорити їм спасибі, коли їх захисники гвалтують вас кийками і заучувати їх маревні статті.
Але навіть якщо вам подобається, Майдан все одно дав вам вибір. Вибір зібрати свої речі і виїхати до Мінська або Воронежу. Благо, бажаючих вирушити в зворотному напрямку з кожним днем все більше.
Текст автора зі сторінки Facebook публікується за його згодою.
