Жити вдвічі гірше. Перейти на "рейки військової економіки". Заборонити імпорт смартфонів.
Спойлер - критикувати міністра фінансів Марченка не буду.
Глава нашого Мінфіну на нещодавній медійній зустрічі в наближеній передачі його слів заявив:
- проблеми із зовнішньою допомогою можуть призвести до падіння життя українців у кілька разів;
- модель військової економіки - це шлях самообмежень;
- усе найгірше може початися у 2025-му році.
Я часто критикую позиції Марченка як міністра.
Насамперед за те, що він не провів реструктуризацію і списання частини держборгу під час війни.
Наступного року в нас - понад один трильйон гривень платежів за держборгом, що можна порівняти з бюджетом ЗСУ.
До 2022-го року я критикував Марченка за купівлю ВВП-варантів, особливо в грудні 2021 року напередодні війни. Це взагалі за межею добра і зла.
Критикував за рестрикційну по суті (а не за формою) бюджетну політику під час пандемії.
Рестрикційна по суті, а не за формою - це коли під час кризи у вас плановий дефіцит бюджету, але видаткова частина хронічно не виконується, і дефіцит за фактом - менший.
Тобто не виконується низка програм зі стимулювання економіки в період кризи.
Але зараз, Марченко озвучив багато в чому правильні тези, більше того, я про це ж говорив набагато раніше.
Почнемо з нинішньої моделі розвитку.
У своїх статтях, я називав її простою як виріб БМ - брухт металевий.
Отримуємо міжнародну допомогу, за ці гроші купуємо імпортні товари, обкладаємо їх податками на митниці (/ПДВ + мита).
За рахунок цих податків платимо зарплати бюджетникам і військовим. Знімаємо з цих зарплат нові податки і збори (прибутковий, ЄСВ, військовий збір). Знову наповнюємо бюджет, цього разу ще й місцеві бюджети, плюс пенсійний фонд.
Платимо пенсії, запускаємо внутрішній попит на товари (переважно імпортні) і послуги, знову збираємо податки.
По суті, це своєрідна циркуляційна економіка, де вихідним паливом є зовнішня фінансова допомога, а базою оподаткування - споживання і державна зарплата.
При чому, зовнішня допомога в цій моделі оподатковується багаторазово.
Марченко говорить про це не так докладно, але своїми словами.
Крім того, я також неодноразово говорив про те, що зовнішня допомога забезпечує населенню в Україні рівень життя приблизно вдвічі вищий за об'єктивно можливий в умовах цієї війни.
Саме десятки мільярдів доларів і євро стали причиною "дива макро стабільності" під час війни, а зовсім не якісь там таланти наших чиновників в уряді або НБУ.
І Марченко також говорить про ризик просідання рівня життя "в кілька разів" у разі, якщо допомоги не буде.
Далі. Міністр заявив про те, що імпорт дорогих айфонів і автомобілів в умовах переходу на модель "військової економіки" доведеться зупинити.
Це викликало максимальну кількість критичних стріл на його адресу.
Але тут я знову повернуся до своїх статей.
Я багато разів писав про те, що розмірковуючи в дорогих київських ресторанах про те, "чому Україна досі не перейшла на модель воєнної економіки", наші політичні еліти забувають, що в такому разі цілком можливе настання наступних подій:
1. Конфіскація "великих депозитів" фізичних осіб у банках. Наприклад, у розмірі понад мільйон гривень. І спрямування їх у фонд оборони країни.
До речі, "великі депозити" конфісковували, наприклад, у деяких кіпрських банках у період кризи 2008 року (якщо не помиляюся, у розмірі понад 250 тис. євро). І це була просто криза, а не війна.
У США під час Великої Депресії примусово "викупили" у бізнесу і населення золото за заниженим курсом.
2) Експропріація (навіть не націоналізація, тобто без виплати компенсацій власникам) природних ресурсів: ГЗК із залізною і марганцевою рудою, нафтових і газових свердловин, родовищ літію, графіту. Із спрямуванням прибутків від цих ресурсів у фонд оборони.
3) Експропріація стратегічних галузей економіки - насамперед енергетики та систем зв'язку.
4. Запровадження державної монополії на експорт аграрних ресурсів (внутрішній викуп зерна державою та експорт уже від імені держави із спрямуванням маржі до фонду оборони, а не у приватну кишеню).
5. Ну і блокування всього імпорту, крім критичного. Кожен долар - на оборону.
Це і є та сама "військова економіка". Тож нашим елітам потрібно бути акуратнішими зі своїми "бажаннями": іноді їм властиво здійснюватися.
І на завершення про фактор 2025-го року.
Голова бюджетного комітету Ради Роксолана Підласа нещодавно заявила: уже в січні 2024-го в Україні можуть початися проблеми із соцвиплатами, якщо не прийде зовнішня допомога.
Уже тоді я написав, що це перебільшення.
У нас є 39 млрд валютних резервів НБУ.
Приблизно 30 млрд із них можна витратити на покриття дефіциту бюджету.
Так, порушимо цільову ознаку використання, так, знизимо їх до критичної межі, але таке вже було у 2015-му році, коли резерви НБУ впали до 7 млрд дол.
Механізми, як долар із резервів НБУ влити у вигляді гривні в доходи Мінфіну, існують і вони нескладні.
Крім того, НБУ може надрукувати до 400 млрд грн додаткової емісії без критичних наслідків для економіки.
Так, інфляція підскочить до 20%, але тут не до жиру.
Разом, маємо до 40 млрд дол внутрішніх резервів, приблизно стільки ж, скільки нам і обіцяли дати наші партнери наступного року.
За дужками залишається військова допомога.
Але протриматися у 2024-му році можна.
А ось 2025-й ми в такому форматі дійсно зустрічаємо з голою ж...ою і високою інфляцією.
І без резервів, тобто з гривнею, яка глибоко девальвує.
Це критичний сценарій, якщо зовнішньої допомоги не буде або вона різко знизиться за сумою.
Тож цього разу Марченко говорив приблизно про те саме, про що я писав усі ці місяці. Тож критикувати його в цьому конкретному випадку, нібито нема за що.
