Початок повномасштабного російського вторгнення на територію України ознаменувався не лише появою російських військ під Харковом та Києвом, облогою Маріуполя, захопленням Херсону, але й, крім того, і з блокади українських портів.
Здається, тут в України не було жодних шансів. Власний український флот було майже повністю втрачено, а флагман «Гетьман Сагайдачний» був затоплений екіпажем у перший день вторгнення, аби він не дістався ворогові. У росіян же був великий та цілком сучасний флот, що мав усі ресурси для ведення війни.
Питання було дуже серйозне. Для України експорт сільськогосподарської продукції завжди був ключовим напрямком економіки. Його блокада за допомогою російського флоту створювала умови для повільного задушення української економіки. Принаймні, так тоді думали росіяни. Однак через понад два роки ситуація – прямо протилежна. Залишки добряче «прорідженого» російського Чорноморського флоту тікають з Криму до Новоросійська. Український морський експорт повернувся до довоєнних розмірів. З ідеєю про відрізання нашої держави від моря росіяни змушені розпрощатися. І вирішальну роль тут зіграли нові підходи. Зокрема – флот морських дронів, який за цей час створили в СБУ.
Фактично, у «відомстві Малюка» створили перший у світі флот морських дронів. Успішні атаки на Кримський міст та на десятки кораблів рф довели ефективність стратегії і тактики застовування цих засобів. При цьому, використовуваний українськими спецслужбами безпілотний плавзасіб «Sea Baby» - це не просто дрон, а багатоцілоьова платформа, яка також може виконувати дистанційне мінування. Таким способом було вражено 4 ворожі кораблі. А нещодавно у СБУ прозвітували про новий етап - встановлення на дрони систем «Град». Це ще одна ступінь еволюції морських дронів. Тепер вони здатні наносити удари по об’єктам та скупченням живої сили ворога прямо на берегу. Точні удари по позиціям росіян на Кінбурнській косі це підтверджують.
Зрозуміло, що у морських перемогах нашої держави є вклад мільйонів українців, адже на виробництво «морських малюків» від СБУ збирались, в тому числі, і кошти від простих людей. Але головне – це все працює. Відповідно, ворожий флот не лише не загрожує тепер безпосередньо українському узбережжю, але і сам змушений переховуватися від «малюків». І абсолютно очевидно, що тиск на ворога буде лише посилюватися. Кінцева мета тут теж зрозуміла. Росіяни не змогли відрізати Україну від моря, то чому б тепер українцям не обмежити вихід до моря самих росіян? Особливо якщо зважити, яку роль чорноморські порти відіграють у нафтовому бізнесі кремлівської кліки?
Зрозуміло, що зараз ми маємо парадоксальну ситуацію. Росія – це «чемпіон за санкціями». Але всі ці обмеження, накладені на неї цивілізованим світом, не заважають їм заробляти багато грошей завдяки експортові енергоресурсів. Тому санкції діють зовсім не так, як цього можна було б чекати. Успішні українські удари по НПЗ показали, де лежить ключ до завдання дошкульних ударів ворогові. У перспективі все це можна доповнювати різноманітними морськими обмеженнями, накладаючи найдієвіші досі санкції – «санкції СБУ».
У будь-якому випадку, битва за Чорне море точно буде вивчатися наступними поколіннями не лише українських, але і світових військових аналітиків. Держава без флоту змогла не лише ефективно протистояти, але і здобувати перевагу над державою, яка до цього активно інвестувала у розбудову військово-морських сил. А все чому? Бо потрібно реагувати на всі виклики часу і користуватися можливостями, які цей час надає.
