З 26 по 29 липня у Санкт-Петербурзі відбудеться Другий саміт «Росія – Африка. За мир, безпеку та розвиток», у якому можуть взяти участь приблизно 10-15 глав держав та урядів африканських країн. Москва планує використати вказаний саміт, щоб підкреслити свій вплив в Африці, та вдати, що ніякої міжнародної ізоляції Росії немає.
Фактично, починаючи з 2014 року, коли проти Росії були введені санкції за анексію Криму і початок бойових дій на сході України, Москва намагається представити себе в Африці борцем проти західного колоніалізму. Вона активно грає на історії боротьби африканських країн за незалежність, хоча сама сьогодні прагне повернути пострадянські країни під свій вплив. Підтвердженням цьому є не тільки повномасштабна агресія Росії проти України, а й слова російського президента Володимира Путіна про те, що розпад СРСР став найбільшою геополітичною катастрофою сторіччя. Російські політики та пропагандисти уже неодноразово заявляли, що після України Росія буде захоплювати інші республіки колишнього Радянського Союзу.
В Кремлі ще з часів СРСР вважають країни «чорної Африки» недорозвиненими, де можна проводити різні заходи, які направлені проти демократичного устрою. Радянський «інтернаціоналізм» був погано прихованим патерналізмом, тобто ставленням до африканців як до менш розвинених людей, яких треба спрямувати на правильний шлях. Після розпаду СРСР у Росії патерналізм трансформувався у відвертий расизм.
Сьогодні ксенофобські ідеї російських неонацистів тотожні упередженням багатьох росіян, які вороже ставляться до темношкірих людей з Північного Кавказу та республік колишнього Радянського Союзу. Ще гірше ставлення у пересічних росіян до людей з Африки. Протягом багатьох років зафіксовано непоодинокі випадки нападу у Росії на чорношкірих студентів з Африки, які навчаються у російських вищих навчальних закладах. Твердження «Росія – для етнічних росіян» досягло найвищого рівня схвалення за останні 30 років. З вказаним твердженням у Росії погоджуються близько 55% росіян.
Російська Федерація продовжує бути колоніальною імперією, адже копіює найгірші практики ведення колоніальних війн. Уже більше року Росія веде повномасштабну війну, щоб захопити якомога більше українських земель, і таким чином вперше після Другої світової війни порушує принцип непорушності державних кордонів силовим методом. Вказане може породити ефект доміно у всьому світі, у тому числі в Африці.
Росія не проти змінити існуючі кордони в Африці, адже це розпалить міждержавну ворожнечу та політичну напруженість на континенті, що може відволікти Захід від війни в Україні. Вона хоче створити єдину «конфедерацію» підвладних Москві африканських держав, до якої можуть увійти Буркіна-Фасо, Чад, Еритрею, Гвінею, Малі, Нігер і Судан.
РФ постійно прагне до заколотів та переворотів в африканських країнах намагаючись контролювати їх уряди та політику. Москва може вдатися до ліквідації африканських лідерів, які чинять перешкоди її експансії на континенті. Для цього вона використовує підконтрольні їй російські приватні військові компанії, зокрема ПВК «Вагнер». Путін сам підтвердив пряму причетність держави до фінансування вказаної ПВК після недавнього заколоту її представників проти російської влади.
Таким чином, країни Африки розглядаються Москвою виключно як ресурсний придаток. Російські ПВК контролюють значні поклади нафти і корисних копалин, у тому числі золота та дорогоцінного каміння у Центральноафриканській Республіці та Судані. Очевидно, що наміри Російської Федерації не обмежуватимуться тільки цими країнами. Її плани набагато ширші. Перш за все для Москви важливо подолати демократію в африканських країнах та встановлення підконтрольних режимів.
Загалом російські інвестиції складають менше 1% прямих іноземних інвестицій в Африку, що набагато менше, ніж інвестиції з Європи, Північної Америки та країн Азії. Російська допомога бідним країнам Африки є символічною, і зазвичай надається у формі прощення боргів або внесків у гуманітарні кризи.
Росія майже зруйнувала систему міжнародних організацій та установ. Це загрожує країнам Африки втратою системної міжнародної підтримки у боротьбі з голодом та змінами клімату.
Сьогодні через економічні проєкти, торгівлю озброєнням та найманцями, Москва намагається отримати голоси африканських країн в ООН, щоб протистояти Заходу. Для цього і проводяться такі заходи як саміт «Росія – Африка», на якому російське керівництво вчергове буде намагатись підім’яти під себе присутніх «африканських друзів». Лідерам африканських країн необхідно відмовитись від поїздки у країну, яка сьогодні веде неоколоніальну політику по відношенню до інших країн, і у якій процвітає расизм.
