18 липня 2023 року Чорноморська зернова ініціатива, або як її називають в ЗМІ «зернова угода», призупинила дію. Днем раніше, РФ оголосила про свій вихід з цієї угоди на тлі удару по Кримському мосту – Кремль заявив про це устами прес-секретаря Путіна Д.Пєскова. Росія також дезавуювала гарантії безпеки маршруту, по якому тримали курс в напрямку Босфору кораблі з українським збіжжям. Це означає, що ВМС РФ можуть завдати удару по будь-якому військовому або цивільному судну, яке знаходиться в північно-західній акваторії Чорного моря. Вже в короткостроковій перспективі варто очікувати зростання цін на хліб та продовольство в таких країнах ЄС як Іспанія, Італія, Нідерланди і високої ймовірності стихійного голоду, а також в перспективі напливу біженців з Африки до Європи.
Довідково: Чорноморська зернова ініціатива була підписана 22.07.2022 за участі міністра інфраструктури України Олександра Кубракова, міністра оборони Туреччини Хулусі Акара та генсека ООН Антоніу Гутерріша. Аналогічну угоду з Туреччиною та ООН уклала і росія – підписантом став міністр оборони рф Сєргєй Шойгу. Документ отримав назву «Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів». Юридично, Україна не укладала угоди з рф, з якою де-факто перебуває у стані повномасштабної війни з 24.02.2022 – ООН та Туреччина, які були зацікавлені у відновленні експорту українського зерна, стали посередниками в цьому процесі.
Україна – житниця Європи і гарант продовольчої безпеки в світі. Станом на 2022 рік (до початку повномасштабного вторгення росії) Україна займала 1 місце в світі за обсягом експорту соняшникової олії (45% світового ринку). Також країна займала 3 місце за обсягом виробництва кукурудзи та ячменю, і 6 місце за обсягом виробництва пшениці – такі дані оприлюднила Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Загалом, до війни з росією Україна займала 5-те місце в світі за рівнем експорту зернових, а загальний експорт сільськогосподарської продукції з України становив 50 млн тон щорічно і складав 45% українського експорту загалом (в 2020 році валютні надходження до української казни за рахунок продажу продовольства становили $22,2 млрд). Після початку повномасштабного вторгнення, росія ініціювала повну блокаду морських портів України. В наступні декілька місяців війни експорт продовольства з України впав в 5 разів, вдаривши по її економіці та по національній валюті – гривні. На той час в українських портах перебувало 22 млн тон зерна, яке не могло бути доправлено до покупців внаслідок блокади.
Російський генералітет розглядав військову блокаду українських портів, перш за все, як інструмент знищення української економіки. В Кремлі прагнули завдати якнайбільше збитків Україні і сподівалися, що повне припинення експорту сільськогосподарської продукції з України призведе до краху її банківської системи, девальвації гривні та банкрутства сільськогосподарських підприємств і безпосередніх виробників аграрної продукції – українських фермерів. Якби експорт зерна не був відновлений в липні минулого року, українські аграрії були б змушені зменшити площі посівних земель від 30 до 60% порівняно з показниками 2021 року залежно від виду зернових культур, які вони вирощували (згідно даних Актуальної аналітики аграрного сектору України). Це була свідома тактика росії, покликана знищити сільськогосподарський потенціал України – її гордість і спосіб наповнення бюджету.
Роль України як експортера зерна важко переоцінити. Такі країни, як Ліван, Джибуті, Пакистан, Сомалі, Мавританія та Еритрея задовольняють близько половини своїх потреб в пшениці завдяки Україні. Відповідно, збій постачання обумовить негативні наслідки для цих країн, адже експортувати зерно, наприклад, з Канади до Лівану буде набагато довше і дорожче, ніж з України.
Зернова угода врятувала від крайньої бідності 100 млн людей у всьому світі – таку заяву зробив у жовтні 2022 року представник генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррік.
Росія усвідомлювала значущість українського зерна як запоруки ненастання глобального голоду. Тож блокаду морських портів України слід розглядати не лише як спосіб ослаблення української економіки, але і як інструмент економічного торгу та неоголошену гібридну агресію проти Заходу. Зокрема, задовго до підписання «зернової угоди» росія висунула 5 умов, які мали бути виконані у відповідь на згоду Кремля не заважати експорту українського збіжжя. Серед них: зняття заборони на експорт російського аміаку, повторне підключення «Россільгоспбанку» до SWIFT, відновлення поставок сільськогосподарської техніки і запчастин до рф, транспортна логістика і розблокування заморожених російських активів закордоном – згідно найбільш стриманих оцінок, їхня сума становить мінімум 300 млрд. євро. Іншими словами, росія прагнула зняти частину накладених на неї санкцій у відповідь на розблокування морських портів України.
Гібридна загроза, яка безпосередньо стосується Європи у разі блокади експорту українського зерна, полягає у виникненні стихійного голоду в країнах Африки та Азії, відповідно – найближче та найпривабливіше місце, куди громадяни цих країн будуть рятуватися, це ЄС. Зокрема, з вищевказаних 100 млн чоловік, які в тій чи іншій мірі постраждали б від браку українського зерна, не менше 47 млн постраждали б від жорстокого голоду. Не складно уявити, наскільки шоковим для Європи може бути неконтрольований потік біженців, який обумовить сплеск злочинності, вуличного насилля та епідемій. На білорусько-польському кордоні постійно присутні біженці з Бангладеш, Пакистану та Іраку, які прагнуть прорватися в Польщу з наступним переміщенням до Німеччини, а Середземне море стало єдиною перепоною для тисяч біженців з країн Африки, які пливуть до Італії, Іспанії та Франції. Росія має непересічний досвід організації штучного голоду, тож нині путін втілює цю тактику для здійснення гібридного удару по ЄС.
Зростання цін на хліб та продовольство – найменш болючий наслідок для Європи, якщо зернову угоду не вдасться відновити. В перспективі країни ЄС можуть отримати «цунамі біженців» з Африки, які шукатимуть порятунку від голоду. В такому випадку вулиці європейських міст стануть зоною насилля.
Глобальний голод в країнах Африки та Азії – чинник регіональної дестабілізації, а географічна близькість вказаних регіонів до Туреччини робила останню наступною після Європи ціллю для біженців, які б рятувалися від голоду. З іншого боку, Китай – потужний геополітичний гравець і союзник рф, традиційно експортував велику кількість українського зерна, передусім – фуражного. Тож не дивно, що ці дві країни у 2022 році здійснювали тиск на Кремль у намаганні відновити експорт українського зерна. Якщо роль Китаю полягала в кулуарних переговорах з росією, то Туреччина взяла на себе офіційну частину: зернова угода була підписана в палаці Долмабахче в Стамбулі, в тому ж місті 27.07.2022 відкрився Спільний координаційний центр, який контролював виконання угоди. Показово, що росія на наступний день після підписання (23.07.2022) завдала ракетного удару по Одеському морському торгівельному порту, потужності якого дозволяли відвантажувати значну частину зерна.
«Будь-яка домовленість з росією не варта паперу, на якому вона написана» – Отто фон Бісмарк.
Первинно, зернова угода мала діяти до 19.11.2022, зерно відвантажували з портів «Одеський», «Чорноморський» та «Южний» (Одеська область). 29.10.2022 РФ на нетривалий час відмовилася її виконувати пославшись на обстріл кораблів ВМС рф в Севастополі, і звинувативши в цьому Україну. 19.11.2022 зернова угода була продовжена, також додалися порти «Миколаївській» та «Ольвія» (Миколаївська область), потужності яких були задіяні для експорту зерна. В 2023 році зернова угода була пролонгована двічі: в березні та в травні відповідно. З квітня 2023 року Росія почала систематично заважати експорту українського зерна. Судна, які вивозили збіжжя з українських портів, затримувалися росіянами задля декларованої перевірки, внаслідок цього простій тривав днями, інколи – тижнями. 17.07.2023, після удару безпілотниками по Кримському мосту – важливій транспортній артерії для завезення російських військ та зброї на окуповані території України, Кремль заявив про свій вихід із зернової угоди. Вранці 18.07.2023 ВКС рф здійснили потужний ракетно-дроновий обстріл портової інфраструктури Одеської та Миколаївської областей України. Напередодні, російські медіа-ресурси закликали до повного знищення українських портів, мостів, доріг, залізниці.
За даними ООН, протягом дії зернової угоди Україна експортувала 32,8 млн тон зерна та олійних культур, передусім – кукурудзи та пшениці на суму $9,8 млрд. Покупцем третини українського зернового експорту став Китай, зайнявши перше місце, на другому та третьому місцях – Іспанія і Туреччина. Водночас, велика кількість саме української пшениці йде до бідних країн та країн, що розвиваються. Цьогорічний експортний потенціал України становить 40 млн тон зерна, окрім того, є досі не експортований минулорічний надлишок. Росія наполягає, щоб її умови були виконані, і в такому випадку вона приєднається до зернової угоди. Очікувано, що Кремль продовжуватиме обстрілювати транспортну інфраструктуру України і шантажувати Захід, а мінімальною вимогою Кремля буде повторно підключити «Россільгоспбанк» до SWIFT.
За оцінками синоптиків, літо 2023 року буде жарким і посушливим, в Європі вже побито багато кліматичних рекордів, 42% території ЄС, передусім Іспанії та Португалії, знаходяться під загрозою потужної засухи Ця ж засуха обумовить зростання цін на продовольство у всьому світі. Натомість, Україна очікує на сприятливий врожай.
Росія прораховує свої кроки, заздалегідь розробивши план виходу із зернової угоди і створивши ідеальні передумови до штучного голоду та потоку біженців до Європи. Україна має певні можливості експорту зерна залізницею та через малі порти Дунаю, однак такий спосіб перевезення зерна робить його дорожчим, а обсяги – мізерно малими. Для порівняння: українські порти дозволяють відвантажувати не менше 7 млн тон збіжжя за один місяць, тоді як сухопутна транспортна інфраструктура – перевозити лише 12 млн тон на рік. Наразі в українських портах не залишилося жодного іноземного судна із зерном, росія прогнозовано буде мінувати прилеглу до України акваторію Чорного моря та руйнувати українську портову і транспортну інфраструктуру –після 16 місяців війни Кремль вже не приховує, що єдине, задля чого він розпочав війну – це прагнення окупувати Україну. Сільськогосподарський потенціал України, її логістика та портова інфраструктура – це запорука продовольчої безпеки у всьому світі, яка знаходиться під загрозою внаслідок диктату рф. Відповідно, якщо Чорноморська зернова ініціатива не буде відновлена, кожен середньостатистичний європеєць відчує на собі наслідки її припинення.
Наразі Президент України закликає світову спільноту чинити рішучий тиск на росію, аби загарбники не перешкоджали експорту українського зерна через Чорне море. Він запропонував Туреччині та Організації Обʼєднаних Націй продовжити дію Чорноморської зернової ініціативи з доставки українського збіжжя в інші країни світу без країни-агресорки. Україна, ООН і Туреччина спільно можуть забезпечити роботу продовольчого коридору та інспектування суден. Варто додати, що припинення зернової угоди – це серйозний удар по авторитету Ердогана, який напередодні заявляв, що вона має бути продовжена і шо нібито росія думає так само. Окрім політичних дивідендів, які отримує Ердоган від реалізації угоди, демонструючи лідерство як мінімум в регіоні, він має й економічні зиски, що в ситуації фінансової кризи в якій наразі опинилась Туреччина є важливим стимулом до рішучих дій. Так само зупинка угоди б’є і по авторитету ООН, який і так зараз під великим питанням. Світ має чітко сказати рф, що ніхто не має права руйнувати продовольчу безпеку будь-якого народу.
Наразі складається враження, що путін торгується, знову шантажем прагне вибити для себе поступки, зокрема в частині санкційного режиму. Але тут треба памʼятати, що будь-які поступки путін сприймає як слабкість і буде це використовувати проти Заходу. Тому рішуча, чітка і безкомпромісна позиція є єдиним правильним кроком, який дозволить продемонструвати путіну, що його шантаж більше не працює і є сили, які готові гарантувати безпеку навіть без участі росіян.
