У вівторок, 1 березня Європейський парламент підтримав резолюцію, якою рекомендував надати воюючій наразі з путінською Росією Україні статус держави-кандидата на вступ до Євросоюзу.
"За" проголосували 637 європарламентарів, 26 утрималися, а 13 виступили проти - в їх числі найбільше представників Греції. Також у цьому списку фігурують делегати з Німеччини, Італії, Ірландії, Нідерландів, Пртугалії, Іспанії і навіть один з дружньої нам Латвії.
Документ, акурат після ухвалення був переданий спеціальним органам ЄС та країнам-членам для ухвалення відповідних рішень.
Варто зауважити, що резолюції Європарламенту носять не обов’язковий, а дорадчий характер, тому виникає ключове питання про те, чи пришвидшить ймовірний кандидатський статус офіційного Києва його рух на євроінтеграційному шляху?
Відповідь Realist.online шукав спільно з Тарасом Чорновілом - колишнім нардепом Верхової Ради, який свого часу обіймав посаду першого заступника голови парламентського комітету у закордонних справах.
Читай також: Найболючіші санкції для РФ – це необхідність утримувати терористів ОРДЛО
- Отже, що де-факто означає рішення Європейського парламенту стосовно необхідності надання Україні статусу кандидата?
- Передусім, варто розуміти, що відповідний статус надає не Європарламент - відповідне рішення буде узгоджуватися представниками усіх країн — членів Європейського союзу. Європарламент, як політичний орган, виголошує лише резолюції. Тепер Рада ЄС має ухвалити цей документ, який стосується, по-перше, надання статусу, по-друге, надання його за спеціальною процедурою. Відмінність - просто колосальна, оскільки статус кандидата досить ретельно пропрацьовується, до нього готується відповідний пакет вимог, який потім передається країні разом з кандидатством. І ця процедура триває приблизно 1,5-2 роки. Це, підкреслюю, процедура не вступу до Євросоюзу, а лише надання статусу кандидата. У нашому ж випадку мова йде про спеціальну процедуру, яка передбачає, що Україна стане офіційним кандидатом-членом ЄС десь приблизно за два тижні. Саме на цьому наполягали країни-ініціатори, в першу чергу з Центральної Європи та Балтії і з цим погодилися практично всі - навіть Угорщина, яка до цього була досить скептичною щодо будь-яких поступок Україні. Тому в цьому плані ми маємо абсолютно позитивний результат.
- Тобто, один підготовчий поверх ми маємо всі шанси проскочити "авансом" уже ближчим часом. Що далі?
- Так, але проблема зараз є тільки з Німеччиною, яка чомусь раптом виступила з застереженнями щодо такого підходу про спеціальну, прискорену процедуру. Але разом з тим, ми маємо розуміти, що в Європарламенті є кілька відверто проросійських груп, наприклад "Альтернатива для Німеччини". Якщо ми відмінусуємо їх, то зрозуміємо, що основні німецькі партії, які представляють християнські демократи, соціал-демократи і "зелені" мусили проголосувати "за", бо не виконати волю з цього приводу усіх фракцій правлячої коаліції ФРН вони не могли. Тому, я думаю, що після певних переговорів питання про прискорену процедуру про надання Україні кандидатства буде вирішеним.
Читай також: Путін - це мавпа з ядерною гранатою і Захід це розуміє
- Що дає Україні прискорений статус кандидата?
- Якщо ми беззаперечно виконуватимемо всі вимоги, нам вже не зможуть відмовити у членстві в Євросоюзі, повторюючи обіцянки, мовляв, зачекайте ще 5 чи 10 років. Але в разі, якщо матиме місце розворот назад і прямо протилежні напрацьованим вимогам дії - нічого не буде. Тобто, акурат після надання статусу кандидата ми повинні step by step виконувати списки речей, які готуватимуться ЄС по ходу справи. Для нас в принципі це позитивно, тому що ті півтора роки, які нам могли б виділити лише на підготовку для кандидатства, ми можемо використати вже на реалізацію дій щодо членства. Якщо проявити так званий турборежим і використати його в цьому руслі, а не займатися якоюсь дурістю, то за ці 1,5 роки ми можемо виконати все, що від нас вимагається і стати вже не кандидатом, а повноцінним членом ЄС. Тому спецпроцедура нам вигідніша в часовому просторі, плюс — набагато легше виконувати завдання, які насипаються по ходу, а не зразу весь масив, коли наступає певна розгубленість і таке подібне. І ще один важливий момент, про який я сказав коротко дещо раніше, але хочу акцентувати ще раз. Коли країна стає кандидатом, то це не означає, що вона неодмінно стане членом Європейського союзу, який фактично є наддержавою. Це утворення з одного боку, є союзом держав, а з іншого - готовою наддержавою: зі своїм парламентом, урядом, де не може бути такого, що витворяє зараз Угорщина, заявляючи, що є одні закони, але ми хочемо інші. ЄС живе за однією фінансовою, візовою та іншими системами, до деяких з яких, зокрема, енергетичної ми долучені вже сьогодні в стрес-порядку. Це абсолютна унікальна річ, але це не означає, що ми не маємо виконувати всі інші вимоги, 90% яких є обов’язковими. Без цього стати членом Євросоюзу неможливо, оскільки ви в нього не впишетесь і будете підривати зсередини. За виконанням вимог, варто зауважити, будуть дуже пильно стежити. Тут враховуватиметься і моральна складова, така як недопустимість переслідування опозиції, навмисне зривання конкурсу по призначенню спеціального антикорупційного прокурора, спроби заблокувати призначення очільника НАБУ, тощо. Це все неприпустимо і це те, що робить наша влада, хоча війна багатьох її представників неодмінно вилікує. Плюс до всього вищеперерахованого, нам необхідно буде вийти на певні стандарти економіки. Але з цим, гадаю, проблем в нас не має виникнути, бо економіка в нас достатньо збалансована, а після війни буде надаватися ще й серйозна фінансова підтримка. Одним словом, питання вступу в ЄС - це не питання термінів, а питання виконання обов’язкових процедур.
- Ви напевно дивилися учорашню трансляцію позачергової сесії Європарламенту, де питання війни РФ проти України було єдиним. Про що свідчили емоції європарламентарів за вашими спостереженнями, і чи справді можна говорити про те, що вони врешті-решт усвідомили: велика загроза існує не тільки і не стільки для нашої з вами держави?
- Емоції європейців є дуже і дуже показовими. Видно, що люди переживають разом з Україною, хоча раніше теж було багато воєн і ніхто особливо цим не переймався. Давайте згадаємо, що творилося в Боснії - страшна різня, геноцид, але Європа майже не звертала на все, що відбувається уваги. Це саме стосувалося й Афганістану, коли європейці займали позицію, що десь там американці воюють, то й нехай собі... Тобто, нинішнє вторгнення Росії в Україну - це перша війна, на яку європейці відреагували надзвичайно активно. І це, на мій погляд, відбулося по двом причинам. Перша причина - фактор Байдена, який чітко дав європейцям зрозуміти, що Путін несе загрозу безпосередньо для них, а Україна є лише стартовим майданчиком. Тобто, окрім емпатії до нашої країни, вони почали сьогодні боятися і за себе. Другий момент полягає у тому, що ніхто не вірив в те, що Україна зможе протистояти Росії. І те, що в перші два дні РФ почали громити і вона почала програвати по всіх фронтах, зіграло свою роль в активній підтримці європейців, які побачили, що в своїй агонії РФ почала здійснювати геноцид українського народу. Тому основний фактор того, що нам погодилися дати спеціальну процедуру щодо членства в Євросоюзі- не Зеленський, Стефанчук чи будь-хто з політиків, як чинних, так і попередніх, а українська армія, її командувачі, офіцери, тероборона, а також люди, які виходять і голими руками зупиняють танки.
- Ви згадали про геноцид. Вчора прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карім Хан оголосив, що розпочне розслідування ймовірних воєнних злочинів та злочинів проти людяності РФ в Україні, а Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення, в якому наказав Російській Федерації припинити напади та бомбардування цивільних об'єктів у нашій державі. На вашу думку, Путін повністю проігнорує це рішення чи...?
- Україна 28 лютого звернулась до ЄСПЛ із заявою про запровадження попередніх заходів відповідно до правила 39. Згадане правило дозволяє Суду видати наказ на адресу будь-якої держави-учасниці Європейської конвенції з прав людини на час розгляду по суті скарги про порушення цієї конвенції. Наказ Суду є обов’язковим для виконання, але Путін його не виконає по одній простій причині - Росія не виконує рішення будь-яких міжнародних органів, тому що це держава, яка досі живе у XVIII столітті з усіма притаманними підходами кам’яного віку. Тому неандертальцям можна читати довгі лекції, попереджати, застерігати і погрожувати, але доки ви його не пристрелите, він буде робити своє. До речі, якби Путін прислухався до цього рішення ЄСПЛ, то це був би дуже довгий процес. Але коли є повне ігнорування, бо вже після вердикту були бомбардування, то включається дещо інший, пришвидшений механізм і процедури, які ще на проміжних етапах можуть передбачати міжнародні ордери на арешт виконавців і тому подібне. Тобто, якщо в певний момент виясниться, що є персональна вина (а її не бути не може) міністра оборони РФ Шойгу, то він, виїхавши з Росії має великий шанс бути заарештованим. Але для цього має бути окреме проміжне рішення. Тому рішення ЄСПЛ з вимогою до х@йла припинити всі ці речі якраз і спрямоване на те, щоб створити юридичну базу для того, що невиконання рішення суду може тягнути за собою подальші прискорені механізми міжнародної судової системи. Саме на це й робилася ставка, тому що ніхто не розраховував, що якщо Путіну скажуть негайно припинити вчиняти злочини, він зразу це зробить.
Читай також: "Обстріл прикордонного пункту РФ": як створювався фейк і навіщо він потрібен
- Уже ближчим часом, попередньо на білорусько-польському кордоні має відбутися другий раунд перемовин щодо припинення вогню між делегаціями з Києва та Москви. Деякі експерти вважають, що ключовою поступкою України може стати певна обіцянка стосовно ймовірного "замороження" теми євроатлантичної інтеграції в обмін на виведення військ і гарантії, що РФ не вставлятиме палиць на рух України до ЄС. Чи реалістичний такий сценарій?
- Знаєте, відверто кажучи, мене тривожить той факт, що зараз, дуже активно говорячи про європейську інтеграцію, ніхто з представників влади взагалі не піднімає питання вступу в НАТО. Це вельми показово, адже Північноатлантичний Альянс не вимагає багатьох тисяч параметрів, які необхідні для вступу в Європейський союз. Для НАТО важливим є військовий фактор, а також критерії взаємодії влади і громадянського суспільства. По адаптації зі стандартами НАТО у військовій сфері у нас зроблено вже дуже багато, тому що в цьому напрямку ми йдемо ще від часів Кучми. Крім того, ми вже неодноразово довели, що ми є країною, яка зміцнить Альянс. До того всього, в НАТО не має обов’язкового підходу, що ви маєте виконати все від "а" до "я". Там цілком може бути прийняте політичне рішення про прийняття країни , яка виконала ще дуже мало необхідних умов. Прийняття Албанії і Македонії відбулося в той період, коли вони виконали мізер вимог, але політично це було важливо. По Албанії, тому що вона замикала Адріатику, по Північній Македонії тому, що вона була стримуючим фактором певної регіональної загрози. Тобто, з НАТО особливих проблем не мало б бути, але чомусь туди зараз не просяться і тому справді існує певний острах про існування підводних каменів і кулуарних домовленостей з Путіним. Але вірити Путину, це, як кажуть в одній албанській приказці, все рівно, що поцілувати скаженого собаку. Я був учасником переговорного процесу в районі 2010 року, коли Гризлов, в тому числі мені, говорив особисто, мовляв, у НАТО не йдіть, йдіть краще в Європейський союз і ми вас не чіпатимемо. Янукович тільки прийшов до влади, зразу ж вичистив с законодавчої бази євроатлантичну інтеграцію. Чим це закінчилося? Нас зразу після того почали знищувати торговельними війнами, щоб ми, боронь Боже навіть не вийшли на угоду про асоціацію з ЄС. Тому, якщо Зеленський піддався на ці домовленості, то це біда. Але поки що, як мені видається, до цього ще далеко. Перший день переговорів на українсько-білоруському кордоні - це було щось пустопорожнє, скоріше для підстраховки. Знаєте, я Зеленського дуже не люблю і готовий його критикувати в усьому, але він правильно сказав про те, що контакт потрібен хоча б для того, щоб потім ніхто не закидав, що Україна відмовилася від останнього шансу для можливості знайдення миру за столом переговорів. Але варто враховувати, що російську делегацію очолює нульова за впливом, окрім пропагандистського постать (помічник президента РФ Володимир Мединський - ред.). Це ознака того, що ніхто ні про що не збирався домовлятися насправді. Росія “насипала” своїх ультиматумів, Україна, слава Богу, їх послала. Я не думаю, що зараз може бути якийсь компроміс і правильно сказав Кулеба, що допоки РФ офіційно не відмовиться від своїх ультиматумів, потреби для зустрічі не має. В принципі, якщо ми будемо й надалі стояти і нормально відбивати удари, переговори можуть бути. Українська сторона правильно зробила, що винесла в порядок денний Крим і Донбас. Про АРК, очевидно, перемовини зараз йти не можуть, а ось на Донбасі потрібно наполягати. Це буде затягувати переговори до того моменту, коли вони стануть реально вигідними для нас. Тому потрібно жорстко стояти на своїх позиціях.
- В одному з своїх останніх відеозвернень президент Зеленський підняв питання виключення Росії з Радбезу ООН. Наскільки це реально?
- Річ у тім, що Україна не є постійним членом ООН, який може на щось серйозне впливати, але озвучувати подібні заяви так, потрібно. І ось днями про це вже публічно заявив Борис Джонсон, а Великобританія може реально лобіювати це питання. Але все буде залежати від ситуації. Якщо ми їх переможемо, то мені здається, що Росія вилетить з ООН, як пробка з-під шампанського. Цього робити в принципі не можна, тому що статут ООН не передбачає такої можливості без рішення всіх постійних членів Радбезу ООН і РФ застосує вето. Але з іншого боку, статут ООН не передбачає, що країна -постійний член ООН може бути піратом, бандитом, вбивцею і вести загарбницьку агресивну війну. Це все, що робить сьогодні Росія, порушуючи усі міжнародні правила і норми. За таких умов, я думаю, що рішення про виключення Росії може бути схвалено навіть без реформи ООН. І той факт, що такий сценарій озвучив британський прем’єр свідчить про готовність до його реалізації є. Все буде залежати від нас: якщо розгромимо Росію і покажемо, що це колос на глиняних ногах, її з ООН виженуть, особливо довго не роздумуючи.
Раніше Realist.online розповідав, навіщо Путін визнав "незалежність Л/ДНР".
