У контексті російсько-української війни відомості про лінії розламу російської федерації набувають значення не просто цікавинки, а мають силу реальної життєвої необхідності. Чим неспокійніше буде там, у країні агресорі, тим менше сил зможе спрямувати москва до України. Аби почалося… Недарма путін визвірявся, волаючи про дві тисячі територіальних конфліктів у рф, за два місяці до російського повномасштабного вторгнення на режисера Сокурова, який насмілився поміркувати щодо можливості "відпустити Кавказ, де не люблять росіян".
Читайте також: Путін особисто запустив процес розвалу росії на "удільні князівства"
А ще більшого значення таке знання має для повоєнного устрою територій де зараз розкинулося рф та й, насправді, нових принципів побудови світу. Бо у збереженому територіально стані, ба навіть переоформлена "на демократичних засадах" чи якось перейменована рф все рівно становитиме загрозу і для України і для сусідів. Сталу імперську хворобу демонструють ледь не усі "світочі демократичного руху рф".
Тож, вже час думати про перевлаштування територій на схід за Хутір Михайлівським та Гоптівкою. Природно, що увагу привертають саме національні проекти, які можуть вирости там. По-перше, це справедливо. Хто як не Україна знає, що таке московські асиміляційні пазурі і саме тому здатна підтримати кожного, хто прагне національного відродження. По-друге, те, про що йшлося вище. Збереження цілісного утворення росія призведе до того, що з часом центр невідворотно задавить усі відцентрові рухи. Московські управлінці та "культурники" пошиють в дурні та корумпують місцеві еліти, заведуть шарманку про те, що російська мова та культура, мовляв, "вікно у світ" для тубільців. І повториться те, що сталося у 90-ті роки. Ніяких суверенітетів та національних відроджень. Все тільки через Москву. А у Москві усе запрограмовано на "велич".
Тому природними союзниками України мали б бути саме національні рухи народів рф. Іноді українцям складно уявити це з цілком об’єктивної причини. За вісім місяців війни у складі російських військ ми бачили військовиків різного етнічного походження. Іноді можна говорити про цілі етнічні військові частини. Усі вони нічим не відрізняються між собою. Це російські військові – вбивці та гвалтівники. Інтерв’ю з полоненими теж демонструють жахливу картину. Часто навіть ті, хто зберіг мову предків не має гадки зеленої про свою історію. Є ті, хто не бачать нічого трагічного у тому, що він особисто втратив ідентичність. Як це було з татарином, що до школи не говорив російською, а тепер не вміє говорити рідною мовою. Але перше бажання просто відкинути тему як непотріб не є вірним. Ситуація дійсно не чорно-білою.
Почнемо з того, що Україна не надто переймалася цією темою, навіть після 2014 року. Можна згадати ініціативу нардепа Ляшка про необхідність визнання Україною на офіційному рівні геноциду черкесів, що сприймалася як доволі екзотична. Минуле скликання Верховної Ради під завісу свого існування прийняло Постанову Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, національних парламентів держав світу щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації та на тимчасово окупованих нею територіях України (2734-VIII, 2019). Постанова показова тим, що під корінними народами там розуміються аж ніяк не малочисельні народи Півночі та Сибіру, як воліли б росіяни, а усі народи рф, пригнічені Москвою. Наразі ж ми бачимо, що Україна повернулася до проблеми комплексно та системно.
6 жовтня, Верховна Рада звернулася до міжнародного співтовариства із закликом підтримати право на самовизначення корінних народів Російської Федерації. Відповідну Постанову № 8105 підтримали 322 депутати. У Постанові зазначається, що реалізовуючи свою загарбницьку імперіалістичну політику, Росія століттями вчиняє геноцид поневолених народів, ігнорує принцип рівноправності та самовизначення народів, грубо порушує права корінних народів та громадян, які належать до національних меншин. Йдеться про те, що навіть проводячи загарбницьку війну проти України, російська влада здійснює геноцид народів рф, зокрема використовуючи для цього мобілізацію.
Згадаємо хоча б історію з формуванням "добровольчих батальйонів" у регіонах рф. Саме у "національних автономіях" цей процес ще у липні набув істеричного характеру. Башкирський батальйон імені Шаймуратова, татарські "Алга" і "Тімер", батальйони із Мордовії "Сіяжар" і "Аралай" та інші. Створення подібних батальйонів з одного боку для російської влади спосіб випалити пасіонаріїв, потенційних незгодних з політикою Кремля у війні з Україною, з іншого боку втягнути народи рф у свої злочини.
Президент України Зеленський у своїх щоденних зверненнях кілька разів піднімав тему залучення Росією підвладних їй народів до неправедної війни проти України та до співучасті у своїх злочинах. Ще 29 вересня він звернувся до народів Росії, стоячи біля меморіалу героя опору Кавказу Російській імперій у дев’ятнадцятому столітті імама Шаміля у Києві: "Народи Кавказу! Усі народи на території Росії! У вас немає жодної причини бути серед цих багатьох, хто все ще служить тому одному, хто хоче цієї війни. Ви не маєте гинути в Україні. Ваші сини не повинні помирати в Україні. Немає у вас такого обов'язку. Ні перед вашими батьками, ні перед вашими дітьми, ні перед вашим майбутнім, ні перед майбутнім вашої землі. І ви це знаєте". А 18 жовтня український парламент ухвалив Заяву Верховної Ради України про визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою російською федерацією і засудження вчинення геноциду чеченського народу.
Але потенційні союзники Україні та проблеми Росії не лише на Кавказі. Ідель-Урал, регіон, де Татарстан так само як і Чечня не підписав "федеральний договір" у 1992 році. Де у Башкирії два роки тому активісти билися за священну гору Куштау оберігаючи її від зриття для видобутку вапна. Або історія з удмуртським вченим Альбертом Разіним, який у вересні 2019 спалив себе перед парламентом Удмуртії на знак протесту проти русифікації та знищення удмуртської мови.
Україна ж стала центром ерзянського національного руху. У 2019 Інязором ерзян став Олександр Болькін (Боляєнь Сиресь), громадянин України, офіцер, ветеран російсько-української війни, українсько-ерзянський перекладач та популяризатор ерзянської культури. Обраний Інязором він був Радою старійшин ерзянського народу Атянь Езем і колаборантська влада Мордовії не встигла встати на заваді.
У вересні 2019 року у Києві відбулася інаугурація Інязора, попередник передав йому повноваження. Після цього Інязор кілька разів виступав у складі української делегації на Постійному Форумі ООН з питань корінних народів. Цього року, він зазначив: "Поки ми обговорюємо мандат форуму, Кремль відправляє представників мого та інших корінних народів Росії знищувати Україну. Росія не визнає Декларацію ООН про права корінних народів. А риторику про захист меншин використовує лише для загарбання чужих земель. Росія давно не є федерацією, а тюрмою народів, у якій вже дев’ятий рік утримує також мільйони громадян України. Російські окупанти вбивають українців, але і самі зазнають великих втрат. Частка представників корінних народів Росії у загальному числі загиблих інтервентів непропорційна висока. Вона значно перевищує частку цих народів в структурі населення Росії".
29 вересня – 1 жовтня в Естонії, в місті Отепя відбувся Ерзянський національний З’їзд. З’їзд конкретно сказав, що "Російська Федерація реалізує щодо ерзян політику прихованого етноциду".
Було прийнято рішення на побудову національної держави: "збереження ерзянського народу, його розвиток та реалізація національних, економічних, політичних та інших прав можливі лише у самостійній державі – Ерзянь Мастор. Створення Ерзянь Мастор є головним завданням ерзянського національного руху. З’їзд бачить державу ерзян як абсолютно самостійне демократичне правове державне утворення – федеративну республіку Ерзянь Мастор. У державі Ерзянь Мастор ерзянський народ реалізує своє право на самовизначення".
Обговорювалася символіка держави, прийнято герб та гімн, визначено територію на яку поширюватиметься її суверенітет, піднімалося питання створення свого війська. Ерзянь Мастор складатиметься з восьми кантонів (з яких два – татарські національні) та автономної Мокшанської республіки. Столиця федерації – Саран Ош (Саранськ). З’їзд засудив вторгнення ЗС рф в Україну, мобілізацію на землях корінних народів Росії та висловив солідарність із протестами у рф проти мобілізації.
Інязор Боляєнь Сиресь та чинний склад Атянь Езєм, виконуватимуть свої обов’язки до моменту скликання Промкса (найвищий національний представницький орган ерзянської народу, який скликається раз в 5 років за умови вільної та безперешкодної діяльності на територіях Ерзянь Мастор ерзянських політичних партій, громадських організацій і національних товариств) коли це буде можливо в "атмосфері вільного волевиявлення та відсутності репресій і переслідувань ерзянських активістів".
Показово, що серед учасників З’їзду був ерзянин боєць Збройних Сил України Олександр Бутяйкін. Також, під час З’їзду учасники вшанували пам’ять ерзянського воїна – солдата Збройних сил України Олексія Вещевайлова, який 26 вересня загинув у бою з росіянами під Бахмутом.
Перемога України – шанс для створення Ерянь Мастор. І не тільки. Тож, на теренах рф попереду великі зміни.
Читайте також: Революції в росії, мабуть, не буде, але точно буде кривавий російський бунт
