Після оголошення мобілізації російським диктатором володимиром путіним 21 вересня по всій території росії відбулись масові акції протесту. Якщо в Москві, Санкт-Петербурзі та в центральних регіонах це відбувалось у формі малочисельних мітингів, то на південних околицях рф громадське невдоволення мало більш організовані та радикальні форми. Найбільше протестував Дагестан: кілька сотень мітингувальників (переважно жінки) збирались на центральних площах Хасав'юрту та Махачкали, застосовували проти поліції «Коктейлі Молотова» та відбивали затриманих. Натомість силовики вдавалися до побиття кийками, перцевого газу та електрошокерів.
Хоча станом на 5 жовтня протести майже затихли, соціальна напруга нікуди не зникла. Тому переважна більшість аналітиків відзначає, що протести відновляться як тільки російська влада зробить стосовно власного народу бодай один невірний крок. Більше того, деякі фахівці вважають, що нещодавні протести стануть початком кінця путінського режиму.
Чи дійсно протести на Північному Кавказі є «першою ластівкою» розпаду росії та до яких наслідків вони призведуть в майбутньому - розбирався Realist.Online.
Чому «вибухнув» саме Кавказ
Те, що протести мешканців Північного Кавказу (Чечня та Дагестан) були радикальнішими, аніж в інших регіонах, має цілком логічні підстави. Це найбільш віддалені, найбільш бідні та найбільш етнічно відмінні регіони, які мали стати основними постачальниками мобілізованих.
«Треба визнати, що мобілізація в рф проводиться нерівномірно, певні регіони і етноси несуть на собі значно більший тягар. Вона подекуди нагадує етнічні чистки. В результаті цієї «могилізації» є ймовірність, що будуть знищені цілі етнічні групи з певних регіонів росії. Оскільки Дагестан та Чечня є регіонами з високим рівнем національної свідомості, там була вища ймовірність радикального протесту, аніж, наприклад, в Москві», - пояснює в коментарі Realist.Online політичний експерт Валентин Гладких.
Він уточнює, що йдеться передусім про колективну згуртованість Дагестану та Чечні: мешканці Північного Кавказу живуть патріархальними родами і мають значно тісніші міжособистісні стосунки, тоді як у великих містах та в урбанізованих регіонах кожен сам за себе і шанси на згуртованість значно менші.
Погоджується з ним і політичний експерт Олександр Кочетков. В коментарі Realist.Online він нагадав, що з 24 лютого найбільше «похоронок» отримали саме сім’ї віддалених регіонів рф – Туви, Дагестану та Чечні.
«Дагестанці вважають, що мають моральне право опиратися мобілізації, адже регіон вже втратив достатню кількість чоловічого населення. Окрім того, в регіоні є розуміння, яким буде прийом мобілізованих в Україні. Тому жінки, які в гірських країнах виконують функцію захисниці сім’ї, розуміють долю мобілізованих і хочуть захистити близьких від цього», - пояснює політолог.
Протести на Кавказі - «перша ластівка» розпаду росії?
Утім, попри те, що путінським силовикам вдалось досягти своєї мети і наразі протести в регіонах майже закінчились, Кремль був вимушений піти на певні поступки. Минулого тижня головний воєнком Дагестану підписав указ про призупинення мобілізації в регіоні. Схожа ситуація склалася і в Чечні, де місцевий ватажок рамзан кадиров також заявив, що регіон виконав план щодо призову.
«Після рішення щодо призупинення мобілізації в Чечні та Дагестані бунт піднявся в інших схожих регіонах – наприклад, в Республіці Тува, звідки родом міністр оборони росії сєргєй шойгу. Поки не йдеться про ланцюгову реакцію, але в регіонах, до яких з України повернулось багато «двохсотих», будуть чинити спротив та вимагати, щоб для них цю «часткову» мобілізацію скасували. Але в такому разі обов’язково станеться спалах в іншому місці», - каже Олександр Кочетков.
Читайте також: Гола армія – голий король: чим обернеться для путіна неготовність його військ до довгої війни
Водночас, минулого тижня українські ЗМІ називали російські протести проти мобілізації в Дагестані та інших віддалених регіонах ледь не початком розпаду «тюрми народів», якою є російська федерація. Втім, попри наші очікування, опитані експерти називають таке трактування подій дещо передчасним.
За словами Валентина Гладких, нещодавні акції протесту були спрямовані саме на протидію мобілізації, тоді як про інші, політичні вимоги з боку учасників мітингів поки не йшлося. Він відзначає, що перспективи протестів будуть залежати передусім від реакції Кремля, тобто особисто путіна.
«З одного боку, він може репресивними методами причавити бунти і врешті-решт змусити регіони на кшталт Дагестану виконати мобілізаційні плани, а з іншого – може припинити мобілізацію в Дагестані чи Туві, по телевізору показати, як дагестанці стоять в чергах у військкоматах, і продовжити ловити селян, маргіналів, алкашів та інший соціальний непотріб в інших, ще більш віддалених регіонах», - пояснює фахівець.
Обидва варіанти реакції на протести, за словами Валентина Гладких, можуть призвести до негативних для Кремля наслідків. Якщо ж путін вирішить приборкати соціальне невдоволення силовими методами, протести в регіонах можуть посилитись. А якщо їх підтримає місцева еліта, Кремль стикнеться з великими проблемами. В іншому випадку, якщо путін вирішить зменшити мобілізаційний тиск на Дагестан та Чечню, місцеве населення побачить дієвість протестів і почне використовувати цей інструмент значно частіше. Це теж є великою загрозою для режиму.
«Сама логіка такого режиму, як путінський, – рухатись шляхом найменшого супротиву. Тому, швидше за все, активні учасники мітингів зазнають репресій, аби показати іншим, що протестувати не можна - це небезпечно і безрезультатно. Паралельно буде зменшено мобілізаційний тиск на автономії Північного Кавказу», - прогнозує політолог.
Рецепт успіху для російських протестів
Так чи інакше, оголошена путіним мобілізація стала серйозним чинником внутрішньої дестабілізації в росії. Як відзначають експерти, вона показала, що чинний російський режим має прогалини і йому дедалі важче втримувати протестні настрої під контролем. Відповідно, це є передумовою для посилення спротиву по всій території росії.
«Протести в росії спалахнуть з новою силою за двох умов: велика кількість загиблих та очевидні поразки на українських фронтах. Російська влада, звісно, спробує приховати реальну кількість втрат, але це буде все важче і важче. Треба розуміти, що відтепер війна, розпочата росією проти України, торкнулась кожної російської сім’ї – переважна більшість росіян матимуть або родича, або близького знайомого серед загиблих. Ми спостерігаємо поступове нарощування соціальної напруги, яка потім десь вибухне», - каже Олександр Кочетков.
За його словами, у росії є два потенційні центри спротиву, з яких може початися нова хвиля протестів. По-перше, це невеликі автономії, відокремлені (Калінінград) чи віддалені території (Сибір), які орієнтуються здебільшого на місцеву владу і не хочуть воювати незрозуміло за що. По-друге, це Москва та Санкт-Петербург – там теж багато невдоволених, адже вони вважають, що воювати за них треба комусь іншому.
Читайте також: У Бєлгороді призовникам вручають перелік речей, які треба придбати за власні кошти
«До нового року ситуація викристалізується, стане зрозумілою. А до середини наступного року вже можуть відбутися певні події», - прогнозує політолог.
Погоджується з ним і Валентин Гладких. За його словами, протести в Дагестані продовжаться з більшою силою, коли почнуть приїжджати перші гроби з нещодавно мобілізованими.
«Чинна модель рф передбачає, що без участь місцевих еліт, без лідерства такі стихійні протести малоефективні, - продовжує фахівець. – Тож головне питання – чи призведуть ці протести до виникнення політичної сили або політичних лідерів, які виступлять з цілком зрозумілою політичною програмою. Люди скоро зрозуміють, що в нинішніх умовах виступати проти мобілізації сенсу немає, бо це не вирішує проблем. Треба виступати проти режиму, який призвів до необхідності проведення мобілізації. І це неминучий процес».
Читайте також: Мобілізація зруйнує росію: імперські амбіції призведуть до падіння економіки та демографії
