Відсьогодні новий генсек НАТО отримав всю повноту повноважень. На церемонії передання повноважень керівника Альянсу Рютте зробив обнадійливі для України заяви, але чи дійсно так все добре? Чи має Рютте можливості досягти окреслених пріоритетів? Чи є консенсус в Альянсі щодо України та які реальні перспективи ми маємо?
Заяви Марка Рютте під час церемонії передання повноважень як нового генерального секретаря НАТО вказують на чітку відданість підтримці України у її війні з Росією. Він наголосив, що забезпечення перемоги України як суверенної держави залишається пріоритетом, поряд з посиленням колективної оборони НАТО та поглибленням глобального партнерства. Це свідчить про продовження стратегічного курсу, встановленого його попередником, Єнсом Столтенбергом. Це варто зафіксувати, адже, як відомо, «слово не горобець» і ми, щонайменше, зможемо апелювати до цього.
Чи має можливість новий генсек реалізувати зазначені пріоритети? Рютте, як досвідчений політик з репутацією майстра компромісів, має добрі шанси просувати свою програму в НАТО. Однак він зіткнеться з низкою викликів, зокрема з необхідністю збільшити оборонні витрати серед союзників і забезпечити тривалу підтримку України, особливо на тлі висхідної «втоми» від війни в деяких країнах Західної Європи.
Чи є консенсус в НАТО щодо України? На цей час є загальний консенсус серед країн НАТО щодо підтримки України, хоча існують певні розбіжності щодо конкретних аспектів, наприклад, можливого запрошення України до НАТО. Деякі країни, такі як Німеччина та Угорщина, все ще вагаються щодо надання Україні членства у НАТО в найближчій перспективі, вважаючи, що це може призвести до загострення конфлікту з Росією.
Які існують реальні перспективи для нас? Україна може розраховувати на продовження військової, фінансової та дипломатичної підтримки з боку НАТО, особливо через такі ініціативи, як постачання військової техніки, навчання військових та посилення східного флангу Альянсу. Проте повноправне членство України в НАТО залишається поки що невизначеним через розбіжності між деякими союзниками.
Які ризики можуть постати перед Україну у розвитку відносин із НАТО? Серед основних ризиків можна виокремити можливу зміну політичних настроїв серед західних союзників, особливо у контексті майбутніх виборів у США. Наприклад, перемога Дональда Трампа на президентських виборах може створити виклики для підтримки НАТО України, оскільки його попередня адміністрація тиснула на союзників з метою збільшення оборонних витрат і мала більш критичний підхід до Альянсу. Інші ризики включають втому союзників від конфлікту та можливі економічні проблеми всередині Європи, які можуть вплинути на обсяги військової допомоги Україні.
Яке реальне ставлення НАТО до Росії? НАТО вже офіційно визнала Росію «найбільш значущою і безпосередньою загрозою для безпеки союзників» під час саміту у Вашингтоні влітку 2024 року. Це формулювання показує жорстку позицію Альянсу щодо Росії, яка, ймовірно, ще більше посилюватиметься у ході головування Рютте. Він може ініціювати нові заходи щодо стримування Росії, включаючи розвиток системи оборони східного флангу та підвищення колективної готовності до потенційної агресії.
Що маємо сьогодні у відносинах з НАТО? Президент України Володимир Зеленський та його команда активно розвивають відносини з НАТО, роблячи членство в Альянсі одним із ключових зовнішньополітичних пріоритетів. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Київ послідовно вимагав більшої підтримки від НАТО, включно з військовою допомогою та санкціями проти Росії. Дії Зеленського на міжнародній арені включають постійний діалог з лідерами країн НАТО, участь у самітах Альянсу, а також запити щодо пришвидшення інтеграції України до НАТО. На останньому саміті НАТО у 2023 році, хоча Україна не отримала прямого запрошення до Альянсу, було ухвалено низку рішень щодо посилення підтримки, включно зі створенням Ради Україна-НАТО, яка підвищує рівень політичного діалогу.
Крім того, Зеленський активно підтримує модернізацію Збройних сил України відповідно до стандартів НАТО, що є важливим кроком для підвищення обороноздатності країни та її сумісності з Альянсом. Важливою частиною стратегії України стало залучення західної військової техніки, зокрема танків, систем ППО та винищувачів, що значно покращило здатність України протистояти російській агресії.
Як діяти далі з огляду на потенційні ризики та відсутність єдності щодо членства? По-перше, Україна повинна продовжувати адаптацію своїх Збройних сил до стандартів НАТО. Це включає навчання українських військових, удосконалення системи командування, управління та логістики, а також подальше оснащення сучасною технікою. Система колективної безпеки НАТО заснована на спільній обороноздатності, і Україна може стати важливим елементом цього процесу, демонструючи реальний бойовий досвід у протидії російській агресії.
По-друге, Україна має зосередитися на підкресленні своєї ролі як ключового партнера НАТО на східному фланзі. Геополітичне положення України робить її бар'єром між НАТО та Росією, і її стабільність є важливою для всієї Європи. Водночас досвід України у боротьбі з гібридною війною, кіберзагрозами та пропагандою є цінним для всіх країн Альянсу.
По-третє, Україна повинна продовжувати дипломатичні зусилля щодо країн, які сумніваються в наданні Україні членства в НАТО, таких як Угорщина та Німеччина, США. Це може включати діалог на двосторонньому рівні, демонстрацію економічної та політичної стабільності України, а також пропозиції співпраці у сферах, де ці країни мають інтереси.
По-четверте, Україна має продовжувати наполягати на перспективі повноправного членства в НАТО, але водночас розуміти, що це питання може вирішуватися поступово. Тому стратегія повинна включати поглиблення співпраці на рівні неформальних форматів, таких як Рада Україна-НАТО, спільні навчання та інші військові ініціативи.
