Американський президент Джо Байден в своєму виступі у Варшаві назвав Володимира Путіна м’ясником. Всі, хто слідкує за подіями кривавого російського вторгнення в Україну, добре розуміють, що це є правдою. Маріуполь з 450 тис. населення стертий з обличчя землі. Ніхто точно не знає скільки мирних громадян там загинуло в страшних муках без їжі, питної води, ліків, замерзаючи від холоду і зараз вже навіть без медичної допомоги пораненим. Маєте знати, що після поранення люди просто вмирають, не отримавши допомогу від лікарів, тому що більшість лікарів уже вбито.
Кількість загиблих в Маріуполі ще не включається до загальної цифри загиблих українців в усій країні. А коли ми нарешті дізнаємося, найменше, що ми можемо зробити, кажу від імені українців, так це заплакати стиснувши зуби. Там буде п’ятнадцять Вуковарів або десять Сребрениць в одному місці. Місто, яке розмовляло російською мовою, просто зникло в результаті безперервних бомбардувань. Все це зроблено на пряму вказівку Путіна. І хто він тоді? Але Париж та Берлін відразу відмежувалися від таких кваліфікацій, щоб Москва не подумала щось погане про керівників цих країн.
Читайте також: Поки Європа вагається щодо жорстких мір проти РФ, жителі Маріуполя помирають від голоду
Українців не дивує така позиція. Якщо Путін дійсно вбивця, то був їм уже довший час. Від нападів на Грузію (2008), знищення Грозного (2000) та сирійських міст (2015-18). Пам’ятаю критичну ситуацію, коли російський спецназ захопив приміщення парламенту та уряду АР Крим рано вранці 27 лютого 2014 р. Вже о 13.00 я як посол України був у прямому ефірі хорватського телебачення.
Тоді у своєму зверненні я сказав: "Все, що Європа знала про Росію і Путіна, забудьте і викиньте. Зараз увесь світ входить в абсолютно нову небезпечну фазу свого розвитку. Україна повинна отримати міжнародну підтримку і гостру реакцію міжнародних безпекових факторів через те, що зараз це не питання українсько-російських відносин, а європейської безпеки і супроставлення бажанню Москви встановити новий порядок, який абсолютно не співвідносний з міжнародним правом".
На жаль, таку позицію України не підтримало НАТО і країни-гаранти територіальноі цілісності нашої держави відповідно до Будапештського меморандума. Київ тоді залишився наодинці перед агресивною Москвою, яка використала ситуацію після втечі Віктора Януковича і начебто його прохання введення російських військ для відновлення конституційно-правового порядку.
Читайте також: НАТО і ЄС повинні відреагувати на антиукраїнську політику Угорщини
Тоді Україна потрапила у дуже складну ситуацію. В той час були готовими для боротьби з російськими окупантами 6-7 тисяч українських військових і початок боїв з російським агресором міг мати результатом поразку у війні, а можливо, і втрату реальної державності України. Країни-гаранти територіальноі цілісності України (США, Великобританія, Франція, Китай) не бажали надіслати до Києва своїх високих представників для підготовки термінового плану реагування на російську агресію в Криму. Москва відчула перелякану позицію Заходу і за два тижні окупації півострова швидко провела псевдо-референдум щодо відокремлення Криму від України, сфальсифікувавши його результати.
Відсутність реакції краін-гарантів територіальноі цілісності України підштовхнула Путіна піти далі на Донбас. Там українці вже почали воювати, тому Росія змогла захопити тільки половину цього українського регіону. Тоді Київ отримав для себе важливий урок, що у можливій війні з Росією треба розраховувати тільки на себе. Другий урок: питання захисту європейських цінностей будуються тільки на усних заявах. Європейці не готові за це боротися зі зброєю в руках. Москва знову це прочитала і стала готувати велику війну з Україною. Але і Київ не спав, почавши готувати свою армію на нових засадах.
Що маємо зараз. Російська агресія об’єднала аморфний НАТО. Але Альянс зараз не має достатньої рішучості, аби діяти за межами своїх кордонів. Він скоріше річ у собі, ніж символ захисту волелюбності. Зараз це, звичайно, розчаровує українців, але ми маємо надію на зміни. Колишні соціалістичні країни краще розуміють ситуацію і можливість повернення на свою територію російських військ.
Читайте також: Ми є свідками становлення в РФ режиму, небезпечнішого за Третій Рейх
На російському телебаченні зараз говорять про необхідність "денацифікаціі" не тільки України, але і краін Балтії та Польщі, які є членами НАТО. Тому Варшава, Рига, Вільнюс і Таллінн найактивніше вимагають від Брюсселя надати Україні військову допомогу. Якщо Київ отримає від НАТО літаки, танки, сучасні ракетні системи, це буде гарантією, що Україна не тільки зупинить окупаційні війська, а й зможе вигнати окупантів зі своєї території.
Але в цей момент починаються калькуляції в деяких європейських країнах, які географічно далі від Росії. Вони не готові ризикувати, провокуючи і нервуючи Москву. Натомість Україні дають набагато менше зброї, аби убезпечити себе від російських погроз. Можливо, українців загине набагато більше, але Європа бажає жити в комфорті.
Як вчора сказав президент Емманюель Макрон: "Ми повинні зупинити війну мирними засобами". Поясню. Політика президента Франції запобігання війни розмовами вже зазнала повного фіаско. Зараз Макрон вже десять разів розмовляв з Путіним, але війна так і не зупинилася. Насправді ж, все залежить від того, скільки наші бійці знищать російських солдат, танків та літаків. Думаю, що це знають і в Парижі. Але якщо наша армія ціною неймовірних людських та матеріальних втрат зупинить агресора та змусить його до переговорів, все одно залишиться місце для інтерпретацій, що досягти миру допомогли багаточисельні розмови з Путіним. А шкода.
Читайте також: Припинить війну в Україні: Польща, Чехія та Словенія розробили план із 10 пунктів
