Україна точно буде частиною перемовин між Президентом США та лідером Китаю. Про це у своїй статті для The Gaze пише Антон Кучухідзе, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Сьогодні є два надпотужних світових лідери, які можуть впливати на багато політичних процесів. Тому дуже важливими є перемовини між цими лідерами, особливо під час зростання і поглиблення конфліктності в різних регіонах світу. Адже фактично між собою воюють союзники Сполучених Штатів Америки і держави, яких підтримує Китай через так звані вільні економічні процеси.
Тож, важливо розібратися, чи є у сторін консенсус щодо України, чи вдалось цим двом наддержавам за останній рік зблизити позиції. І найбільше питання, чи буде Китай реально впливати на зміну агресивної політики Російської Федерації, а також, чи підтримує Китай, наприклад, потенційну ескалацію на фоні загрози нападу Північної Кореї на Південну Корею. Напередодні можливої зустрічі Президента США Джо Байдена та лідера Китаю Сі Цзіньпіна у Сан-Франциско (США) в листопаді, спробуємо з’ясувати, з яких позицій щодо України обидві сторони можуть розпочати діалог.
Стабільність у відносинах України і США – запорука тривалого партнерства
Підтримка України з боку США була і залишається стабільною. Цей зовнішньополітичний напрямок у роботі Держдепартаменту США є незмінним вже не перший рік. Як зазначив глава Держдепу Ентоні Блінкен у своїй промові «Стратегічний провал Росії та безпечне майбутнє України» під час візиту до Гельсінкі (Фінляндія) в червні 2023 року, США разом із союзниками і партнерами використовували усі публічні форуми, намагаючись запобігти війні, від Ради НАТО-Росія до ОБСЄ, від ООН до прямих каналів Росія-США.
«Президент Байден чітко дав зрозуміти, що незалежно від того, який шлях обере президент Путін, ми будемо готові», – нагадав Блінкен та зазначив, що ще до повномасштабного вторгнення Путіну було чітко вказано: «Якщо Росія обере війну, ми зробимо три речі: підтримаємо Україну, накладемо на Росію серйозні санкції і зміцнимо НАТО, згуртувавши навколо цих цілей наших союзників і партнерів».
Обіцяна підтримка не забарилась. Із серпня 2021 року США розпочали надання військової техніки для посилення оборони України, зокрема протитанкових комплексів «Джавелін» і протиповітряних – «Стінгер». Також було розгорнуто команду Кібернетичного командування США, щоб допомогти Україні зміцнити спроможність її електромережі та іншої критично важливої інфраструктури протистояти кібератакам із боку РФ.
За кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії до України США подвоїли кількість кораблів, що патрулюють Північне і Балтійське моря, подвоїли кількість бойових груп у регіоні та ухвалили рішення про постійну військову присутність у Польщі. На саміті НАТО у Вільнюсі США чітко окреслили свою позицію щодо майбутнього членства України в НАТО і сприяли пришвидшенню цього процесу через ліквідацію обов’язковості попереднього виконання ПДЧ для нашої країни. За дипломатичного сприяння США ЄС і його країни-члени надали Україні понад 75 мільярдів доларів військової, економічної та гуманітарної підтримки.
Зі свого боку з моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну США виділили понад 43,7 мільярда доларів на оборонну підтримку України в межах як президентських повноважень, так й ініціативи з надання допомоги Україні в галузі безпеки (Ukraine Security Assistance Initiative).
У вересні цього року Міністр оборони США Ллойд Остін зателефонував новопризначеному Міністру оборони України Рустему Умерову, щоб обговорити нову роль Умерова і подальшу підтримку з боку США, оскільки Україна продовжує боротьбу проти незаконного вторгнення Росії. Однією з тем перемовин став порядок денний подальшої роботи Контактної групи з питань оборони України, більш відомої як «формат Рамштайн».
Збереження підтримки України з боку США бере своє коріння з далеких часів розпаду СРСР та ризиків, які американський істеблішмент бачив уже тоді через можливу загрозу кооперації між Росією, Китаєм та Іраном. Так, майже 30 років тому Збігнєв Бжезинський у роботі «Велика шахівниця» попереджав про велику небезпеку вірогідного геополітичного зближення Росії, Китаю та Ірану, які, на його думку, могли утворити антиамериканську коаліцію. І майбутні перемовини між США та Китаєм обов’язково враховуватимуть цей ризик, який за тридцять років із гіпотетичного став максимально реалістичним. І це геополітичне зближення між трьома країнами прискорилося через повномасштабне вторгнення РФ в Україну.
Для Китаю підтримка Росії – це новий Шовковий шлях у нікуди вартістю в $1 трильйон
Китайський лідер Сі Цзіньпін майже десять років тому оголосив про початок наймасштабнішого та найдорожчого логістично-культурного проєкту – новий Шовковий шлях. Реалізація цього проєкту мала вивести Китай на позиції світового лідера, що не лише має потужну економіку та суттєвий військовий потенціал, а й визначає правила гри у світі на одному рівні зі США та ЄС.
Новий Шовковий шлях вже коштував Китаю понад $1 трильйон, який було витрачено на будівництво доріг, мостів та похідної інженерної інфраструктури у небагатих країнах, що підключилися до проєкту. Але за крок до початку його роботи почалась повномасштабна війна Росії проти України, і через підтримку агресора у протистоянні з колективним Заходом новий Шовковий шлях став шляхом в нікуди.
На ювілейний саміт «Один пояс – один шлях», що відбувся в Пекіні в жовтні 2023 року, із 27 лідерів ЄС до Пекіна приїхав лише прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (головний союзник Путіна в Європі). А перед початком саміту з нового Шовкового шляху звернула Італія, єдиний представник G7 у проєкті.
Водночас, як зазначають експерти Royal United Service Institute (RUSI), попри те, що Китай офіційно дотримується політики позаблоковості, західна допомога і підтримка Тайваню, економічна конкуренція, зокрема американські обмеження на напівпровідники, і формування «блоків», які сприймаються як ворожі Пекіну в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, стануть випробуванням на міцність цієї позаблоковості. У цьому сенсі вторгнення в Україну лише прискорило поглиблення зв'язків, змусивши Китай обрати «сторону» між Росією і Заходом на користь Росії.
Проте тривалість дотримання такої позиції – під питанням. Попри те, що товарообіг між Росією та Китаєм упродовж останніх двох років досяг рекордно високого рівня, сягнувши у 2022 році позначки в $190 млрд (ріст на 30% порівняно з 2021 роком, за даним Головного митного управління Китаю), а за дев'ять місяців 2023 року дійшовши до рівня $176,4 млрд (+29,5% до аналогічного періоду минулого року, а за підсумками 2023 року прогнозований вихід на позначку в $200 млрд), таке зростання не компенсує втрат від зниження обсягів зовнішньої торгівлі з США та ЄС.
Так, за підсумками перших трьох кварталів 2023 року товарообіг Китаю та США скоротився на 14% у річному вираженні і становить $495,9 млрд. Щодо ЄС, то якщо у 2022 році товарообіг між Китаєм та ЄС досяг позначки у $847,3 млрд, то за перше півріччя 2023 року відбулось скорочення більш ніж на 5% (товарообіг становив $399,172 млрд). Загалом спільний товарообіг Китаю з ЄС та США перевищує показник торгівлі з Росією у 8 разів.
І зараз, через підтримку РФ, він може скоротитися. Що не просто «неприємно», а ставить під загрозу плани Китаю щодо встановлення правил гри на світовому ринку та збереження високого технологічного рівня країни. Бо запорукою великого обсягу експорту китайських товарів до ЄС та США було переведення великої кількості високотехнологічних виробництв до Китаю, де і робоча сила, і вартість сировини для заводів дешевша.
Зараз Європа і Америка поступово намагаються повернути виробництва до себе, щоб і соціальні проблеми вирішити, і підвищити рівень безпеки, знизивши залежність від китайських товарів та комплектуючих (насамперед у продукції ВПК). Навіть можливе силове «повернення» Тайваню не компенсує можливих втрат від цього. А ресурсні можливості РФ, які Китай зараз використовує, стануть непотрібні через втрати ринків ЄС та США.
Розуміючи, вочевидь, складність вирішення цих питань, саме китайський лідер Сі Цзіньпін планує прибути до США у Сан-Франциско. Це демонструє неабияку зацікавленість Китаю у процесі перемовин, бо у протилежному випаду зустріч організовували б на нейтральній території. Відповідно, це досить позитивна новина для України, яка точно буде частиною перемовин між Президентом США та лідером Китаю.
Джерело: Аналітичний центр "Об’єднана Україна"
Оригінал матеріалу: "The Gaze"
