Росія не потрапила до топ-10 торгових партнерів Китаю. І доки російські чиновники відчайдушно демонструють лояльність Китаю, а держТВ переконує телеглядачів у стратегічному союзі двох країн, Росія залишається "карликом" для Пекіна на економічній карті світу. Китай для Росії – найбільший постачальник товарів, який забезпечує 20% всього імпорту ($72 млрд). Росія ж займає лише 2,4% у китайському експорті обсягом $3 трильйони і не входить до топ-10 найбільших торгових партнерів. Навіть у Мексику китайські компанії продають у 1,5 рази більше, не кажучи вже про США.
Читайте також: Формула Шрьодера: у чому суть нового плану Путіна
Саме тому Китай скорочує експорт до Росії (на 38% рік до року): китайські компанії, очевидно, бояться втратити доступ до американського та європейського ринку та готові пожертвувати російським, роль якого "екстремально мала", пишуть економісти Єльського університету.
А тим часом директор департаменту зовнішньополітичного планування МЗС Росії Олексій Дробінін у статті для журналу "Міжнародне життя" пише, що, мовляв, розв`язана РФ війна в Україні "призведе до зміни світового порядку та нової розстановки сил на міжнародній арені, зробивши Москву одним з основних творців історії". Нібито, від такої багатополярності виграють усі, а флагманським зовнішньополітичним проектом Москви буде формування трикутника Росія-Китай-Індія.
Серйозно? Проте, я вам зараз на пальцях покажу, що Москва Пекіну нафіг не потрібна ні при яких розкладах.
По-перше, як ви прочитали вище, Росія не потрапляє навіть у топ-10 торгівельних партнерів КНР - її доля становить лише 2,4% у китайському експорті. Навіть у Мексику китайські компанії продають у 1,5 рази більше, не кажучи вже про США.
По-друге, китайці чудово розуміють рівень залежності РФ від них. Вони не мають союзників. Є противники, васали та сателіти. Якщо взяти новітню історію співпраці РФ з КНР в частині оборонки і машинобудування взагалі, то Китай всю дорогу відрізнявся гранично егоїстичним підходом, укладаючи контракти на умовах, які йому потрібні, і розриваючи їх тоді, коли йому це було зручно, незважаючи на домовленості.
Читайте також: Новий газовий шантаж: чи вдасться Росії "заморозити" Європу
Вони могли собі це дозволити, знаючи, що росіяни нікуди не подінуться і при виникненні чергової потреби будуть готові продовжувати співпрацю, тому що інших варіантів у них немає. У спільних проектах Китай жорстко тягне на себе ковдру, максимізуючи свою частку і свій прибуток. Тому намагання Москви активізувати китайський напрямок - це потрапляння в залежність, яка може виявитися важчою і всеосяжною, ніж залежність від Заходу.
Чи зміниться щось через тайванський інцидент? Ні. Розраховувати на те, що Китай зараз прийде і скаже "давайте співпрацюємо проти Штатів, ми готові дати вам більше", - велика ілюзія. Тому що оцінка з китайської сторони потенційного балансу вигоди, ризиків та шкоди, яку йому принесе активізація співпраці з Росією, виявляється зовсім іншою, ніж та, що бачиться у Кремлі.
Так що ніякого політичного трикутника "Росія-Китай-Індія" навіть близько не буде. Китай та Індія - абсолютно самодостатні країни, які мають дуже тісні економічні зв'зки із Заходом і дружити з кимось проти когось точно не будуть. А від Росії їм потрібно лише одне - скупка за безцінь її вуглецю та територій. І у той час, коли у Кремлі кричать, що "Польща забирає західні українські території" (мовляв не ми одні такі мародери), Китай планомірно освоює всю територія Росії, що за Уралом.
Так що не буде ніякого багатополярного світу, як про це мріє Росія. Не буде ніяких військово-політичних союзів, що протистоятимуть НАТО. А буде у результаті цієї війни вщент розбита Російська імперія, яка у політичній рулетці все поставила на Zеро, а випало їй червоно-чорне - переможні кольори боротьби української нації за свою незалежність.
Читайте також: Якщо Україна погодиться на переговори з РФ у найближчі три місяці, то програє
