Чи результативним був недавній візит до США президента України Володимира Зеленського? Чи продовжить Америка допомагати Україні наступного року? Що думають прості американці про нинішню Україну? Яким був рік, що минає, для журналістики в цілому?
– Яким, на Вашу думку – людини, яка живе в США і добре знає невидимі простому обивателю деталі тієї чи іншої події, був нещодавній візит до Вашингтона президента України Володимира Зеленського?
– З того, що я знаю, цей візит був успішним. Він був успішним і для Америки, і України. У моєму розумінні візит був успішним для всіх.
- Чи правда, що його навіть порівнювали з візитом до США рівно 81 рік тому британського прем'єр-міністра Черчілля?
- Це правда. Багато хто у нас проводив паралелі між візитом президента Зеленського та візитом 22 грудня 1941-го року до США Уінстона Черчілля. Нагадаю, його зустріч із президентом США Рузвельтом відбулася за кілька днів після Перл-Харбора і, як відомо, сильно зміцнила антигітлерівську коаліцію.
У той самий час, правду кажучи, таке порівняння не всіма сприймалося як паралель. Черчілль - найбільша фігура в історії. Зеленський же – так, він хоробрий, він цікавий, він у своїй зеленій сорочці... Але до кінця він ще не всім зрозумілий. Цей факт теж має місце.
– Чи були якісь моменти загострення у середовищі американської політики загалом у контексті того, що США продовжують виділяти Україні ще більші ресурси для підтримки у війні з Росією?
- Так, були. З-поміж республіканців часто звучать питання, мовляв: «Як це демократи йдуть на те, щоб давати такі божевільні гроші, коли в США свої проблеми?», «Навіщо США йдуть так далеко?» і так далі.
– А звучать питання, наприклад: «Навіщо США це роблять загалом?»
– Так питання не ставиться, але, кажуть, мовляв: «Навіщо такі шалені суми виділяти Україні, яка так далеко територіально?», «Навіщо Америці настільки щільно бути в цьому питанні?». Подібні питання звучать, але немає позиції, що Україні не треба допомагати.
Саме тому, на мою думку, цей чинник підкреслив виграш візиту президента Зеленського. Це не перетворилося на політичний конфлікт усередині країни, а підкреслило його хоробрість насамперед.
У нього все було сплановано, продумано. Він звертався під час виступу до обох партій. І навіть якщо якась легка критика десь і була, то вона була в результаті перекрита великою підтримкою України.
– Чи є розбіжності між демократами та республіканцями щодо підтримки України?
– Є один важливий чинник, який, я гадаю, не всі чітко розуміють. Я про нього скажу далі. Спочатку про політиків.
Демократи більш зрозумілі у подібних питаннях. Вони всі хочуть підтримувати Україну, відправляти зброю, хочуть далі робити те, що вони сьогодні роблять. Голос у демократів у цьому питанні звучить в унісон.
У республіканців у цьому питанні є роздвоєність. Я спеціально поспілкувався зі своїми знайомими республіканцями.
Одні вважають, що зброю Україні треба давати. Тому що є думка, мовляв, «Якщо програємо, то тоді програємо усі». Так, є проблеми, але тут ситуація є унікальною.
Є й інший голос серед республіканців. Цей другий голос говорить про те, що мовляв, «Звісно, ми проти цієї війни; зрозуміло, що таке Росія і як вона поводиться; Росія показала лише своє звірство, слабкість і дурість», але, мовляв, «Логічніше думати про внутрішні питання США, яких також чимало і які є принциповими для американського суспільства»...
– І чий голос сильніший?
– А ось тут якраз хочу сказати про згаданий раніше чинник, який дуже сильно впливає на погляди по Україні та впливає на американських політиків із різних партій. Цей чинник – американський народ. І не йдеться тут про те, хто в народі більше чи менше політично орієнтований і на яку безпосередньо партію. Тут справа не в політиці як такій. Це питання американцями розглядається не так під політичним кутом, як під кутом боротьби зі злом.
Американський народ дуже позитивно сприйняв візит президента Зеленського. Він продовжує бути символом боротьби зі злом. Я розумію, що у нього є багато речей, які часто сприймаються негативно. Я розумію, що є різні оцінки його рішень, діяльності його та його команди. Але після того, як це все сталося настільки жорстоко з боку Росії, він і весь український народ стали для США символом боротьби зі злом, із встановленням «порядку», що базується на диктатурі.
Демократія, можливо, теж далека від ідеалів. У нас теж, можливо, багато проблем через це і збоїв. Але все одно наша модель більш правильна для планети, ніж диктатура.
– Візит Зеленського ще вище підняв його статус та статус України в очах пересічних американців?
– Критики практично не було, як це часто у нас роблять. Був, мабуть, певний гумор щодо його зовнішнього вигляду, але, навіть цей гумор був добрий.
– А що каже частина американського політикуму, яка вважає, що з Росією варто сідати та домовлятися?
– Домовлятися – це знову ж таки давати можливість Росії перезарядитися. Вона відбере в України якісь території зараз, а потім знову нападе за три місяці та півроку...
Ми вважаємо, що система протиракетної оборони Patriot змінить динаміку війни. Продовжують говорити та писати про те, що ядерне питання, незважаючи на божевілля у поведінці Росії, не актуалізується. Що вони не наважаться застосувати ядерну зброю. Боязнь цього є, так, як і у всього людства, я певен. Але у нас продовжують вважати, що Росія розуміє лише мову сили у відповідь.
Вже багато наших політиків відійшли від Трампа. Наприклад, губернатор Флориди Рон Десантіс, який вважає, що президент Байден надто м'яко ставиться до Росії. Це новий рух республіканців. Там вважають, що якби спочатку були сильні кроки з боку США, коли російські війська тільки перебували на кордоні з Україною, то, можливо, цієї війни не було б. Що росіяни відступили б. А спочатку була якась реакція? Словесні погрози, критика, стурбованість. Ось росіяни і вирішили піти...
Ось це все актуалізувалося до кінця року, що минає, і з візитом президента Зеленського до США, зокрема. Те, що він відбувся наприкінці року – це знову ж таки дуже сильний символічний крок.
– Результативність візиту за шкалою від 1 до 10?
– Я міг би дати цьому візиту 8 – 9 балів. Це дуже високо.
- Яким Ви - громадянин США, успішний адвокат і відомий політичний стратег - бачите 2022-й рік, що минає?
– У 2022 році світ переходив від Covid до війни в Європі. У нас дивляться на конфлікт в Україні як на війну в Європі. У США вважають, що це стосується дуже широкого простору не лише території однієї країни.
Тому, я б сказав, рік, що минає, - рік переходу з одного жаху в інший!
Дуже був тяжкий рік. Рік, коли впала криптовалюта. Це на Заході друга тема, друга найбільша дискусія зараз у нас на цю тему. У США вважають, що це була дуже велика втрата технологій. Можливо, криптовалюта тепер стане якимось побічним моментом. Як експеримент, який не вдався. Тому цей рік був роком збоїв та втрат.
Очікується, що наступний рік фінансово буде ще гіршим. Падатиме нерухомість. Багато негативних передбачень. Так буває, так. Буде менше оптимізму і вже зараз приходить усвідомлення того, що нинішній рік – важкий, а наступний може бути не легшим. Це стосується і політики та економіки. Тут усе взаємопов'язане.
- Розслідування республіканців наступного року проти сина чинного президента США Хантера Байдена якось зможуть вплинути на подальшу підтримку України?
– Я думаю, що навряд чи так буде, як багато хто про це говорить.
У нас питання Burisma видихнулося. Це, знаєте, як хлопчик, який уже десятки разів прокричав «Вовки!»... Це питання видихнулося не тому, що воно нелегітимне, а тому, що воно усім набридло, нової інформації щодо нього немає.
Зараз Хантер Байден узяв собі юриста, якого я непогано знаю. Еббе Лоуелл його звуть. Юрист-лобіст. Найгірше, що буде зрештою, так це те, що Хантер домовиться, дуже акуратно все зробить, без в'язниці, без особливої драми. І на цьому все закінчиться.
- І останнє питання професійне: яким був рік для журналістики загалом? На увазі, давайте скажемо прямо, стосовно того, що з багатьма речами в ЗМІ раніше суспільство просто не стикалося тією мірою, якою зіткнулося саме в цьому році.
- Цікаве питання. У диктатурах засоби масової інформації контролюються державою. У західних псевдо-демократіях ЗМІ контролюються пов'язаними з політичними партіями структурами та лобістами певних груп інтересів.
Традиційні ЗМІ та громадянська журналістика об'єдналися завдяки соціальним мережам. Правди у журналістиці просто більше не існує, вона була замінена суб'єктивними судженнями та особистими твітами. Такою є реальність.
2022 рік – це був рік пропаганди та експериментів у сфері маніпуляцій громадською думкою. Дуже низько, я сказав би, до мінімуму впав об'єктивний аналіз актуальної ситуації в будь-якій із сфер.
Сьогодні правду не кажуть. Її продають!
Інтерв'ю провів та підготував Сергій Дойко
Юрій Ванетик – адвокат, підприємець, бізнес-стратег та політичний консультант з округу Оріндж, штат Каліфорнія (США).
Родина Юрія Ванетика емігрувала до США ще у 70-х роках. Сам Юрій Ванетик пройшов шлях від фінансового та юридичного консультанта до члена Ради директорів та радника у корпоративних структурах, політичних та громадських організаціях.
Відомий своїми тісними зв'язками у Республіканській партії США. Одним із напрямів його роботи є організація офіційних та ділових зустрічей політиків та бізнесменів з усього світу з представниками політичного істеблішменту США для налагодження співробітництва та відстоювання політичних та економічних інтересів.
Юрій Ванетик чудово обізнаний про тонкощі американської політики та особливості ведення бізнесу. Також, за походженням з України (Київ), він приділяє чимало уваги долі нашої держави та українсько-американським відносинам.
Регулярно публікується в українських онлайн-медіа та провідних американських ЗМІ. Є постійним автором публікацій журналу "Entrepreneur" і веде постійну колонку в Newsmax під назвою "Contrarian Corner".
