Днями 70 жінок, яких 17 жовтня звільнили з російського полону, вручили сертифікати про отримання разової допомоги у розмірі 80 тис. грн. Також близько 5 тис. гривень отримають 75 українських дітей, які втратили обох чи одного з батьків через війну. Кошти надаються з Фонду імені блаженного священномученика Климентія Шептицького, створеного за ініціативи віцепрем’єрки України Ірини Верещук та уряду Польщі.
За словами Ірини Верещук, серед жінок, які потрапили в полон, - волонтери, медики, або просто ті, хто опинився на тимчасово окупованих територіях. Перемовини про звільнення проходять дуже складно, каже віцепрем’єрка. Те, що колишні полонені запам’ятовують прізвища своїх земляків, які залишилися у неволі, допомагає повертати і цих людей в Україну.
Користуючись нагодою, Realist.online розпитав у Ірини Верещук про повернення депортованих, зокрема, дітей, а також про те, чому складно поверненути бодай частину нормального життя на звільнені території.
- Під час робочої поїздки до деокупованого Херсона президент України Володимир Зеленський зазначив, що російські війська залишили на Херсонщині велику кількість зруйнованих будинків та інших споруд, пошкоджено комунікації, розстріляно автомобілі. А яка ситуація на інших деокупованих територіях, наприклад, на Харківщині?
- Важко. Там дуже багато знищеного майна, інфраструктури. Є такі міста, які не можливо буде відновити до зими. Наприклад, Вовчанськ, де газ отримували напряму з росії. Звісно, ніхто не збирається відновлювати газопостачання звідти. Але і провести гілку, щоб люди отримували газ, неможливо. Є інші випадки. Може не бути місцевої влади. Або навіть призначено людей, але вони ще не вступили у свій функціонал, а всі ключі - соціального захисту, паролі, це ж реєстри - не так усе просто. Але ентузіазм, з яким працюють наші люди, - вражає. Коли експерти кажуть: на це знадобиться тиждень, а це відбувається за два дні, або коли ДСНС займається розмінуванням. Ми проводили координаційні штаби, знаємо, наскільки глибоко замінована територія, тож це вражає - наскільки швидко вони реагують на потреби місцевої влади. Нам потрібно розмінувати цю територію і це відбувається буквально за лічені дні. Величезна дяка тим, хто це робить.
- Тим, хто виїхав за кордон, ви рекомендували залишитися на зиму там, а як щодо ВПО? Їм можна повертатися у свої домівки?
- Ні, я теж не рекомендую повертатися. Я дуже прошу евакуюватися людей маломобільних, людей похилого віку, жінок з дітьми, щоб пережити цю зиму. Дуже складно добратися туди, навіть у той же Херсон - це тепер буде лінія фронту. Пережити там зиму буде надзвичайно важко дітям, маломобільним. Я зустрічаю їх на перонах, бачу, в якому вони стані, мало того, що їм фізично важко, так ще й психологічний стан. Я рекомендую евакуйовуватися, а навесні всі разом поїдемо відбудовувати.
Читай також: Стало відомо, коли відновлять залізничне сполучення з Херсоном і Миколаєвом
- Яка доля зниклих безвісти? Чи є дані, куди їх вивезли, дітей зокрема.
- Те, що це було, це дійсно так. Траплялися випадки, коли дітей вивозили примусово. Я називаю це депортацією й абсолютно аргументовано, бо не було відкрито гуманітарного коридору, росія відмовлялася офіційно відкривати гуманітарний коридор на територію, підконтрольну Україні. По суті, батьки були змушені, так би мовити, віддавати. Те, що кажуть, нібито дали дозвіл, - це неправда. Бо іншого вибору не було. Їм сказали: ви можете їхати лише в росію або загинути тут під обстрілами. Тому звичайно, що батьки, з кращих міркувань, віддавали дітей і тепер маємо величезні проблеми, позаяк росія демонструє якісь відписки, дозволи і т.д.
- Яке покарання чекає на колаборантів на деокупованих територіях?
- Звичайно, не без того, що були і колаборанти, ми це теж знаємо, фіксуємо. Ці процеси будуть контрольовано завершуватися, будуть вироки судів. Я була на Харківщині. Люди вимагають справедливості - так натерпілися за проукраїнську позицію. Здавали свої ж сусіди, які чомусь вирішили, що в такий спосіб можна [помститися] за якісь особисті образи, через бажання вислужитися чи отримати якесь благо, посаду. Це було, цього не можна заперечувати.
- Який підхід до покарання за колабораціонізм?
- Усе буде дуже індивідуально, не під одну гребінку. Ми розуміємо, що ситуації бувають різні. Коли бабуся, отримуючи пенсію або гуманітарну допомогу, змушена була йти і отримувати паспорт чи ще якусь довідку, - це, звичайно, не порівнювано з тим, коли директор школи, наприклад, давав накази не навчати українською мовою дітей. Тобто підхід буде диференційований.
Як ми раніше писали, у Херсоні визволили громадянина США Суеді Мерекезі, який відстоював незалежність України, за що був заарештований.
