Або Москва знаходитиме шляхи досягнення миру в Україні, або вона по закінченні цієї кривавої війни залишиться сама в повній міжнародній ізоляції. Це реальна дилема і вибір для Кремля. Це пов’язані речі.
Читайте також: Європа вигнала дипломатів-шпигунів: Кремль дорого заплатив за вербовку
Москва має визначитися: чи спускається у пітьму великої залізної клітки, що охоплює усю територію РФ як камеру-одиночку, при цьому відбувається виключення країни з усіх міжнародних організацій через порушення всього можливого, що виробило міжнародне право для нормального співжиття різних держав та націй, або Москва нарешті розуміє, що розпочате дикунство з нападом на Україну принесло лише страждання українському народові, ізоляцію, сором та біду росіянам, а також голод для багатьох краін Азії і Африки.
Зараз Москва ще себе поводить зверхньо, наче їй усі у світі щось винні. Однак спільнота цивілізованих держав нарешті потихеньку сприймає офіційну позицію Києва, що цю війну можна закінчити відносно швидко за двох умов: міжнародне ембарго на купівлю російського газу та нафти і передача сучасної зброї для українського війська.
Що стосується зброї, то нарешті відчуваємо розуміння позиціі Києва, що неможливо перемогти Zло, яке поширює Росія тільки переговорами з Кремлем та телефонними розмовами з Путіним. Всі повинні зрозуміти, що російських Vандалів українці можуть зупинити тільки силою своєї волі, патріотизмом та дуже тяжкими боями. Перемогти російського Zвіра Добро може лише за підтримки сили найновішого озброєння та енергетичного ембарго.
Читайте також: Рівень цинізму в російській політиці не можливо ні з чим порівняти
Росія щоденно отримує від західних країн майже мільярд доларів за продаж нафти та газу. Цими грошима Москва може фінансувати не тільки війну і руйнування в Україні, але навіть низку економічних проектів та програм розвитку у себе в країні. Так що п’ять пакетів міжнародних санкцій не настільки болючі для Кремля і він не відчуває повний дискомфорт своїх зовнішньо-економічних зв’язків і непідйомного тягаря плати за початок війни проти країни-засновника ООН, яка дала 10 млн. українських життів для перемоги Антифашистської коаліції, що і створила ООН як Організацію для запобігання виникнення нової світовоі війни.
Москва зі своєю пропагандою "русского міра", що гірше за ідеологію нацизму, стала загрозою зламу сучасного міжнародного порядку і міжнародного права. Якщо РФ не змінить свою Vандальську політику щодо України, тоді повинна бути виключена з Ради Безпеки та позбавлена членства в ООН. Тим паче, в Секретаріаті ООН нема жодного документу, що підтвердив би законність зайняття Росією місця Радянського Союзу в РБ ООН та навіть в самій Організації.
Абсолютно є аномальним і сьогоднішнє членство РФ у ОБСЄ. Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі не може толерувати членство у своїх лавах країни, що руйнує основи існування ОБСЄ. Не дивно, що Кремль блокував продовження мандату Спеціальної моніторингової місіі в Україні (СММ ОБСЄ), щоб вона не могла фіксувати скоєні Zлочини в Бучі, Маріуполі, Бородянці, Гостомелю. Тому Москва має бути виключена з цієї Організації як краіна-агресор, вбивця мирного цивільного населення, за тотальне знищення всієї інфраструктури в Україні, що зараз обраховується збитками в 1 трлн.дол.
Читайте також: Втрата сенсу ОБСЄ: Москва побачила страх в очах європейських країн
Хто б і міг приборкати Путіна, так це Пекін. Китай є країною-гарантом територіальноі цілісності України відповідно до положень Будапештського меморандуму. Але Китай дистанціюється від вирішення проблеми російської агресії в Україні. Пекін може, але не хоче дати могутній сигнал Москві, щоб вона вивела свої війська з території країни, яка є засновником ООН. Тільки Китай мав більші людські втрати ніж Україна у Другій світовій війні (15 млн. чол.), але Пекін продовжує калькулювати. Хоча, коли на початку січня ц.р. відбулися відомі події в Казахстані, коли російські війська були введені в цю країну "для наведення порядку", були міркування, що росіяни зайшли надовго. Але після дипломатичного звернення Китаю, російська армія повернулася додому за кілька днів.
Зрозуміло, що Китай та РФ мають довгі та міцні економічні, політичні та дипломатичні контакти, як і схоже геополітичне бачення розвитку міжнародних відносин. Однак після 24.02.2022 р. геополітична ситуація в світі кардинально змінилася. Якщо китайське керівництво егоїстично вважає за краще не втручатися у найбільшу після 1945 р. війну, то це особиста справа Пекіну. Але міжнародна спільнота не може не бачити намагання Москви притягнути Китай на свою сторону в цій загарбницькій війні. І у випадку навіть мінімальної китайської підтримки держави-агресора кардинально змінюється сприйняття участі Китаю в економічній співпраці з Європою, особливо з країнами колишнього соціалізму.
Саме ці країни історично найбільш страждали від постійної агресивної політики Москви, тому вони можуть переглянути відносини з країною, яка толерує військові амбіції Кремля щодо нападу на центральну та східну Європу. Пекін зараз не хоче військово допомогти Україні, проте озброює Белград. Однак постає дуже логічне питання: з якою геополітичною метою?
Читайте також: Мало перемогти армію РФ, треба знищити вампірську інформаційну політику Москви
