Економікою керують психологічні моменти в головах людей, а половину держбюджету з'їдять борги - інтерв'ю з екс-міністром Володимиром Лановим
Інтерв'ю

Економікою керують психологічні моменти в головах людей, а половину держбюджету з'їдять борги - інтерв'ю з екс-міністром Володимиром Лановим

3 грудня 2021 | 09:16

У вівторок, 2 грудня Верховна Рада 268 голосами “за” ухвалила бюджет України на 2022-й. Дефіцит державної скарбниці, згідно закладених урядом та схвалених нардепами показників у прийдешньому році становитиме 188,8 мільярдів гривень. Кабмін у проекті держбюджету-2022 до другого читання збільшив витрати на президента, Верховну раду та уряд. Загалом витрати збільшено на 206,4 млн грн. Також до другого читання збільшились витрати на силові відомства. Загалом витрати збільшено на 4,3 млрд гривень. Але разом з тим в бюджеті закладено зростання споживчих цін, але видатки на медичні гарантії замість 5% від ВВП знижено майже удвічі.

І хоча влада заявляє, що нинішній бюджет є самодостатнім, все ж чимало фахівців впевнені, що проблем вистачить і пересічні громадяни дуже скоро їх відчують.

Що означає прийняття бюджету2022 для пересічних українців та якої загалом фінансово-економічної погоди слід очікувати в найближчому майбутньому - в інтрев'ю Realist.online пояснив екс-міністр економіки України Володимир Лановй.

Довідка:

  • Володиимир Тимофі́йович Лановиий (нар. 17 червня 1952, Київ) — український економіст, політик, колишній міністр економіки України, голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ.

- Загально відомим є висловлювання Черчілля про те, що будь-яка криза — це можливості. Якщо відштовхуватися від цього, то в чому саме наразі для України ви вбачаєте ці можливості?

Ніколи, за жодних умов, коли ми говоримо про кризу, не слід забувати, що в нас, окрім всього іншого, все ще триває війна, а це — додатковий і досить вагомий  чинник, обтяжуюча, скажімо так, обставина для економіки. Але тут, як і в будь-якій ситуації, є дві сторони медалі. Цілком можливо, що в умовах війни реформи навпаки — мають бути ще більш рішучими.

На мій погляд, ключова проблема полягає в тому, що ми вже 30 років намагаємося відійти від планової економіки, досягнувши ринкової конкурентної системи. Але, на жаль, буксуємо, оскільки, на жаль, правила гри в нас диктують олігархи та державні монополії, які крутять цінами, як циган сонцем, діючи всупереч усім законам. В результаті ця система у поєднанні з інертними бюрократами, які обіймають міністерські та інші впливові посади в органах регулювання  “топить” всю країну. Я не слідчий, щоб пильнувати за тим, чим вони там усі займаються в робочий час, але не знаю міністра, який би виступав з прогресивними ідеями та успішно втілював їх у життя.

- Тут можна посперечатися. Приміром, Міністерство цифрової трансформації на чолі з Михайлом Федоровим в цьому сенсі об’єктивно не пасе задніх.

Так, це невеличка біла пляма на загальній і вельми похмурій управлінській “картині”... Але ж будь-яка політика базується на ідеалах, певних цілях та цінностях. А що ми? Відійшли від комуністичного тугодумства і на цьому зупинилися. Тим часом чиновники пречудово наживаються за рахунок держмонополій. Ну, це як на голову може налізти, коли читаєш новину про те, що окремі діячі з “Укрзалізниці” у стаканах тримали діаманти!?

Те, що ми не проводимо реформ в енергетичних, паливних, сільськогосподарських сферах не дає змоги накопичувати капітали в приватному секторі, тому що ті “діамантові хлопчики” все забирають собі. Замість того, щоб інвестувати, наприклад, у видобуток газу, уся ця армія чиновників все тягне до власної кишені, а всі, хто стоїть над ними, поблажливо посміхається, мовляв, нічого страшного...

Переважна більшість наших чиновників навіть не думає про побудову на певних засадах кардинально нової економіки — не планової, але не державно-монополістичної, не планової, але й не олігархічної. До речі, саме олігархам зазвичай потрібні крупні суми і, відповідно, централізація. І що ми бачимо в результаті? В нас банки не працюють з громадянами і підприємцями. Вони, створивши централізовану грошово-кредитну систему, спільно з нашим урядом “жирують” на  операціях з облігаціями. До речі, останні 2-3 роки в наших комерційних банків найвища прибутковість за всі роки існування банківського сектору. Вони живуть самі для себе. І це лише один з прикладів централізації та зневажливого ставлення до вітчизняної економіки.

Читайте також:   Справжніх реформ в Україні ще не було: завжди є ті, кому вигідно

- Днями Мінфін оприлюднив дані про те, що протягом жовтня державний борг України в гривневому еквіваленті зменшився на 6,92 млрд, а в доларовому навпаки збільшився на 0, 61 мільярд. Що означають ці розрахунково-боргові “качелі” для пересічного українця?

 Потрібно розуміти, що державний борг — і зовнішній, і внутрішній, накопичується в результаті складання дефіцитного бюджету. Формула гранично проста: чим більший дефіцит бюджету — тим більші подальші боргові зобов’язання. Це — перша причина. Друга причина боргових коливань полягає в обслуговуванні боргу як такого (сплата відсотків різним посередникам і так далі).

Ще донедавна в нас було 15-20% по внутрішньому боргу і 10-12 відсотків по зовнішньому. Ну, слухайте... таких показників у світі немає, навіть в африканських країнах. А в нас є. Більше того, борг зростає. Хто винен, цілком зрозуміло, виникає закономірне питання: “Що робити?”.

Передусім, необхідно приймати реальний і збалансований бюджет і за  жодних умов не допускати друкування нових грошей, оскільки це, окрім всього іншого, при більш-менш стабільному курсі, викликає суттєве підвищення цін.

Також потрібно враховувати, що нинішні 10-12% боргу через 5 років перетворяться у всі сто. В результаті зростання боргового обслуговування ми в кожен новий бюджет закладаємо все більшу суму на боргове обслуговування. Це політика, яка веде нас усіх в глибоку прірву.

Величезна проблема полягає ще й у тому, що корупція глибоко проникла в облігаційні операції. І на зовнішніх ринках “пасуться” корупціонери з України, і на внутрішньому. Це все почалося після приходу до влади Януковича, коли після відмови щодо співпраці з боку Міжнародного валютного фонду (МВФ) дуже-дуже багато друкувалося зовнішніх та внутрішніх облігацій. Але це — позавчорашній день, а кожна нова влада не думала про завтра. Наприклад, якщо ще 3-4  роки тому сума обслуговування боргу становила 100 мільярдів, то наразі цей показник досягає 600 млрд. грн. І щорічно цей сніжний ком все наростає і наростає. 

В результаті у бюджеті-2022, який становить 1 трильйон 400 мільярдів, 600 млрд підуть на латання боргових дірок. Тобто, половина бюджету буде викинута в цю яму...

- Буквально днями офіційний Київ отримав другий транш МВФ в рамках кредитної програми stand-by, ухваленої ще у червні 2020 року. Цього разу на українські рахунки надійшло 700 мільйонів доларів. Фонд також продовжив кредитну програму до червня 2022-го - без цього, на переконання профільних експертів, Україна не змогла б отримати позики на ще понад $2 млрд.

Умови меморандуму традиційно викликали чимало маніпуляцій з боку проросійських сил, для яких співпраця з міжнародними партнерами – завжди привід нагадати про “зовнішнє управління”, “втрату суверенітету” і далі за текстом. Якщо абстрагуватися від політичних нюансів, яку вагу саме на цьому часовому відрізку для української економіки має цей транш?

Кредит МВФ, який днями отримала Україна — дуже маленький. У наступному році начебто обіцяють більше, але ми досить часто, на жаль, інколи цілими роками чекаємо виконання цих обіцянок, а нам все не дають і не дають... Причина, думаю, полягає у відсутності конструктивної і чітко визначеної лінії у фінансовій політиці.

Ця “порція” коштів від МВФ, яку країна днями отримала, мало вплине на фінансово-економічну погоду, але наявність валюти і відсутність з затримкою по обслуговуванню зовнішнього боргу — дуже важливий чинник. Той же Міжнародний валютний фонд ситуацію оцінює наступним чином: “Якщо не дати їм зараз 700 мільйонів, то через 2-3 місяці в них не буде грошей для погашення термінових чи строкових зобов’язань, що суттєво погіршить загальну картину”.

Якщо формулювати максимально лаконічно і зрозуміло, то цей транш, який ми отримали зараз від МВФ — це гостро необхідні кошти для гостро-відповідальних платежів. За великим рахунком, Фонд допомагає нам утриматися на плаву і не піти на дно.

- Відповідаючи на одне з попередніх питань, ви акцентували на необхідності ухвалення реалістичного бюджету. В це поняття, з урахуванням чисельних локальних і глобальних викликів, вписується підняття зарплат, пенсій чи владі потрібно вийти і сказати людям : “Хочемо, але наразі такої можливості не має від слова взагалі”?

Реалістичний бюджет — це бюджет, у якому видатки не надто великі і не такі, що виходять далеко за рамки дохідної частини. Разом з тим, коли ми говоримо про видатки, то є дуже чіткий критерій, який розділяє їх на продуктивні і корисні для країни і, скажімо так, пустопорожні. Непродуктивними видатками є виділення шалених коштів на утримання держапарату (уявіть собі, в скільки обходиться наша півторамільйонна армія чиновників!). Потрібно врешті вже зрозуміти, що сидіти на бюджетній гілці для чиновника — це все рівно, що  жити в раю. Тому будь-яка адекватна влада має 24/7 шукати варіанти “урізання” апаратного фінансування.

Довідка Realist.online:

У новому бюджеті на 2022 рік сума витрат на Верховну Раду дорівнює 2,529 млрд грн. При цьому на кожного депутата без урахування зарплати за рік витрачатимуть 344,3 тис. грн.

Зокрема:

 на проїзд 90000 грн;

 на канцтовари 1 500 грн;

 на телефон 4 890 грн;

 відрядження для помічників 8000 грн;

 на утримання приміщень 2 000 грн;

 на оренду житла 237 250 грн.

Посадовий оклад одного депутата становитиме 2022-го 25-30 тис. грн. Крім того, ще стільки ж їм видають на "виконання депутатських повноважень". Покладено і надбавки за інтенсивність, наукові ступені, почесні звання.

Обслуговування боргів — це теж кошти на вітер, як і гроші на оборону. Але є одне важливе “але”. Якщо в мирний час видатки на оборону потрібно повсякчас обмежувати, оскільки там завжди мають місце крадіжки, списання, корупція, то ми, на жаль, перебуваємо в іншому стані і тому оборонні видатки для нас є якраз  продуктивними.

Відштовхуючись від цього, саме цю частину державних витрат необхідно збільшувати - покращувати якість озброєння, техніки, наукових та технологічних розробок для армії і таке інше. Словом, кожна копійка на оборону зараз вкрай необхідна, але її — копійки — рух потрібно жорстко контролювати, аби вона йшла за призначенням і не осідала в кишенях корумпованих чиновників. А в нас маємо картину маслом: 140 воєнних заводів і половина з них під час війни не випускає продукцію. Ну що це таке за неподобство...? Нам ще дуже і дуже пощастило, що при таких підходах нас не знищили вщент вороги, як нерозумного і слабкого хлопчака.

Читайте також:   Бісить, що українська влада й заможні менеджери хваляться, немов царі

- Це все зрозуміло, але ви так і не дали чітку відповідь на запитання про те, чи спроможна наразі держава апріорі реалізувати політику підвищення соціальних стандартів. 

Соціальні видатки — пенсійні та інші, вони всі є продуктивними: люди отримують кошти і щось неодмінно купують, підтримуючи тим самим різноманітні галузі економіки. Інше питання, що ціни у нас на 10-15% щорічно зростають, тоді як середня пенсія багато років “танцює” на місці.

До речі, розповім зараз одну штуку, яку ще ніколи не озвучував в публічному просторі. Так ось, коли поляки в 1990-1991 роках розпочали глобальні реформи, вони перевели пенсії в доларовий вимір і у відповідності зі зміною курсу “зеленого” (а в них тоді була і інфляція, і девальвація злотого) виплачували все по новому курсу. Тобто вони фактично застрахували пенсіонерів від втрат, пов’язаних з національною грошовою одиницею. Ось це - класна в усіх сенсах, державницько-зобов’язуюча політика, яка заслуговує на оплески.

- Далеко не овації, а свист невдоволення почув днями президент Володимир Зеленський, який зробив гучну заяву про ймовірний державний переворот. Звісно, на цей меседж першої особи держави миттєво зреагували на світових ринках і акції українських компаній стрімко покотилися вниз по ціновій шкалі. А яким чином можна знайти оптимальний алгоритм дій реагування на ймовірні зовнішні та внутрішні загрози без нагнітання зайвої паніки?

Ніколи, підкреслюю, ніколи не варто забувати про те, що економікою керують психологічні моменти в головах людей. Якщо нашим з вами співвітчизникам вранці сказати, що невдовзі буде дефіцит муки, ви цього продукту вже в вечорі не знайдете на полицях магазинів. А якщо людям сказати, що скоро буде державний переворот, вони, перебуваючи у стані невизначеності, почнуть масово міняти “підвішену” гривню на  відносно стабільний долар.

Висновок? Якщо з боку влади лунають обґрунтовані тривоги з приводу ймовірних потрясінь — це одна справа. Але коли йдеться лише про збудження суспільної думки без об’єктивних причин, це спричиняє паніку та занепокоєння в громадському та бізнесовому середовищах. Словом, це гра з вогнем, а будь-які жарти виключно задля привернення до себе уваги, м’яко кажучи, недоречні.

Читайте також: Після заяви Зеленського ми станемо біднішими: не варто лякати інвесторів переворотами

Гармонія силуету: як правильно поєднувати одяг за формою та довжиною (фото)
21 сiчня 2022
Не оберуться проблем: яким знакам за гороскопом майя у 2022 році не можна розслаблятися
21 сiчня 2022
На "Зірці смерті": вчені знайшли ще один океан у Сонячній системі
21 сiчня 2022
Речі з ефектом ідеальної фігури: 5 способів здаватися стрункішими (фото)
21 сiчня 2022
Риба Балтійського моря - в осінньо-зимовий період її важливо додати в раціон
21 сiчня 2022
Зеленський "здав" Харків окупантам: йому відповіли фотожабами
21 сiчня 2022
Закохати за п'ять хвилин: таємні слабкості кожного знаку Зодіаку
21 сiчня 2022
Літо 2022 року може стати одним із найспекотніших в історії: чому вчені так вважають
21 сiчня 2022